Ухвала суду № 55925415, 19.02.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

19 лютого 2016 р. Справа № 818/71/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Прімової-Крикуненко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання наказу протиправним та стягнення моральної та майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, в якому просить визнати протиправним наказ від 07.04.2015р. №143 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати нанесення йому моральної шкоди, повязаної з позбавленням його військового звання, та майнової шкоди, повязаної з незаконним позбавленням військового звання, пенсії та звільнення зі служби, та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 10000грн. та майнову шкоду у розмірі 20737грн.

Під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.29-31) внаслідок пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ч.3 ст.99 КАС України, оскільки ОСОБА_1 ознайомився із оскаржуваним наказом ще 17.04.2015 р., що підтверджується його підписом, тому саме з цього моменту у позивача розпочався перебіг строку звернення до суду. Оскільки позивач звернувся із позовом до суду 26 січня 2016 року, то строк, передбачений ч.3 ст.99 КАС України, є пропущеним, а посилання на листування з відповідачем безпідставними, адже надсилання заяв про незгоду зі спірним наказом не перешкоджає поданню позову до суду про визнання його протиправним.

В судовому засіданні позивач та його представник, заперечуючи проти задоволення даного клопотання, зазначили, що після винесення спірного наказу ОСОБА_1 двічі звертався зі скаргами від 04.08.2015р. та від 06.10.2015р. до начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України на необєктивне проведення службового розслідування щодо встановлення факту неналежного виконання ним службових обовязків та систематичне вживання спиртних напоїв у службовий час (особливий період) та ненадання копій матеріалів такого розслідування з метою звернення до суду. Проте, у відповідь на звернення він 10.11.2015р. отримав відмову від 30.10.2015р. з посиланням на знаходження матеріалів службового розслідування на зберіганні в штабі сектору «С», що унеможливлює їх подання. На думку позивача, перелічені вище обставини свідчать про те, що строк звернення до суду у даному випадку пропущений з поважних причин, оскільки без копій матеріалів розслідування він не міг подати позов до суду.

Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи, викладенні у клопотанні, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, якою встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст.99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, зокрема, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.3 цієї статті).

З матеріалів справи вбачається, що майор ОСОБА_1, заступник командира військової частини польова пошта В2260 з тилу, наказом від 07.04.2015р. №143 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання за неналежне виконання службових обовязків, порушення військової дисципліни та вимог абзаців другого, третього, сьомого статті 11, статті 13, статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 1, абзаців другого, шостого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і систематичне вживання спиртних напоїв у службовий час (особливий період) (а.с.8).

На копії наказу, яка міститься в матеріалах справи, є підпис позивача про ознайомлення з ним 17.04.2015 року.

26.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду (а.с.4), в якому (а.с.4, абзац 5) також зазначив, що 17.04.2015р. він був ознайомлений з оскаржуваним наказом.

Таким чином, позивач дізнався про позбавлення його військового звання саме під час ознайомлення з наказом від 07.04.2015р., оскільки з його структури безпосередньо вбачається, який вид дисциплінарного стягнення до нього застосовано та за які конкретно порушення.

Посилання позивача на неможливість звернення із позовом до суду внаслідок відсутності у нього копій матеріалів службового розслідування, з приводу надання яких він надсилав скарги до відповідача у серпні та жовтні 2015 р. (а.с.9-12), суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини щодо отримання чи не отримання позивачем відповідей на його звернення від 04.08.2015р. та від 06.10.2015р. не впливають на зміст наказу, а також на можливість його оскарження в судовому порядку у разі незгоди з викладеними в ньому підставами для застосування дисциплінарного стягнення.

Враховуючи, що кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду не заслуговують уваги, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами, проте, таких доказів позивачем до суду не надано.

Більш того, зі змісту самих скарг вбачається, що ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача вже було відомо про позбавлення його військового звання «майор». Відповідь на останнє звернення позивача датована 30.10.2015р. (а.с.13) та отримана ним у листопаді 2015р.

Разом з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження намагань оскаржити бездіяльність відповідача у частині ненадання документів, що стосуються проведеного службового розслідування, для ознайомлення, а обізнаність про застосування дисциплінарного стягнення підтверджується його підписом на наказі від 07.04.2015р.

Серед іншого, слід відмітити, що відповідно до частин 4,5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Як вбачається з частин 3,4,5 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Таким чином, в разі відсутності у особи на момент її звернення із позовом до суду усіх необхідних доказів, які обґрунтовують її позовні вимоги, та за наявності поважних причин, через які вони не можуть бути надані, суд має витребувати ці докази шляхом винесення відповідної ухвали. З копії відповіді на скаргу позивача від 30.10.2015р. (а.с.13) слідує, що в ній було чітко вказано, де можуть знаходитися матеріали службового розслідування штаб сектору «С».

Отже, навіть за відсутності у ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваного наказу копій таких матеріалів він не був позбавлений права звернутися із позовом до суду про визнання його протиправним, заявивши в подальшому клопотання про витребування необхідних доказів судом. Крім того, у спірному наказі викладені обставини та підстави для його винесення.

Інших причин поважності пропуску строків звернення до суду позивачем не наведено.

Адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1425/11/13-10 від 13.10.2010р. суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Задовольняючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд приймає до уваги приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 1-9/2011 від 13 грудня 2011 р. № 17-рп/2011, надаючи оцінку конституційності скорочення строків на звернення до суду, серед іншого зазначено, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою, а тому у процесуальних кодексах лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Наведені зміни не унеможливлюють ефективного розгляду судових справ, тому не суперечать Конституції України.

З наведеної правової позиції Конституційного Суду України вбачається, що наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

На переконання суду, з моменту ознайомлення із наказом, що мало місце 17.04.2015 року, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та мав право в межах місячного терміну звернутися до суду, чим своєчасно не скористався.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.99, ч.1 ст.100, п.1 ч.1 ст.121, п.9 ч.1 ст.155, ст.165, ст. 186 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання наказу протиправним та стягнення моральної та майнової шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня отримання копії повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.02.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова