Постанова № 55924426, 16.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2015 р. Справа № 814/2883/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельник", до за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: ОСОБА_2Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

ТОВ Компанія «Український будівельник» (далі - товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Очаківської ОДПІ ГУ ДФСУ у Миколаївській області про визначення грошових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 902340 гривень, завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 374910 гривень, завищення відємного значення податку на додану вартість на суму 66421 гривень.

Свої позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що мало реальні товарні господарські операції з контрагентами ТОВ «Каскад-Спецстрой», ТОВ НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», ТОВ ВП «Інтарсія». Факт проведення зазначених господарських операцій підтверджено належними первинними документами, а відповідачем безпідставно не визнається його право на врахування у власному податковому обліку сплачених по цим операціям коштів.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що зазначені контрагенти позивача мають у ланцюгах своєї постачальників сумнівні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з мінімізації оподаткування, асортимент товарів та послуг за рахунок яких сформовані податкові зобовязання зазначених постачальників позивача, не співпадають з асортиментом тих товарів та послуг, які вони в подальшому реалізують ТОВ Компанія «Український будівельник», акти виконаних робіт носять не конкретних характер, неможливо локалізувати місце виконання робіт, відсутні товарно-транспортні накладі та ін. Всі ці обставини дають підстави вважати, що реальних господарських операцій між позивачам та його контрагентами не відбувалось, а було здійснено лише обмін первинними документами, для штучного отримання податкової вигоди.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ Компанія «Український будівельник» зареєстровано в якості юридичної особи 01.02.08. Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів та ін.

Протягом 15.06.15-13.07.15 Очаківської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Компанія «Український будівельник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що було складено ОСОБА_2 від 03.08.15 за №13/22/35695254.

Під час перевірки ревізори дійшли висновку про неможливість врахування у податковому обліку ТОВ Компанія «Український будівельник» коштів, сплачених ним за договорами з ТОВ «Каскад-спецстрой», ТОВ НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», ТОВ ВП «Інтарсія», оскільки, на думку податківців, ці договори були нереальні та нетоварні.

14.08.15 уповноваженою особою Очаківської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000362200 про збільшення ТОВ «Український будівельник» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в суму 902340 гривень, з них 721872 гривень з основаного платежу та 180468 гривень - штрафу, №0000352200 про зменшення ТОВ Компанія «Український будівельник» відємного значення з податку на додану вартість в сумі 66421 гривень, №0000342200 про зменшення ТОВ «Український будівельник» суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 374910 гривень.

12.05.14 ТОВ Компанія «Український будівельник» уклало договір субпідряду №12.05/14 СП з ТОВ «Каскад-Спецстрой», відповідно якого останнє зобовязується виконати роботи з будівництва обєкту «Виробничо-перевантажувальний комплекс в тиловій частині причалів №№13, 14 на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт». Друга логістична секція. Наливний термінал зберігання та перевантаження рослинної олії. Обєкт 3 «Насосна станція №1» за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/46.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ Компанія «Український будівельник» сплатив на користь ТОВ «Каскад-Спецстрой» 48765,70 гривень, з них ПДВ 8127,61.

Факт проведення господарської операції підтверджено актами виконаних робіт та податковою накладною №6 від 31.07.14.

Податковий орган обґрунтував неможливість врахування зазначених коштів у податковому обліку позивача тим, що ОСОБА_2 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Каскад-Спецстрой» від 08.10.14 №3974/14-02-22-01/38841472 встановлено, що ТОВ «Каскад-Спецстрой» формував свій податковий кредит за рахунок правовідносин з ТОВ «ТБК Фаворі-строй», ПП «Євроальянсбуд», які в своє чергу не знаходиться за своїм місцезнаходженням та підозрюється у фіктивному підприємництві.

13.01.14 ТОВ Компанія «Український будівельник» уклало договір №13.01/14-КП з ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», відповідно до якого останнє зобовязалось поставити на адресу позивача оливу відпрацьовану.

В січні 2014 року ТОВ «Транс-Карго-Сервіс» поставило на адресу позивача 800 л оливи відпрацьованої на загальну суму 2600 гривень, з них ПДВ 433,33 гривень.

Розрахунок за поставлену оливу здійснено у безготівкової формі, факт поставки підтверджено товарною та податковою накладною.

Податковий орган обґрунтував неможливість врахування зазначених коштів у податковому обліку позивача тим, що по-перше, відсутня товарно-транспортна накладна на доставку 800 літрів оливи, а по-друге, ОСОБА_2 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Карго-Сервіс» від 22.07.14 №140/14-02-22-01/36270804 встановлено, що ТОВ «Транс-Карго-Сервіс» сформував свій податковий кредит за рахунок ТОВ «ЄТА-1», який в свою чергу сформував його за рахунок ТОВ «Ін-Кор», яке податківці підозрюють у надані послуг зі штучного формування податкового кредиту (створення податкової вигоди).

20.05.14 ТОВ Компанія «Український будівельник» уклав договір субпідряду №20.05/14-СП2 з ТОВ ВП «Інтарсія» відповідно якого, останнє зобовязується виконати роботи з будівництва обєкту «Реконструкція перевантажувального комплексу генеральних та навалочних вантажів на базі причалів №№1,2 ДП «Миколаївський морський торговельний порт» з метою створення комплексу перевалки зернових та олійних культур».

Також, 20.06.14 сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої ТОВ ВП «Інтарсія» зобовязується здійснити роботи по переносу теплотраси за вказаним обєктом.

Протягом листопада 2014 року ТОВ «Український будівельник» розрахувався з ТОВ ВП «Інтарсія» на суму 398526 гривень, з них ПДВ 66421 гривень.

