Рішення № 55919621, 12.02.2016, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1763/14-ц

Провадження № 2/177/9/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2016 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів та

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за довіреністю звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в подальшому, збільшивши позовні вимоги замінив первісного відповідача ОСОБА_7 на її правонаступників - спадкоємців - ОСОБА_4, ОСОБА_5, та виключив з числа відповідачів ОСОБА_6, залучивши його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.126-128, 139-140), в якому просить суд:

1) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року, станом на 03.06.2015 року в загальному розмірі 88 164,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 1 857 619,48 грн. звернути стягнення на домоволодіння загальною площею 70 кв.м., житловою площею 38 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізького району, Дніпропетровської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від свого імені договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

2) виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у будинку (предмету іпотеки), розташованому за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87;

3) стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 17.07.2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено кредитний договір № KRHTGA00150867, відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 27 791 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2027 року.

Банк свої зобов'язання за ОСОБА_8 договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_6 кредит у сумі 27 791,00 доларів США.

В свою чергу ОСОБА_6, в порушення умов кредитного договору та приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, свого обовязку щодо своєчасного повернення кредиту, належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 03.06.2015 року має заборгованість в загальному розмірі 88 164,19 доларів США, яка включає: 22 394 долари США - заборгованість за кредитом; 21 789,18 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 479,80 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 40 501, 21 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним договором між ОСОБА_7 - матір'ю ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 17.07.2007 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_7 передала банку в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 70 кв.м., житловою площею 38 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізького району, Дніпропетровської області з визначенням обумовленої сторонами ціни предмету іпотеки на момент укладення договору в розмірі 95 533,45 грн.

Оскільки позичальник ОСОБА_6 допустив істотне порушення умов кредитного договору, на його адресу та адресу іпотекодавця ОСОБА_7 позивачем було направлено вимогу про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі разом з нарахованими на день його повернення процентами, комісією та штрафними санкціями в 10-денний строк з дня отримання вимоги, в інакшому випадку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим просив боржників в добровільному порядку звільнити займане приміщення в 30-денний строк з моменту отримання вимоги.

У зв'язку з тим, що вказана вимога банку ігнорується, чим фактично порушуються права банку, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

У зв'язку зі смертю іпотекодавця ОСОБА_7, померлої 18.08.2012 року, про що позивач дізнався 02.10.2014 року, заявлені ним вимоги було уточнено та в порядку ст.1281 ЦК України пред'явлено до її спадкоємців - ОСОБА_4, ОСОБА_5, які прийняли спадщину в порядку спадкування за законом із залученням первісного співвідповідача ОСОБА_6 як третьої особи у зв'язку з відмовою його від прийняття спадщини.

Присутня в судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 заявлені уточнені вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, підстав для застосування строку позовної давності не вбачала, оскільки вважала, що позов заявлено банком в межах дії кредитних зобов'язань до 17.07.2027 року.

Присутні в судовому засіданні 01.10.2015 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.154-156) заявлені позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними, просили застосувати строк позовної давності. Вказували, що після смерті ОСОБА_7, чиє домоволодіння є предметом іпотеки, вони в установлений законом строк, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь брата ОСОБА_5 Право власності на успадковане майно після смерті матері вони оформили лише на 2 земельних паї. Домоволодіння, розташоване за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізького району, Дніпропетровської області вони успадкували, проте правовстановлюючих документів на нього не оформили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, в ході судового розгляду 07.10.2015 року (а.с. 170-172) заперечував проти задоволення позову, пояснив, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено за рахунок коштів, виручених в результаті реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно рішення суду як предмету іпотеки. На момент продажу квартири він добровільно з неї виселився, стосовно суми, за яку нерухоме майно було реалізовано, йому нічого не відомо, оскільки здійснення її продажу він не контролював. Можливості погашати заборгованість у нього немає у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. Також зазначив, що в домоволодінні, розташованому за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізького району, Дніпропетровської області він проживає без реєстрації разом з дружиною та двома малолітніми дітьми та з 29.05.2015 року призваний за мобілізацією.

