Рішення № 55924713, 18.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/10845/13-ц 22-ц/774/163/К/16

Справа № 182/10845/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/163/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 23 (IV) Суддя-доповідач ОСОБА_2

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Зубакової В.П.,

із секретарем - Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еліта» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еліта», третя особа Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, скасування запису в державному реєстрі прав, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еліта» (далі ТОВ «Агро-Еліта»), третя особа - Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, скасування запису в державному реєстрі прав, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на підставі рішення Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 251-ХХ/ХХІІІ від 30.10.2001 року їм було виділено в натурі земельні ділянки площею 3,470 га на кожного, які розташовані на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Право власності на вказані земельні ділянки посвідчені Державними актами серія ДП № 112462 та серії ДП № 051368, виданими 20.05.2004 року Нікопольською районною державною адміністрацією на імя позивачів.

Між позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора» (далі ТОВ «Аврора») у липні 2000 року були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок, умовами яких було передбачено щорічну пролонгацію цих договорів. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримували орендну плату, але після того як якість і кількість орендної плати перестала їх задовольняти, захотіли розірвати вказані договори. Однак зясувалося, що їх земельними ділянками користується зовсім інша особа, з якою договорів оренди вони не укладали.

Так, 01.08.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Еліта» був укладений договір оренди земельної ділянки № 0760, якийбув зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2009 року за № 040912502182. Також, 01.08.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Еліта» був укладений договір оренди земельної ділянки № 0759, який був зареєстрований Нікопольському відділі ДРФ Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2009 року за № 040912502181.

Однак, зазначені договори оренди земельних ділянок № 0759 та № 0760 від 01.08.2008 року позивачі не підписували та про їх укладення дізнались значно пізніше, ніж вони були підписані. Зокрема, доказом того, що ОСОБА_3 не могла підписувати договір, є те, що на час підписання договору оренди земельної ділянки вона перебувала на території Російської Федерації, про що свідчить дозвіл, виданий на роботу іноземному громадянину чи особі без громадянства.

Оскільки позивачі спірні договори оренди земельних ділянок № 0759 та №0760 від 01.08.2008 року не підписували, істотні умови договорів не обговорювали, то вважають, що дані договори не відповідають їх внутрішній волі та є недійсними.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неодноразово уточнювали позовні вимоги та, уточнивши їх останній раз 29 травня 2015 року, просили суд визнатинедійсним договір оренди земельної ділянки № 0759 від 01.08.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Еліта»;визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 0760 від 01.08.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Еліта»; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, відповідно до договору оренди земельної ділянки укладеного від 01.08.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро-Еліта»; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, відповідно до договору оренди земельної ділянки укладеного від 01.08.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Еліта»; зобовязати ТОВ «Агро-Еліта» повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року поєднані в одному провадженні вимогиОСОБА_3 та вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Агро-Еліта» були розєднаніу самостійні провадження.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 рокупозовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 0760 оренди земельної ділянки від 01.08.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Еліта», зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2009 року за № 040912502182, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222986000-01-021-0139, розташованої на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Скасовано державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки № 0760 від 01.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Еліта», зареєстрованого у Нікопольському відділі ДРФ Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2009 року за № 040912502182, щодо земельної ділянки площею 3,1400 га, кадастровий номер 1222986000-01-021-0139, розташованої на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_3

Зобовязано ТОВ «Агро-Еліта» повернути ОСОБА_3 за актом приймання-передачі земельну ділянку, площею 3,1400 га, кадастровий номер 1222986000-01-021-0139, розташовану на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 112462, виданого 20.05.2004 року на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 690-р від 31.12.2003 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010412502157, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була взята в оренду.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «Агро-Еліта», посилаючись на неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог. Так, судом не враховано, що позивач отримувала орендну плату з 2008 року по 2015 рік і цей факт був підтверджений нею у судовому засіданні. На думку представника відповідача, з 2009 року ОСОБА_3 було відомо про наявність договору оренди земельної ділянки між нею та ТОВ «Агро-Еліта». Також 10.08.2011 року позивач направила на адресу відповідача лист про розірвання договірних відносин, чим визнала факт існування договору оренди, однак до суду за захистом своїх прав протягом строку позовної давності не звернулась. Крім того, судом не було розглянуто питання про наявність у ОСОБА_3 повіреної особи, яка могла підписати договір на підставі довіреності.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у липні 2000 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Аврора» був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.11), у якому зазначено, що власником земельної ділянки є ОСОБА_3, що підтверджує сертифікат на право на земельну частку (пай) № 0179445, виданий 25.02.1997 року ДП №76/3-р.

Згідно п.1.2 вказаного договору сторони погодились на оренду земельної ділянки протягом пяти років, починаючи з лютого 2000 року і закінчуючи груднем 2004 року, а відповідно до п.4.2 цього договору сторони можуть перманентно продовжувати термін оренди земельної ділянки на кожен наступний рік після закінчення терміну дії цього договору. Такий договір може укладатися через кожен рік дії цього договору.

20.05.2004 року на імя позивача був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 112462, згідно якого остання є власником земельної ділянки площею 3,470 га: Ділянка 1 (Вс.3.140) кадастровий номер земельної ділянки № 1 1222986000-01-021-0139; Ділянка 2 (Вс.0.200) кадастровий номер земельної ділянки № 2 1222986000-01-017-1329; Ділянка 3 (Вс.0.130) кадастровий номер земельної ділянки № 3 1222986000-01-015-1136, розташованої на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 690-р від 31.12.2003 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010412502157 (а.с.10).