Факт виконання робіт підтверджено сторонами складеним ОСОБА_2 приймання виконаних робіт (КБ-2в) від 24.11.14 №5, а також податковою накладною №2.

Податковий орган обґрунтував неможливість врахування зазначених коштів у податковому обліку позивача тим, що довідкою проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія «Український будівельник» з ТОВ ВП «Інтарсія» з від 25.03.15 №44/14-04-22-03/38247028 встановлено, що ТОВ ВП «Інтарсія» сформував свій податковий кредит за рахунок ТОВ «Промстройсервіс-М», який в свою чергу сформував його за рахунок ПП «БК «Атріум-Сервіс», які податківці підозрюють у надані послуг зі штучного формування податкового кредиту (створення податкової вигоди).

17.10.13 ТОВ Компанія «Український будівельник» уклало договір з ТОВ НВП «Промтехсінтез» на постачання товару.

04.12.13 ТОВ Компанія «Український будівельник» уклало договір з ТОВ НВП «Промтехсінтез» на постачання товару.

Протягом січня-квітня 2014 року ТОВ НВП «Промтехсінтез» поставив на адресу позивача товарів на суму 4386532,38 гривень, з них ПДВ 714771,75 гривень.

Здійснення зазначених операцій підтверджено платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними.

Податковий орган обґрунтував неможливість врахування зазначених коштів у податковому обліку позивача тим, що ОСОБА_2 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП «Промтехсінтез» від 12.08.14 №2881/04-64-22-03/32964496 встановлено, що ТОВ НВП «Промтехсінтез» сформував свій податковий кредит за рахунок ТОВ «Дюран-Трейд», ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «Аст-Консалт», які податківці підозрюють у надані послуг зі штучного формування податкового кредиту (створення податкової вигоди).

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України (на час виникнення спірних відносин).

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до розяснення Вищого адміністративного суду України викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11 суд вважає, що саме за цими господарськими операціям будь-яких інших документів, ніж ті які були надані позивачем (договори, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, ОСОБА_2 приймання робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обовязок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в ОСОБА_2 перевірки, є бездоказовими.

Та обставина, що ТОВ «Каскад-Спецстрой», ТОВ НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», ТОВ ВП «Інтарсія» мали правовідносини з підприємствами ТОВ «Дюран-Трейд», ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «Аст-Консалт», ТОВ «Промстройсервіс-М», ПП «БК «Атріум-Сервіс», ТОВ «ТБК Фаворі-строй», ПП «Євроальянсбуд», ТОВ «Ін-Кор», ТОВ «ЄТА-1» навіть у разі доведеності участі цих підприємств у протиправній діяльності з ухилення від оподаткування, жодним чином не може створювати правових наслідків для ТОВ Компанія «Український будівельник», оскільки він не мав ніяких правовідносин з цими підприємствами.

Законодавством України не передбачено солідарної відповідальності для всього ланцюга постачальників. Кожний субєкт господарювання несе відповідальність за дотримання юридичної чистоти лише власної господарської операції, і не може відповідати за дії інших учасників.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач невиправдано спрощує процес доведення факту відсутності реальних господарських операцій та перебільшує юридичне значення власних ОСОБА_2 про неможливість проведення зустрічних перевірок.

По жодному з цих підприємств-контрагентів відсутні вироки суду щодо засудження їх керівників чи засновників за діяльність, повязану з ухиленням від сплати податків, створенням фіктивного підприємства та ін.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобовязань зі сплати податків.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

З приводу товарно-транспортних накладних та виявлених в них недоліках, суд зазначає, відповідно до умов обох договорів, продавець здійснює транспортування товару до складу покупця. За таких обставин, недоліки виявлені в товарно-транспортних накладних, не мають відношення до позивача, оскільки він є лише вантажоодержувачем за цими накладними.

Якщо, в зазначених товарно-транспортних накладних є викривлення або неправдиві відомості, відповідальність за це покладається на замовника, вантажовідправника, перевізника, тобто на тих осіб, які складали зазначені документи.

У будь-якому випадку, товарно-транспортна накладна є обовязковим первинним документом для підтвердження надання експедиційних послуг чи послуг з перевезення вантажів. У цьому ж випадку, позивач сплачував не за перевезення, а за товар. Перевезення товару здійснювалось продавцем за власний рахунок. А тому товарно-транспортна накладна у цьому випадку взагалі не є обовязковою для підтвердження права на врахування у податковому обліку сплачених коштів на адресу продавця.

На час укладання договорів, підписання актів приймання робіт, у ТОВ «Каскад-Спецстрой», ТОВ НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», ТОВ ВП «Інтарсія» були діючі Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а у ТОВ «Каскад-Спецстрой» та ТОВ ВП «Інтарсія» Ліцензія на здійснення діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури. Ці документи, є підтвердженням з боку Держави, що зазначені підприємства мають всі трудові, фінансові, організаційні та інші ресурси для провадження будівельних робіт, а сплачені на його користь кошти, можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Тобто, ТОВ «Каскад-Спецстрой», ТОВ НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Транс-Карго-Сервіс», ТОВ ВП «Інтарсія» мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали Свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки фіскальна служба зареєструвала їх платниками ПДВ, видала їм Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємства.

Крім того, щодо ТОВ НВП «Промтехсінтез», то в самому ОСОБА_2 перевірки зазначеного підприємства податківці підтвердили факт імпортування ним сантехнічної продукції, яку в подальшому було ним поставлено на адресу позивача.

За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит, витрати і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.08.2015 року № НОМЕР_1, №0000352200 та № НОМЕР_2.

3.Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельник" (код ЄДРПОУ 35695254) за рахунок бюджетних асигнувань Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 487,20 гривень (чотириста вісімдесят сім грн. двадцять коп.).

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20.11.15

Суддя В.В. Біоносенко