Представник відповідачів та третьої особи ОСОБА_9 заперечував проти задоволення заявлених вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. В обґрунтування своїх доводів вказував, що оскільки останній платіж в погашення кредиту відбувся 21.04.2008 року в сумі 228,68 доларів США, визначений п.7.1. умов кредитного договору № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року 120-денний строк на погашення заборгованості сплинув 21.08.2008 року, натомість банк звернувся до суду по закінченню визначеного законом 3-річного строку, який фактично, на думку представника, сплинув 21.08.2011 року. Крім того акцентував увагу суду, що не дотримуючись вимог ст.1281 ЦК України позивач з пропуском 6-місячного строку заявив вимоги до спадкоємців іпотекодавця, що виключає можливість звернення судом стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 правом на участь в судовому засіданні 12.02.2016 року не скористалися, покладаючись на свого представника ОСОБА_9

Суд, вислухавши думку сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні в письмових матеріалах справи докази, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 30), як "Банком" та ОСОБА_6 як "Позичальником" було укладено кредитний договір № KRHTGA00150867 (а.с.17-18), згідно п.7.1 умов якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_6 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 17.07.2007 року по 16.07.2027 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в загальному розмірі 27 791 доларів США, з яких 25 000 доларів США - на споживчі цілі; 2 791 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п. 2.1.3, п.2.2.7 даного Договору.

Згідно п.7.1. Договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку: відсотки у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто 11,04 % річних; винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми кредиту щомісяця в період сплати; винагороду в розмірі 1,5% від суми наданого кредиту в момент його надання; відсотки за дострокове погашення кредиту в розмірі, визначеному п.3.11, п.7.5 Договору - 0,00% від суми кредиту, що погашається достроково, та винагороду за проведення додаткового моніторингу згідно п.6.2 Договору (а.с.18).

Як визначено в абз.2-3 п.7.1. ОСОБА_8 договору щомісячно в період сплати з 17 по 21 число Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 397,12 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, які згідно п.3.3 Договору направляються для її погашення в наступному порядку: відшкодування витрат та збитків банку згідно п.п.2.2.9, 2.3.8; пеня; прострочена комісія по кредиту; прострочена винагорода; прострочені відсотки; прострочена заборгованість за кредитом; комісія; винагорода; відсотки; кредит.

У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених п.п.2.2.2, 2.2.3 договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки із сплатою пені в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплату - якщо кредит видано в іноземній валюті (п.4.1, а.с.18), а у випадку порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим ОСОБА_3 вимушений буде звернутись до суду, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову (п.5.4).

Крім того, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 договору, останній сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 2,44 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості (п.7.3).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за ОСОБА_8 договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як "Іпотекодавцями" з одного боку та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як "Іпотекодержателем" з іншого боку 17.07.2007 року було укладено Договір іпотеки № KRHTGA00150867(а.с.21-24), відповідно до п.п.2, 35 якого на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 за кредитним договором в іпотеку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було передано наступне нерухоме майно:

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізький район, Дніпропетровська область загальною площею 70 кв.м., житловою площею 38 кв.м., належне на праві приватної власності ОСОБА_7, оцінене за згодою сторін вартістю в 95 533,45 грн.

У відповідності до ст. Закону України «Про іпотеку», п.35.4 Договору іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки - домоволодіння по вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізький район, Дніпропетровська область та належить Іпотекодавцю на праві користування (а.с.23 зворот).

- 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., належну на праві приватної власності ОСОБА_6, оцінену за згодою сторін в 75 102,96 грн.

Зазначену квартиру як предмет іпотеки, на яку рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.08.2012 року (а.с.192-193) було звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року в розмірі 46279,62 долари США, було продано ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2015 року (а.с.182-183) за 61 740 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду, що також не оспорюється сторонами, ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 27 791 доларів США отримав в повному обсязі, що є свідченням належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року.