01.08.2008 рокуміж ОСОБА_3 таТОВ «Агро-Еліта» був укладений договір оренди земельної ділянки № 0760, згідно з умовами якого позивач надала, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення № 1130, яка знаходиться на територіїПридніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222986000-01-021-0139. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,1400 гектари.Вказаний договір оренди земельної ділянкибув зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2009 року за № 040912502182. (а.с.12,13)

З Акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди вбачається, що ОСОБА_3 передала вищевказану ділянку відповідачу в тимчасове користування на умовах оренди на підставідоговору оренди земельної ділянки № 0760 від 01.08.2008 року (а.с.43).

Позивач зверталась до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою, на підставі якої було розпочато досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040340002911 від 16.07.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. (а.с.170)

03 грудня 2014 року висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №32/04-375 було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки №0760 від 01.08.2008 року в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с.151-153)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки вона не підписувала та його істотні умови не обговорювала. Також позивач вказувала, що про існування оскаржуваного договору вона дізналась лише у лютому 2013 року після отримання відповіді на своє звернення від відповідача.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що факт не підписання договору оренди земельної ділянки позивачем є підставою для визнання його недійсним, прийшов до висновку щодо скасування державної реєстрації речового права оренди, яке виникло на підставі цього договору та зобовязання відповідача повернути спірну земельну ділянку її власнику. Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 про порушення свого права дізналась у лютому 2013 році з відповіді на своє звернення, доказів отримання позивачем зареєстрованого договору оренди або інформації нього до лютого 2013 року матеріали справи не містять, тому строк позовної давності позивач не пропустила.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, у звязку з чим колегія суддів скасовує рішення суду на підставі п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у звязку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону «Про оренду землі» від 06.10.1998 року (надалі - Закон), орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст.13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.14 даного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Положеннями ч.1 ст.16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,ОСОБА_3 посилалась на ту обставину, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки від 01.08.2008 року і не вживала жодних дій щодо укладення вказаного договору з відповідачем, а також жодним чином не висловлювала свого бажання на укладення договору оренди землі з ТОВ «Агро-Еліта».

На підтвердження обставин, на які вона посилалась як на підставу свої позовних вимог, ОСОБА_3 було надано до суду першої інстанції висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №32/04-375 від 03.12.2014 року (а.с.151-153), з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки №0760 від 01.08.2008 року в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Дані висновки експерта представником відповідача ТОВ «Агро-Еліта» не оспорювались.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернулась Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про вчинення відносно неї злочину щодо самовільного заволодіння належною їй земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки №0760 від 01.08.2008 року з ТОВ «Агро-Еліта». Вказану подію було зареєстровано до журналу Єдиного обліку Нікопольського МВ ГУМВС України за №9775 від 15.07.2014 року та даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014040340002911 за ознаками скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що факт не підписання позивачем спірного договору оренди земельної ділянки від 01.08.2008 року та факт звернення ОСОБА_3 до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння належною їй земельною ділянкою, свідчать про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки №0760 від 01.08.2008 року, тому цей договір є недійсним, із підстав передбачених ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

На підтвердження своїх заперечень проти позову щодо поінформованості позивача про існування між сторонами договірних правовідносин щодо оренди землі, представником відповідача ТОВ «Агро-Еліта» було надано до суду довідку від 02.06.2014 року №223, бухгалтерську довідку від 28.05.2015 року №260, видатковий касовий ордер від 28.09.2012 року, відомість на виплату грошей від 13.11.2013 року та відомості видачі в рахунок орендної плати за 2011 рік пшениці та олії (а.с.124-127,129,173,174,176-180), відповідно до яких ОСОБА_3 була сплачена в повному обсязі орендна плата згідно умов договору оренди за період з 2008 по 2014 роки. Факт отримання орендної плати з 2008 року від ТОВ «Агро-Еліта» підтверджується позивачем. Крім того, у відомостях з реквізитами ТОВ «Агро-Еліта» про виплату орендної плати містить особистий підпис ОСОБА_3 (а.с.173, 174,177,179)

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримувала орендну плату з 2008 року по 2015 рік та з 2009 року ОСОБА_3 було відомо про наявність договору оренди земельної ділянки між нею та ТОВ «Агро-Еліта» знаходять своє підтвердження відповідними письмовими матеріалами справи та заслуговують на увагу.

Посилання позивача на те, що отримуючи орендну плату від відповідача, вона вважала, що це триваючі зобовязання відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного у липні 2000 року між нею та ТОВ «Аврора» (а.с.11), не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки п.1.2 даного договору встановлено строк його дії до грудня 2004 року, доказів щодо його продовження матеріали справи не містять, а в статуті ТОВ «Агро-Еліта» (а.с.114-119) немає даних про те, що ТОВ «Агро-Еліта» є правонаступником ТОВ «Аврора».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином заперечення представника відповідача не перевірив, вищевказаних обставин справи не врахував і дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 про порушення свого права дізналась лише у лютому 2013 році і строк позовної давності має відраховуватись саме з цього місяця.

Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ТОВ «Агро-Еліта» до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_3 та відмовити їй у задоволенні позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ОСОБА_3 з 2009 року було відомо про виникнення між нею та відповідачем правовідносин щодо передачі у строкове платне користування належної їй земельної ділянки відповідачу та сплати ТОВ «Агро-Еліта» позивачу орендної плати за користування землею, на умовах передбачених договором оренди земельної ділянки №0760 від 01 серпня 2008 року, однак з позовом до суду ОСОБА_3 звернулась лише у листопаді 2013 року, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правовою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду має бути скасовано з підстав, передбачених п.2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у звязку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням судом норм процесуального та матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2,3,4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еліта»задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еліта», третя особа Реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним рішення державного реєстратора, скасування запису в державному реєстрі прав, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зобовязання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

ОСОБА_6