Постанова № 55918273, 16.02.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 809/4357/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Матуляка Я.П.

Суддів: Григорука О.Б.,

Гундяка В.Д.,

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Середюка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4

до відповідача: Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання незаконними та скасування постанов від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях № 40553439 та № 40553332,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування постанов від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.09.2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесена постанова по справі №2а-263/08/0970 за позовом ОСОБА_4, яка набрала законної сили 13.11.2012 року. 05.11.2013 року державним виконавцем за виконавчими листами №2а-263/08/0970 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №40553439 про стягнення з Івано-Франківської ОДА середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 134 871,44 грн. та про відкриття виконавчого провадження №40553332 про стягнення з Івано-Франківської ОДА моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

В межах даних виконавчих проваджень 20.11.2015 року державним виконавцем Департаменту ДВС України постановлені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу.

Позивач просив визнати рішення, дії та бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа ВП №40553439, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа ВП №40553332, стягнути з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України по 5 000,00 грн. моральної шкоди за кожне невиконане виконавче провадження, визнати рішення, дії та бездіяльність Івано-Франківської ОДА неправомірними, зобов`язати Івано-Франківську ОДА виконати рішення суду та вимоги державного виконавця, видати необхідні розпорядження та внести всі необхідні записи до трудової книжки позивача, які випливають з рішення суду від 14.09.2011 року, такі як - внести до трудової книжки позивача запис про те, що запис про звільнення позивача за наказом від 04.02.2002 року №4к-є недійсним, видати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору позивача з 02.01.2011 року, у зв`язку із виходом на пенсію, внести до трудової книжки позивача запис про припинення трудового договору позивача у зв`язку із виходом на пенсію, а також стягнути з Івано-Франківської ОДА 5 000,00 грн. моральної шкоди.

09.12.2015 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332, заявлені у позовній заяві від 30.11.2015 року позовні вимоги вважати відкликаними, також вважати, що позовна заява не містить такого відповідача як Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_4 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; Івано-Франківської обласної державної адміністрації в частині: визнання рішення, дій та бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України - неправомірними; стягнення з Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України по 5000 грн. моральної шкоди за кожне невиконане виконавче провадження; визнання рішення, дій та бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації - неправомірними; зобов'язання Івано-Франківської облдержадміністрації виконати рішення суду та вимоги державного виконавця, видати необхідні розпорядження та внести всі необхідні записи до трудової книжки, які випливають з рішення суду від 14.09.2011 року - повернуто позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив. Суду пояснив, що виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов дотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративного позову, судом встановлено наступне.

14.09.2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесена постанова по справі №2а-263/08/0970, яка набрала законної сили 13.11.2012 року.

05.11.2013 року державним виконавцем за виконавчими листами №2а-263/08/0970 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №40553439 про стягнення з Івано-Франківської ОДА середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 134 871,44 грн. та про відкриття виконавчого провадження №40553332 про стягнення з Івано-Франківської ОДА моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

20.06.2014 року державним виконавцем винесені по цих двох виконавчих провадженнях постанови про повернення стягувачу виконавчого документу (а.с. 140-141).

16.09.2014 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №809/2114/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 року визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України по виконанню виконавчих листів Івано-Франківського окружного адміністративного суду №№2а-263/08/0970 від 11.12.2012 року у виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332. Визнано незаконними та скасовані постанови державного виконавця ДВС України по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332 про повернення стягувачу виконавчого документу (а.с. 39-43).

24.07.2015 року державним виконавцем Департаменту ДВС України постановлені постанови про відновлення виконавчих проваджень №40553439 та №40553332 (а.с. 151).

20.11.2015 року державним виконавцем Департаменту ДВС України постановлені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу (а.с. 158-159).

Щодо визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332 суд зазначає слідуюче.

Як зазначалось судом вище, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі №809/2114/14 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, зокрема визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Державної виконавчої служби України ВП № 40553439 та ВП № 40553332 від 20.06.2014 року про повернення виконавчих документів стягувачеві.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Однак, в ч. 2 ст. 3 Закону зроблено виняток з вищевказаної норми, згідно якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вказане також узгоджується з приписами ст. 3 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI ,,Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в редакції Закону № 583-VII, чинного з 01.01.2013 року, відповідно до якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" із заявою про виконання рішення суду.

В той же час, на думку суду, державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов, посилаючись на вищевказані норми як Закону України "Про виконавче провадження", так і Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не врахував зміст пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції, Закону 583-VII, чинній як на час відкриття виконавчих проваджень, так і на час прийняття постанов про повернення виконавчих документів), згідно якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Тобто на перехідний період п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" законодавець зробив виняток з загального правила щодо підвідомчості подання та виконання виконавчих документів, передбачених ст. 3 вищевказаного Закону, за змістом якого саме на державну виконавчу службу покладається обов'язок здійснити примусове виконання по виконавчих документах за рішеннями суду про стягнення коштів або рішень суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, якщо вони подані до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Зазначеною постановою суду від 16.09.2014 року, встановлено те, що факт дотримання позивачем шестимісячного строку подання виконавчих листів до примусового виконання в Державну виконавчу службу України, правомірності відкриття відповідачем виконавчих проваджень № 40553439 та № 40553332 по виконавчих листах №№ 2а-263/08/0970 від 11.12.2012 року, встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду України від 27.12.2013 року у справі № 809/3631/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року. Виникнення інших обставин після прийняття вказаних судових рішень, норм права, які б звільняли Державну виконавчу службу України від обов'язку щодо здійснення примусового виконання виконавчих листів №№ 2а-263/08/0970 від 11.12.2012 року, на час прийняття оскаржуваних постанов від 20.06.2014 року, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підсумовуючи все вищевикладене та ураховуючи те, що як при винесенні постанов про повернення виконавчих документів від 20.06.2014 року, що було предметом дослідження у справі №809/2114/14, так і при винесенні постанов про повернення виконавчих документів від 20.11.2015 року, які є предметом оскарження у даній справі, державний виконавець діяв всупереч вимогам чинного законодавства. Більше того, з моменту відновлення виконавчих проваджень ВП №40553439 та ВП №40553332 (24.07.2015 року) та до моменту повторного повернення виконавчих документів (20.11.2015 року) державним виконавцем не проведено жодних виконавчих дій. З матеріалів виконавчих проваджень не вбачається також виникнення жодних нових обставин, які б могли слугувати підставою для прийняття таких рішень.

Фактично, виносячи оскаржувані постанови про повернення виконавчих документів позивачу, на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", допустив повторне порушення прав стягувача, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як наслідок суд зазначає, що факт допущення відповідачем порушення, що слугувало підставою для звернення із позовом про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332, доказуванню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних постанов та дій допущених під час їх винесення. Що дає підстави суду сформувати висновок щодо підставності заявленого адміністративного позову, який підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 20.11.2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа по виконавчих провадженнях №40553439 та №40553332.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 487,20 грн. підтверджується квитанцією №149.7.1/18414 від 09.12.2015 року.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.11.2015 року у виконавчих провадженнях ВП №40553439 та ВП №40553332.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Матуляк Я.П.

Судді: Григорук О.Б.

Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 19.02.2016.