Однак позичальник, всупереч умовам кредитного договору та нормам закону, взятих на себе зобовязань належним чином не виконує, своєчасне погашення кредиту не здійснює, в результаті чого, як вказує позивач, станом на 03.06.2015 року виникла заборгованість в загальному розмірі 88 164,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 21,07 згідно розпорядження від 03.06.2015 року (а.с.133) складає 1 857 619,48 грн., яка включає: 22 394 долари США - заборгованість за кредитом; 21 789,18 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 479,80 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 40 501, 21 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.129-132).

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. У цьому випадку сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як слідує зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається (статті 525, 526 ЦК України).

Імперативним приписом ст.625 ЦК України чітко визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Встановивши з наданих доказів обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_6 своїх кредитних кредитних зобов'язань. Натомість, при визначенні обґрунтованості заявленого позивачем розміру заборгованості, на який ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить звернути стягнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року та виписок по рахунку (а.с.9-11, 129-132, 196-198, 199-207, 227-230) за період з 17.07.2007 року по 03.06.2015 року включно судом встановлено хронологічність здійснення позичальником останніх платежів в рахунок погашення заборгованості до моменту звернення до суду 04.06.2014 року, зокрема:

- за тілом кредиту - 19.01.2011 року в сумі 6,24 доларів США (а.с.201);

- за процентами - 20.02.2009 року в сумі 150 доларів США (а.с. 196 зв.);

- по комісії - 08.10.2009 року в сумі 181,72 доларів США (а.с.196 зв.);

- за пенею - 22.02.2011 року в сумі 12,59 доларів США (а.с.197).

Встановлена судом хронологічність узгоджується з письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, та поясненнями сторін. Крім того, надані позивачем розрахунки заборгованості з урахуванням її погашення за рахунок коштів, виручених за реалізацію предмету іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає обґрунтованими, а застосування підвищеної відсоткової ставки з 11,04% до 13,08 % починаючи з 21.11.2008 року правомірним, виходячи з положень п. 2.3.1 ОСОБА_8 договору та направленого у встановленому порядку повідомлення від 03.10.2008 року (а.с.19,20). Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів в спростування наявності заборгованості та її розміру сторонами надано не було.

Виходячи з того, що остання сплата заборгованості по тілу кредиту як однієї із обов'язкових складових частин основного зобов'язання була здійснена позичальником ОСОБА_6 19.01.2011 року, що є свідченням визнання ним факту наявності заборгованості, тому, враховуючи положення ч.1 ст.612 ЦК України, п.7.1 ОСОБА_8 договору, згідно умов якого після порушення позичальником терміну наступної оплати (тобто в даному випадку - з 22.02.2011 року) зі сплином обумовлених сторонами 120 календарних днів на дострокове повернення ним кредиту в повному обсязі разом з усіма нарахованими платежами (відповідно - 22.06.2011 року), право на звернення позивача до суду з позовом виникло саме 22.06.2011 року.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 04.06.2014 року, тобто в межах строку позовної давності, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог щодо стягнення заборгованості станом на 03.06.2015 року в повному обсязі по основному тілу кредиту в розмірі 22 394 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 471 859,90 грн. та комісії в сумі 3 479,80 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 73 322,23 грн. як обовязкової складової частини основного кредитного зобовязання.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням положень ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року, ОСОБА_10 департаменту Національного Банку України № 18-112/64483 від 05.11.2014 року "Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобовязань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно повідомлення Криворізького районного військового комісаріату за № 2536 від 01.06.2015 року (а.с.112) ОСОБА_6 29.05.2015 року призваний на військову службу з оголошенням часткової мобілізації до в/ч П/П 3416.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства та обставини справи суд приходить до висновку, що за період з 29.05.2015 року по 03.06.2015 року включно позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 109,90 доларів США, у зв'язку з чим вважає обґрунтованою суму заборгованості за процентами в розмірі 21 679,28 доларів США з відрахуванням вказаної суми, виходячи з наступного розрахунку: 21 789,18 - (67,30+22,43+15,13+5,04 = 109,90) = 21 679,28 доларів США, де 21 789,18 доларів США - заявлена позивачем сума заборгованості за процентами (а.с.228).

Що стосується розміру неустойки за прострочення виконання зобов'язань за період станом на 03.06.2015 року суд зазначає наступне.

Відповідно ст.546, 549 ЦК України пеня як форма неустойки в розумінні виду забезпечення виконання зобов'язань, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У правовому висновку Верховного Суду України по справі 6-100цс14 від 03.09.2014 року, який кореспондується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України по справі 6-20цс14 від 19.03.2014 року, вказано, що період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен окремий день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Враховуючи викладене та звернення позивача до суду з позовом в первинній редакції 04.06.2014 року, з урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування позовної давності (а.с.151), та останньої сплати заборгованості за пенею - 22.02.2011 року в сумі 12,59 доларів США (а.с.197), суд вважає за можливе нарахувати неустойку у формі пені в межах строку позовної давності в один рік і лише за період, починаючи з 04.06.2014 року до 29.05.2015 року - моменту мобілізації боржника ОСОБА_6 без врахування нарахованої після 29.05.2015 року суми пені в розмірі 452,35 доларів США з розрахунку: 339,23+113,12 = 452,35 (а.с.228 зворот), у загальному розмірі 22 367,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 471 296,46 грн., виходячи з наступного розрахунку (а.с.228, 228-зворот):

325,93+200,77+51,11+486,02+25,61+153,69+208,51+443,66+52,25+78,39+26,58+186,10+479,23+186,61+162,71+461,57+135,91+248,69+470,39+27,69+110,82+197,12+507,53+197,64+200,78+488,20+143,76+262,91+497,29+205,03+118,98+506,21+208,71+211,68+514,75+181,89+215,41+523,80+61,69+92,57+250,36 +564,09+219,68+95,50+637,43+159,58+291,26+550,93+32,44+129,80+230,29+ 625,98+197,95+234,13+569,35+167,66+305,80+578,44+170,34+276,17+587,67+173,06+315,50+596,74+140,58+35,16+320,43+606,14+178,50+216,88+615,29 +181,20+329,92+624,11+183,79+37,20+260,40+633,01+186,31= 22 367,26 доларів США. Тобто, розмір пені в межах строку позовної давності з 04.06.2013 року по 29.05.2015 року, без врахування нарахування пені з моменту мобілізації боржника (а.с.228).

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року станом на 03.06.2015 року в загальному розмірі 69 920,34 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 1 473 278,75 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 22 394 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 21 679,28 доларів США, заборгованість по комісії - 3 479, 80 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 22 367,26 доларів США.

Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до наступного.

За змістом ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися іпотекою як заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.12, 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, що також обумовлено п. 18.8. Договору іпотеки (а.с.22).

Так, як визначено в п.18.10 Договору іпотеки від 17.07.2007 року, у разі невиконання іпотекодавцями умов зобовязань за кредитним договором та/або умов цього договору ОСОБА_3 як іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрат на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

На виконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позивачем на адресу ОСОБА_11 та ОСОБА_7 направлялося попередження за вих. № 30.1.0.0/2-720 від 12.03.2014 року, яке ОСОБА_6 отримав 20.03.2014 року (а.с.13, 14-15,16), про наявність у останнього кредитної заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року, з вимогою сплатити заборгованість та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у випадку невиконання ними вимог в обумовлений 30-денний строк - добровільного виселення із займаного приміщення.

Під час звернення позивача до суду, що також знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, було встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_7 померла 18.08.2012 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 37 від 20.08.2012 року, Повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за № 00014325849 від 15.08.2014 року та свідоцтвом про смерть (а.с.42, 43-44, 86).

Згідно витребуваних з Криворізької державної нотаріальної контори відомостей (а.с.46,47-49), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 39137044 від 10.12.2014 року (а.с.75-76) та завірених матеріалів копії спадкової справи № 54/2013 (а.с.77-94) після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом звернулись син померлої - ОСОБА_5В.(а.с.78), дочка ОСОБА_4 (а.с.80), та з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь свого брата - ОСОБА_5 звернувся син померлої ОСОБА_6 (а.с.79)

Крім того, з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, посвідченим виконавчим комітетом Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 23.11.2010 року за реєстровим №131 звернувся ОСОБА_12 Враховуючи, що останній не є спадкоємцем вказаного домоволодіння, суд вважає, що вирішення справи не вплине на його права та інтереси.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як визначено ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої 18.08.2012 року, які прийняли спадщину у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Івана Франка буд.87, с. Суворовка, Криворізького району Дніпропетровської області, обтяженого іпотекою, є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які набувши статус іпотекодавців, повинні відповідати за Договором іпотеки № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Доводи представника відповідачів та третьої особи ОСОБА_2 щодо порушення строків звернення з вимогою до спадкоємців відповідно до вимог ст.1281 ЦК України, то вони не знайшли підтвердження та спростовуються наявним обсягом доказів.

А саме, ч. 2 ст. 1281 ЦК України, повязує право кредитора предявити вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від строку вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 з ухвали суду від 07.07.2014 року, заявивши клопотання 22.07.2014 року про витребування доказів з метою встановлення кола спадкоємців, яких ухвалою суду від 06.10.2014 року залучено до участі у розгляді справи як відповідачів за вимогами ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.35,37,50).

Як пояснили відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами спадкової справи, права на спадщину у вигляді по 1/2 частці земельних ділянок площами 6,1745 га та 6,6599 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області за кожним з них вони оформили з отриманням відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом, а щодо домоволодіння, то звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини свідоцтво про право на спадщину на вказане домоволодіння не отримували (а.с.77- 94).

Виходячи зі змісту норм ЦК України, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, а тому щодо відсутності належного оформлення відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадкових прав з отриманням свідоцтва про право на спадщину - спірне домоволодіння в контексті ст.1296 ЦК України суд не може взяти до уваги, оскільки вказана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, не звільняє їх від відповідальності перед кредитором в межах іпотечного майна і може розцінюватись як намір ухилення від виконання зобов'язань спадкодавиці. Такі доводи повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 08.04.2015 року у справі № 6-33цс15.

Згідно роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві, що узгоджується зі ст.20 ЦК України та ст.ст.3, 4 ЦПК України.

Установивши факт наявності заборгованості за кредитним договором, невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, суд приходить до висновку про правомірність обраного позивачем способу захисту його порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтями 39, 41 Закону України «Про іпотеку» передбачений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, на якому наполягає позивач.

За змістом ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені.

Отже, як видно, обраний позивачем спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом його продажу з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 18.13 Договору іпотеки № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року.

Таким чином, вирішуючи спір в межах заявлених позивачем вимог, оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку щодо допущення порушень зобов'язань за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року, у звязку з чим вважає за необхідне в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 03.06.2015 року в загальному розмірі 69 920,34 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 1 473 278,75 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 22 394 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 21 679,28 доларів США, заборгованість по комісії - 3 479, 80 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 22 637,26 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння загальною площею 70 кв.м., житловою площею 38 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87, що за життя належало на праві приватної власності ОСОБА_7, померлій 18.08.2012 року, та успадковане в порядку спадкування за законом ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК із визначенням способу реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від свого імені договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У відповідності до положень ст.38 Закону України "Про іпотеку" та правових позицій Верховного Суду України, викладених в постановах від 27.05.2015 року у справі № 6-61цс15, від 23.12.2015 року у справі № 6-1205цс15 початкову ціну предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За змістом ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Визначаючи порядок виконання рішення, суд виходить з того, що 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, за одночасної наявності перелічених вище умов застосовується мораторій на примусове стягнення нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання, а відтак не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах у справах № 6-46цс15 від 15.04.2015 року, № 6-57цс15 від 27.05.2015 року, 6-333цс15 від 10 червня 2015 року, 6-1080цс15 від 03.02.2016 року, які згідно зі ст. 3607 ЦПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що житловий будинок, який є предметом іпотеки, був переданий в іпотеку на забезпечення виконання зобовязань за договором споживчого кредиту в іноземній валюті; даний будинок використовується третьою особою - позичальником ОСОБА_6 та членами його сім'ї як місце постійного проживання, що підтверджується довідкою Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 1645 від 21.10.2015 року (а.с.184); іншого житла у власності ні відповідача ОСОБА_13, який зареєстрований у вказаному будинку (а.с.148) ні позичальника ОСОБА_6 немає, жодних доказів в спростування зазначеного не надано, а загальна площа будинку складає 70 кв.м., тобто не перевищує встановлених законом 250,00 кв.м., а відтак існують законні підстави для відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стосовно вимог позивача про виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають з житлового будинку, суд вбачає правові підстави для їх відмови, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 39 цього Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом (ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення ч. 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку», так і ч.2 ст.109 ЖК УРСР.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Саме до цього зводяться правові висновки, зроблені судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постановах від 24.06.2015 року (справа № 6-447цс15) та від 30.09.2015 року (справа №6-1892 цс15).

За даними адресно-довідкового підрозділу ДМС в Дніпропетровській області та Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.148,184), в домоволодінні за адресою: вул. Івана Франку буд.87, с. Суворовка, Криворізького району Дніпропетровської області зареєстрований: відповідач ОСОБА_5, а проживають без реєстрації ОСОБА_6 разом зі своєю сім'єю - дружиною ОСОБА_14 та малолітніми дітьми - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак, враховуючи, що спірний житловий будинок був придбаний первісним іпотекодавцем ОСОБА_7 не за рахунок отриманого від позивача кредиту, оскільки остання стала власником даного житла 04.04.2003 року, тобто до укладення 17.07.2007 року з позивачем ОСОБА_8 договору № KRHTGA00150867 згідно свідоцтва про право на спадщину серії ВАЕ № 865548 від 04.04.2003 року (а.с.124), а також те, що судом не встановлено наявність у позичальника та відповідача ОСОБА_5 іншого постійного жилого приміщення, відсутність надання у відповідності до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР іншого жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням з жилого приміщення, придбаного не за рахунок кредиту (позики) банку, про що позивачем в позові не зазначено та доказів не надано, з урахуванням не предявлення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" позовних вимог до ОСОБА_6, який має статус третьої особи у справі, відсутності їх належної конкретизації в заявленні стосовно конкретних осіб загалом, не надання позивачем доказів досудового врегулювання питання зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 в добровільному порядку, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Згідно вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позивачу в повному обсязі задоволено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є вимогою майнового характеру, та відмовлено в задоволенні немайнового (про виселення та зняття з реєстраційного обліку), тому з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню лише понесені останнім витрати по оплаті судового збору за пред'явлення майнової вимоги в сумі 3 654,00 грн. (а.с.1) в рівних частках по 1827,00 грн. з кожного, оскільки солідарне стягнення судового збору не передбачено..

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88 ч.1, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння загальною площею 70 кв.м., житловою площею 38 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87, що за життя належало на праві приватної власності ОСОБА_7, померлій 18.08.2012 року, та успадковане в порядку спадкування за законом ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК, код ЄДРПОУ 14360570, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHTGA00150867 від 17.07.2007 року, станом на 03.06.2015 року в загальному розмірі 69 920 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) доларів 34 центи США, що в гривневому еквіваленті складає 1 473 278 (один мільйон чотириста сімдесят три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 75 коп., у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 22 394 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто чотири) долари 00 цент США, що в гривневому еквіваленті складає 471 859 (чотириста сімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 21 679 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) доларів 28 центи США, що в гривневому еквіваленті складає 456 800 (чотириста п'ятдесят шість тисяч вісімсот) грн. 16 коп.;

- заборгованість по комісії - 3 479 (три тисячі чотириста сімдесят дев'ять) доларів 80 центів США, що в гривневому еквіваленті складає 73 322 (сімдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 23 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором - 22 367 (двадцять дві тисячі триста шістдесят сім) доларів 26 центів США, що в гривневому еквіваленті складає 471 296 (чотириста сімдесят одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 46 коп.,

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» з укладенням від свого імені договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Суворовка, вул. Івана Франка, буд.87, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Початкову ціну предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на житловий будинок з господарчими побудовами до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют».

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК„ код ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в розмірі в рівних частках по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: