Рішення № 55919715, 19.01.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.01.2016 Єдиний унікальний номер 205/6706/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/6706/15-ц 2/205/239/16

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1, у якій просить стягнути з відповідача: 1)грошові кошти в розмірі понесених витрат у сумі 8541,78 грн.; 2) суму, сплачену за правову допомогу, у розмірі 1743,60 грн.; 3) судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Позов мотивований тим, що МТСБУ виплатила відшкодування у розмірі 7786,18 грн. потерпілому у ДТП, вчиненому з вини відповідача, а відтак до позивача на підставі ст.38Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України перейшло право вимоги до відповідача у порядку регресу. Крім того, МТСБУ було прийнято відповідні роботи аварійного комісара ОСОБА_2 та оплачено їх вартість у сумі 755,60 грн. згідно платіжного доручення від 30.11.2009 року за № 4538.

В судове засідання представник позивача не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідача не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.11.2009р. у справі №3-4099/09, встановлено, що 07.10.2009р. ОСОБА_3, управляючи автомобілем «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_1, по вул.Набережна Леніна у м.Дніпропетровську скоїв зіткнення з автомобілем «Форд Сієра», д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження, заподіяна матеріальна шкода, постраждалих немає (а.с.11).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до полісу серії №ВС/8143367, автомобіль «Форд Сієра» д.н.з.НОМЕР_2, на момент ДТП був забезпеченим транспортним засобом (а.с.19).

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача на момент заподіяння зазначеної шкоди укладеного договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому, відповідно до висновку експертного дослідження про оцінку вартості майнової шкоди № Еф-002 від 28.10.2009р. розмір збитків, завданих власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Форд Сієра», д.н.з.НОМЕР_2, складає 9343,42 грн. (а.с.13-17).

Крім того, МТСБУ було прийнято відповідні роботи аварійного комісара ОСОБА_2 та оплачено їх вартість у сумі 755,60 грн. згідно платіжного доручення від 30.11.2009 року за № 4538 (а.с.7).

Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За таких обставин, на підставі заяви ОСОБА_5 від 20.10.2009р. (а.с.18) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих виплатило останньому 7786,18 грн. як відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що підтверджується платіжним дорученням №4700 від 11.12.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи, що суду не надано докази належності відповідача до категорій осіб, визначених у п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ правомірно відшкодувало завдану відповідачем шкоду у розмірі 7786,18 грн., а відтак відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набуло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивач довів правомірність заявлених вимог, тоді як відповідач не надав жодних доказів на спростування відповідних позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь МТСБУ понесених витрат у розмірі 8541,78грн., які складаються з: страхового відшкодування у розмірі 7786,18 грн. та витрат за послуги аварійних комісарів у розмірі 755,60 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, оскільки позивачем не надано ні договору про надання правової допомоги, ні детального розрахунку понесених витрат на таку допомогу, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позивач не навів жодних пояснень стосовно поважності причини пропуску строку позовної давності у суду відсутні підстави для поновлення такого строку.

Водночас, згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, у звязку з тим, що відповідачем на надано суду заяви про застосування позовної давності, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні даного позову з підстав пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України, а також ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою відшкодування, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м.Київ, бульв.Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО322313) кошти в розмірі понесених витрат у розмірі 8541,78 грн. (вісім тисяч пятсот сорок одна гривня 78 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м.Київ, бульв.Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО322313) судові витрати у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.223ЦПК України.

СуддяОСОБА_6