Рішення № 55919419, 09.02.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5000/14-ц

пр.№ 2/464/454/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

при секретарі Бень І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 204/МБ-45 від 13.08.2008р. в розмірі 541768,15 грн. та понесені судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.08.2008р. між банком та відповідачем було укладено договір № 204/МБ-45 на загальну суму 235 000,00 грн. з терміном повернення кредиту до 05.08.2012 року, процентна складова становить 20,4 % річних. Однак, відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, відсотки та комісію за користування коштами не сплатив. В звязку із наведеним просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просить задоволити вимоги банку в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідач ОСОБА_1 дійсно отримав кредит, який був забезпечений заставою у вигляді рухомого майна автомобіля НОМЕР_1, та який на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту був застрахований ВАТ СТ «Гарантія». Так, 30.07.09р. мав місце страховий випадок - транспортний засіб, що належав відповідачу був викрадений невідомою особою, а за вказаним фактом було порушено кримінальну справу. Вказане стало відповідно причиною погіршення матеріального становища відповідача та позбавило його можливості належним чином виконати свої боргові зобовязання. В позасудовому порядку, а згодом і в судовому порядку, домогтись виконання від ВАТ СТ «Гарантія» виплати по страховому випадку в користь позивача, як вигодонабувача, з огляду на наявність кредитного договору забезпеченого згаданим заставним майном не вдалось. Водночас, звертає увагу на те, що банком пропущений строк звернення до суду з даним позовом, а поважних причин його пропуску не наведено, а тому просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенняз наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 204/МБ-45 про надання споживчого кредиту у розмірі 235000,00 грн. строком по 05.08.2012р. зі сплатою 20,4% річних за користування кредитними коштами. Позивач прийняті на себе зобовязання по кредитному договорі виконав у повному обсязі, надавши позичальнику визначені кредитним договором кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 957 від 13.08.2008р., підписом позичальника на розписці про отримання платіжної картки від 13.08.2008р. Водночас, 13.08.2008р., для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань позичальника за кредитним договором, між сторонами було укладено договір застави, згідно з яким в заставу банку позичальник передав рухоме майно автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до п.4.1.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невідємною частиною цього договору. У відповідності до положень п.п. 9.1, 9.2, 9.3 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом (у кожному випадку окремо) позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення; штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у рафіку і визначених на дату повернення.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. При цьому, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно наданих стороною відповідача відомостей, автомобіль НОМЕР_1, який був предметом застави в забезпечення кредитного договору № 204/МБ-45 від 13.08.2008р., був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 13.08.2008р. в ВАТ СТ «Гарантія». 30.07.2009р. мав місце страховий випадок вказаний транспортний засіб, що належав відповідачу був викрадений невідомою особою, а за вказаним фактом Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області було порушено кримінальну справу. Вирішення питання страхового відшкодування та подальше його звернення в користь ПАТ «КБ «Надра» стало підставою судового розгляду. Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 22.08.2014р. задоволено позов ОСОБА_1 та вирішено стягнути з ВАТ СТ «Гарантія» в користь вигодонабувача ПАТ «КБ Надра» 216 920 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ Надра» від 13.08.08р.; стягнути з ВАТ СТ «Гарантія» в користь ОСОБА_1 47505,48 грн. відшкодування розміру інфляції та 28223,37 грн. три відсотки річних від суми боргу, а всього 75728,85 грн. Проте, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.01.2015р. було задоволено апеляційну скаргу ВАТ СТ «Гарантія», а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22.08.2014р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову. Таким чином, боргові зобовязання відповідача ОСОБА_1, які виникли на підставі кредитного договору № 204/МБ-45 від 13.08.2008р. не зникли та підлягають виконанню.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що відповідач умов кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, які встановлені договором, умовами і правилами надання банківських послуг.

Як вбачається з представленого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 11.01.2014р. загальна сума боргу за кредитним договором становить 541768,15 грн., з яких: 234317,85 грн. прострочена заборгованість по сумі кредиту; 256010,38 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 37911,06 пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 13528,86 грн. штраф.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Водночас, суд приймає до уваги покликання сторони відповідача на порушення позивачем строків позовної давності щодо частини заявлених вимог. Так, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч.1,5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст.264 ЦК України).

Слід звернути увагу, що в зобовязаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р.

Зважаючи на те, що умовами кредитного договору було визначено строк повернення кредиту та відсотків за користування ним 05.08.2012р., при цьому складено відповідний Графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є невідємною частиною цього договору, відтак перебіг строку позовної давності слід рахувати від дня подачі позивачем вказаного позову 23.05.2014р. з розрахунки три роки до подачі самого позову. При цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності, а будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (або в частині позовних вимог).

Таким чином, виходячи із наявних у справі розрахунків, відповідач зобовязаний сплати позивачу заборгованість по кредиту в розмірі 108109,98 грн., з яких 94469,89 грн. прострочена заборгованість по платежах за кредитом з 06.06.2011р. по 05.08.2012р.; 13640,09 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами за період з 06.06.2011р. по 05.08.2012р.

В частині вимог про стягнення пені та штрафів на підставі кредитного договору № 204/МБ-45 від 13.08.2008р. слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Підставою, яка породжує обовязок сплатити неустойку, являється порушення боржником зобовязання, яке визначається ст.610 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2011р. та від 07.11.2012р.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків згідно встановленого графіку, не повернув отриманий кредит у визначений договором строк, чим не виконав взятих за цим договором зобовязань, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача, з урахуванням вимог позовної давності, підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту № 204/МБ-45 від 13.08.2008р. за період з 06.06.2011р. по 05.08.2012р. в розмірі 108109,98 грн.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в користь позивача, пропорційно до частини задоволених вимог, підлягають стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 390 грн., що підтверджені відповідними платіжними дорученнями.

На підставі ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК Українита керуючись ст.ст.1, 10, 60, 88, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) 108109 гривень 98 коп. заборгованості за кредитним договором № CL 35158 від 17.04.2008р. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 390 гривні.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуючий: