Рішення № 55926019, 17.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/10441/15-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю відповідачки

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Коростенського міськрайонного суду від 24 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ПАТ „Всеукраїнський ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2015 року ПАТ „Всеукраїнський ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом. Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2011 року в сумі 81373 грн.09 коп. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 19 серпня 2011 року між банком та відповідачкою був укладений договір, за умовами якого останній наданий кредит в сумі 13500 грн. строком до 19 серпня 2014 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Банк повністю виконав взяті на себе зобовязання, а боржник не виконує передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, у звязку з чим станом на 6 серпня 2014 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 81373 грн.09 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом9900,46 грн.; заборгованість зі сплати відсотків3609,35 грн.; комісія 5448,62 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 62324,66 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 24 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ „Всеукраїнський ОСОБА_4 81373 грн.09 коп. заборгованості за кредитним договором, 184,09 коп. та813,73 грн. судового збору .

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про зміну зазначеного рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема просить зменшити стягнуту заборгованість на величину пені. Вважає, що суд не повідомив її належним чином про час і місце слухання справи та повинен був застосувати до спірних правовідносин положення закону про строк позовної давності.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК ).

Згідно зіст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2011 року між банком та відповідачкою був укладений договір, за умовами якого останній наданий кредит в сумі 13500 грн. строком до 19 серпня 2014 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

З наданого банком розрахунку вбачається, що у звязку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 6 серпня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 81373 грн.09 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом9900,46грн.; заборгованість зі сплати відсотків3609,35 грн.; комісія 5448,62 грн.;пеня за несвоєчасне погашення кредиту 62324,66 грн.

Правильність зазначеного доказу відповідачкою не спростована.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував зазначені вище вимоги закону та встановивши, що відповідачка належним чином не виконує зобовязань, передбачених кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим кредитом, відсотками та комісією.

Рішення суду в цій частині вимог відповідачкою не оскаржується.

Разом з тим, покладаючи на позичальника обовязок сплатити пеню в розмірі 62324,66 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК при порушенні зобовязання настають правові наслідки, передбачені законом чи договором.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, ч.3 ст.551 ЦК передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст.551 ЦК з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-100 цс14 від 3 вересня 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки, обрахований Банком, становить 62324,66 грн. та є значно більшим від розміру боргового зобовязання. Тому згідно з положеннями ч.3 ст.551 ЦК суд мав підстави для зменшення вказаної суми неустойки із врахуванням також тих обставин, що відповідачка є інвалідом 3 групи, потерпілою 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС.

За наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір неустойки до 10000 грн., що не перевищуватиме збитків, завданих позивачу невчасним виконанням договірних зобовязань і відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільних правовідносин, що визначені ст.3 ЦК України.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316ЦПК України, суд, в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 24 листопада 2015 року змінити.

Зменшити розмір стягнутої зі ОСОБА_3 на користь ПАТ „Всеукраїнський ОСОБА_4 заборгованості з 81373,09 грн. до 28958,43 грн. та зменшити розмір стягнутого судового збору з 813,73 грн. до 289,58 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: