Вирок № 55925571, 18.02.2016, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2227/15-к

Номер провадження 1-кп/289/23/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.

при секретарі Галькевич Ю.В.,

за участю: прокурора Ревелюка С.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2, адвоката Завязуна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015060280000496 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, освіта середня-спеціальна, вдови, безробітної, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 06.05.2014 року працювала на посаді головного бухгалтера Радомишльської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, що знаходиться по вул.Мала Житомирська, 147 в м. Радомишль. З 02.10.2014 року по 16.09.2015 року вона виконувала обов'язки директора Радомишльської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, тобто, відповідно до посадової інструкції мала визначати, формулювати, планувати, контролювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності організації, здійснювати контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечувати раціональну організацію обліку і звітності організації, здійснювати контроль за додержанням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов'язань, витрачанням фонду оплати праці, встановленням посадових окладів, за проведенням інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків між організаціями, документальних ревізій, здійснювати керівництво діяльністю бухгалтерії та підприємства, розподіляти обов'язки між працівниками, призначати на посади та звільняти з посад працівників в установленому порядку, забезпечувати у межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності підприємства, вживати заходів щодо його поліпшення, нести персональну відповідальність за невиконання вимог чинного законодавства і функціональних обов'язків, зокрема за складання і подання недостовірної бухгалтерської звітності, прийняття до виконання та оформлення документів які суперечать встановленому порядку прийому, оприбуткування, збереження і витрат грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей, в тому числі мати повноваження на приймання від фізичних осіб грошових коштів як оплату за надані автомобільною школою послуги при підготовці та перепідготовці водіїв різних категорій та оприбуткування цих коштів, тобто являлась службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями.

Маючи вказані повноваження, в тому числі на приймання від фізичних осіб грошових коштів як оплату за надані автомобільною школою послуги по підготовці та перепідготовці водіїв різних категорій та оприбуткування цих коштів, ОСОБА_1, з метою власного збагачення, в період з 06 травня 2014 року по 26 серпня 2015 року, отримала у своє відання від ряду фізичних осіб, які були зараховані до автошколи як слухачі та пройшли відповідну підготовку та перепідготовку водіїв різних категорій і отримали відповідні свідоцтва, гроші на загальну суму 30750 гривень, які в подальшому, зловживаючи своїм службовим становищем, не оприбуткувала на рахунок Радомишльської автошколи ТСОУ, а привласнила, розпорядившись ними на власний розсуд, спричинивши такими діями Радомишльській автошколі в особі Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України матеріальну шкоду на загальну суму 30750 гривень, по справі заявлено цивільний позов на зазначену суму.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала у повному обсязі, дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та не суперечать їм.

При цьому, зазначила, що кається у вчиненому, матеріальну шкоду не відшкодовує тому, що на даний час вона зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, але перші три місяці їй допомогу не виплачували, тому в неї відсутні кошти на відшкодування збитків. Шукає роботу і зобов'язується відшкодувати завдану шкоду за наявності можливостіі просила суворо не карати.

Представник потерпілого в судовому засіданні надала пояснення, що в 2015 році було проведено ревізію в Радомишльській автошколі ТСО України так як вона стала збитковою, хоча слухачі набиралися і навчання проводилися. В ході перевірки було встановлено, що частина коштів на рахунок автошколи від слухачів, які проходили навчання, не надійшла, хоча слухачі пройшли навчання і отримали свідоцтва. Під час перевірки ОСОБА_1 пояснила, що вона отримувала від слухачів повну суму, але не вносила їх на рахунок автошколи, в зв'язку з чим не надійшло на рахунок школи 30750 грн. Наполягає на суворому покаранні обвинуваченої.

Представник потерпілого адвокат Завязун В.С. пояснив, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України завдано матеріальної шкоди на суму 30750 гривень та 2316,76 гривень штрафних санкцій, застосованих до підприємства в зв'язку із несвоєчасною сплатою податків з вини обвинуваченої ОСОБА_1, та 2704 грн. витрат по оплаті надання правової допомоги адвокатом. Таким чином потерпілим нараховано 35770,76 грн. Із заробітної плати ОСОБА_1 при її звільненні з роботи було утримано 1932,99 грн., отже підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь цивільного позивача 33837,77 грн.

Обвинувачена ОСОБА_1 визнала збільшений розмір вимог цивільного позову і не заперечувала проти зазначеної суми і зазначених обставин.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і, як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справіщодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи зазначене суд обмежився дослідженням тих матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудної.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Проаналізувавши покази обвинуваченої ОСОБА_1, представника потерпілого Завязун В.С., вислухавши думку прокурора в тому числі проти заявлених збільшених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, а саме в привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в судовому засіданні доведена повністю.

Судом досліджені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1 - вона раніше не судима, не працює, вдова, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.113, 115,117).

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, те, що скоєний нею злочин згідно з положенням ч.2, 3 ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості та згідно примітки до ст.45 КК України являється корупційним злочином, те, що ОСОБА_1 неповнолітніх дітей на утриманні не має, державних нагород не має, не є народним депутатом, не є інвалідом, завдані збитки не відшкодувала.

Обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи все вищезазначене суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1, попередження скоєння нею нових злочинів, та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченої в цілому, на теперішній час можливе шляхом призначення їй покарання у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України. Застосування більш суворих розмірів покарання за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченої суд визнає явно не справедливим і достатніх підстав для цього не вбачається.

В зв'язку із тим, що вина ОСОБА_1 є доведеною, заяву про збільшення розміру цивільного позову подано до початку судового розгляду, вказана заявлена сума визнається обвинуваченою ОСОБА_1, суд вважає цивільний позов про відшкодування майнової шкоди на суму 33837,77 гривень обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, ст. ст. 45, 61, 65, ч.2 ст.191 КК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.191 КК України і призначити їй покарання у вигляді 1 року обмеження волі, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності на 2 роки.

Стягнути з засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілого - Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України, що знаходиться за адресою 10008, м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 2-а, код 02724825, розрахунковий рахунок 26002222893100 33837,77 гривень матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженій.

Суддя Н.С.Сіренко