Ухвала суду № 55925873, 15.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5730/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 30 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.,

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне. Позивач 20.05.2008р. в рахунок завдатку за купівлю частини будинку передав ОСОБА_4 (діду відповідачки) 5000,00 дол. США та 15.08.2008 р. ще 14900,00 дол. США. Оскільки у продавця була відсутня документація на будинок та земельну ділянку, оформити договір купівлі-продажу не вдалося. 06.06.2010р. ОСОБА_4 помер, спадщину після померлого отримала його онука ОСОБА_3, якій за життя діда і були передані грошові кошти, отримані ним від позивача по розпискам загальною сумою 19900,00 дол.США. Позивач, посилаючи на вчинення відповідачем шахрайських дій, з урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, просив стягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду в розмірі 19900,00 дол. США та моральну в сумі 10000,00 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2015 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильність встановлення обставин справи, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що суд не допитав свідків на встановлення факту передачі коштів від померлого ОСОБА_4І до його онуки ОСОБА_3, оскільки цей факт заперечувався представником відповідача; суд не перевірив, що відповідачка визнала отримання даних коштів, про що зазначено в матеріалах досудової перевірки за фактом шахрайських дій. Крім того, позивач вважає, що передача другої частини коштів ОСОБА_4 його дружиною, а не ним особисто, відбувалась в інтересах сімї, за спільною згодою, тому у суду не було підстав вважати його неналежним позивачем у цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що факт отримання відповідачкою ОСОБА_3 будь-яких коштів як від позивача так і від померлого ОСОБА_4 є недоведеним, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту. Посилання позивача на вчинення відповідачкою аферних та шахрайських дій, суд визнав безпідставними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, на який вказує позивач. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем в частині вимог стягнення шкоди в сумі 14900,00 дол. США, оскільки згідно розписки від 15.08.2008 р. таку суму ОСОБА_4 передавала дружина позивача ОСОБА_5

Судова колегія вважає, що вказані висновки відповідають обставинам справи, суд дійшов їх при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Судом встановлено, що 20.05.2008 р. ОСОБА_4 була складена розписка про отримання ним коштів у сумі 5000,00 дол. США від ОСОБА_2 як завдатку за купівлю останнім будинку № 28 по вул. Червоноармійській в м. Овруч (а.с.62).

15.08.2008 р. ОСОБА_4 була складена розписка про отримання коштів в сумі 14900,00 дол. США за частину вищевказаного будинку від ОСОБА_5. Повний розрахунок в сумі 23900,00 дол. США, згідно розписки, встановлений на 20 вересня 2008 року (а.с.63).

В подальшому договір купівлі-продажу будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не укладався.

06.06.2010 р. ОСОБА_4 помер. Все своє майно ОСОБА_4 згідно заповіту від 20.05.2010 р. заповідав відповідачу ОСОБА_3 (а.с.113).

17.11.2010 р. ОСОБА_3 звернулась до 1-ї Житомирської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4.

Судом встановлено, що гроші, згідно розписок, були передані позивачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 ОСОБА_4, який доводився дідом відповідачці. Після його смерті відповідачка в установлений законом строк та порядок прийняла спадщину, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.

Позивач, вважаючи, що кошти, які були сплачені ним та його дружиною ОСОБА_4 за будинок, останній передав своїй онуці відповідачці у справі ОСОБА_3, яка не маючи наміру їх повертати, завдала йому та сімї майнової і моральної шкоди.

Згідно ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені вст. 16 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167 ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Правовою підставою позовної заяви ОСОБА_2 зазначив протиправність дій відповідача, тобто скоєння нею злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

16 травня 2015 року дружина позивача - ОСОБА_5 подала до Овруцького РВ УМВС України у Житомирській області заяву про вчинення відповідачкою ОСОБА_3 шахрайських дій у відношенні сім'ї ОСОБА_5. З повідомлення заступника начальника СВ Овруцького РВ УМВС України у Житомирській області вбачається, що слідчим відмовлено у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які викладені у заяві ОСОБА_5 від 16.05.2015 року. Вказану відмову ОСОБА_5 оскаржила до суду.

Ухвалою судді від 16.06.2015 року її скарга була задоволена і зобовязано заступника начальника СВ Овруцького РВ УМВС України у Житомирській області внести відомості за заявою ОСОБА_5 від 16.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування (а.с.84-85).

Разом з тим, відповідач по справі ОСОБА_3 на час розгляду справи у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку не визнана винною у скоєнні будь-яких протиправних дій, тому відсутні підстави для її цивільно-правової відповідальності.

Згідност. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані докази по справі, колегія суддів вважає, що позивачем, у відповідності дост.ст. 57-60 ЦПК України, не доведена вина відповідача в заподіянні йому шкоди, відсутня протиправність діяння відповідача відносно нього, не встановлено причинного звязку між шкодою та будь-якими неправомірними діями відповідача. Крім того, понесені позивачем витрати на придбання будинку не є шкодою в розумінніст. 1166 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, зясувавши, які правовідносини виникли між сторонами дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Приведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :