Ухвала суду № 55917777, 16.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 332/4602/13ц

Пр. № 22-ц/778/252/16

Головуючий у 1-й інстанції Мєркулова Л.О

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Приватного підприємства «ГАЛАКС 2010», ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Позивачі звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства» Галакс 2010» ( далі ПП « Галакс 2010»), треті особи: ОСОБА_10. ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що 14.05.2013 року близько 22 год.23 хв. в результаті пожежі на платній автостоянці, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул.Косигіна,5, було знищено та сильно пошкоджено декілька автомобілів, в тому числі належні їм: автомобіль «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 ( власник ОСОБА_5І), та автомобіль НОМЕР_2 (користувачі за довіреністю ОСОБА_3. ОСОБА_4, власник ОСОБА_9М.). Згідно з актом про пожежу від 14 травня 2013 року місцем виникнення пожежі є автомобіль Mitsubishi Pajero , номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_10.

Факт пожежі та пошкодження належних позивачам автомобілів підтверджується протоколом огляду місця події ст.слідчого Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Відповідно до висновку експерта від 06.06.2013 р. № 55/13 та № 56/13 вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіляНОМЕР_2 складає 154 291,63 грн., а вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 . складає 120 424,84 грн.

Згідно рішення Запорізької міської ради № 6/260 від 20.09.2006 року земельна ділянка по вул. Косигіна,5 в м.Запоріжжі передана в оренду ЗАТ «Транспортна фірма «Галакс» для розташування платної охороняємої автостоянки терміном на 10 років.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ЗАТ «Транспортна фірма «Галакс», код ЄДРПОУ 20480769, було реорганізовано в ПП « Галакс 2010», код ЄДРПОУ 20480769. Датою державної реєстрації цієї юридичної особи утвореної в результаті перетворення, є 12 жовтня 2010 року.

Позивачі вважають, що зберігачем їх автомобілів на час виникнення пожежі було приватне підприємство «Галакс-2010», яке відповідно до вимог ст.ст. 936, 937, 942, 977 ЦК України, закону України « Про захист прав споживачів», Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, якою затверджені « Правила зберігання транспортних засобів на автостоянка» є належним відповідачем, який повинен відшкодовувати завдану матеріальну шкоду.

31. 03.2015 року , 12.06.2015 року позивачі уточнили позовні вимоги та зазначили, що 26 лютого 2010 року між ЗАТ «Транспортна фірма «Галакс» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу приміщення для охорони літ «Є», розташованого по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі. З метою переоформлення права користування земельною ділянкою 31 березня 2010 року ОСОБА_7 до Запорізької міської ради подана відповідна заява, у звязку з чим отримано висновок Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 22 червня 2010 року № 0457/10 про можливість задоволення звернення.

01 січня 2013 року ПП «Галакс 2010» передало в оренду ПП ОСОБА_11, а останній цього ж дня передав ПП ОСОБА_6 у суборенду платну охоронювану автостоянку за адресою вул. Косигіна, 5 м. Запоріжжя.

У передбачений законом строк відповідачі не відшкодували завдані збитки позивачам і тому вони вимушені звернутися до суду. Просили стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Приватного підприємства « Галакс-2010», фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 у сумі 120 424,84 грн., на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 у сумі 154291,63 грн.

Справа розглядалася неодноразово, в тому числі судом першої, апеляційним судом та судом касаційної інстанції.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2013 року зазначене рішення змінено з підстав відмови у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2014 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2013 року скасоване, справу передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2013 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суд першої інстанції.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, виріши справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні правовідносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване у справі судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником автомобіля "КІА Carens", державний номер НОМЕР_4 ( а. с. 7-8,13 т. 1 ).

Автомобіль "Nissan Qashqai", державний номер НОМЕР_5, належить на праві власності ОСОБА_9, який на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 07 вересня 2012 року уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розпоряджатися, користуватися вказаним автомобілем ( а. с. 9-12,14-15т. 1 ).

Вказані транспортні засоби 14 травня 2013 року знаходились на автостоянці по вул.Косигіна, 5 у м. Запоріжжі, про що свідчать довідки ПП Присяжнюк, відповідні записи у журналі та пояснення свідків ( а. с. 21,35-39 т. 1 ).

Між 22 та 23 годинами в цей день, на автостоянці по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі сталася пожежа, внаслідок якої належні позивачам транспортні засоби було пошкоджено ( а. с. 16-20,22-25 т. 1 ).

Згідно акту про пожежу від 14 травня 2013 року місцем виникнення пожежі є автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_6, який належить на праві власності ОСОБА_10 ( а. с. 17-18 т. 1 ).

Відповідно до висновків експерта ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_12від 06 червня 2013 року №№ 55/13, 56/13 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "Nissan Qashqai", державний номер НОМЕР_7, внаслідок його пошкодження пожежею, дорівнює 154 291 грн. 63 коп., а вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля "КІА Carens", державний номер НОМЕР_1, дорівнює 120 424 грн. 84 коп. ( а. с. 42-98 т. 1 ).

На підставі рішень четвертої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 6/260 від 20 вересня 2006 року та чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 77/9 від 29 серпня 2007 року Запорізька міська рада надала ЗАТ "Транспортна фірма "ГАЛАКС" в строкове платне користування ряд земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:07:044:0215 по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі , для розміщення платної охоронюваної платної автостоянки ( а. с. 28 т. 1 ).

03 березня 2008 року між Запорізькою міською радою та ЗАТ "Транспортна фірма "ГАЛАКС" було укладено відповідний договір оренди землі, оформлено акт прийому-передачі земельної ділянки. Договір 14 квітня 2008 року зареєстровано за № 040826100580 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" ( а. с. 46-52 т. 2 ).

Згідно пункту 29 договору оренди землі ЗАТ "Транспортна фірма "ГАЛАКС" тільки за письмовою згодою Орендодавця має право передавати земельну ділянку або її частку у суборенду іншій особі, без зміни цільового призначення ділянки, шляхом прийняття відповідного рішення Запорізькою міською радою.

26.02.2010 року ЗАТ " Транспортна Фірма "ГАЛАКС" (правонаступником якої є ПП "Галакс 2010") та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу приміщення для охоронни літ. « Э», розташованого за адресою: по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі ( а.с.123-125, т.1).

З метою переоформлення права користування земельною ділянкою, 31.03.2010 року ОСОБА_7 до Запорізької міської ради подана відповідна заява, в зв'язку з чим отримано висновок Головного Управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 0457/10 від 22.06.2010 року про можливість задоволення звернення (а.с.174, т.2, а.с.180 т.1, 126, 189-192, 178 т.1).

12 жовтня 2010 року ЗАТ "Транспортна фірма "ГАЛАКС" було реорганізовано у Приватне підприємство "ГАЛАКС 2010", яке є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ "Транспортна фірма "ГАЛАКС", у тому числі щодо оренди земельної ділянки для розташування платної автостоянки по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі (т. 1а. с. 29-34, т. 2 а.с. 62-73).

01 січня 2013 року ПП "Галакс-2010" передало в оренду ПП ОСОБА_7, а останній цього ж дня передав ПП ОСОБА_6В.у суборенду платну охоронювану автостоянку за адресою по вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі на підставі договору оренди № 2 від 01 січня 2013 року та додатку до цього договору акту приймання передачі від 01 січня 2013 рок (т.1, а.с.108-110, 115-117).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, і не спростовано позивачами, що саме ПП ОСОБА_6 здійснював підприємницьку діяльність у вигляді надання платних послуг із збереження автотранспортних засобів на автостоянці за адресою вул. Косигіна, 5 м. Запоріжжі з 01.01.2013 року та на час виникнення пожежі..

Це підтверджується також свідоцтвом платника єдиного податку серія Б № 287040, виданого суб'єкту господарювання ОСОБА_6, згідно з даними якого місце проведення господарської діяльності вказаної особи є вул. Косигіна, 5 в м. Запоріжжі, та податковими деклараціями ОСОБА_6, згідно до яких останній звітував про свою підприємницьку діяльність у вигляді надання послуг автостоянки. Також підтверджується довідкою написаною власноруч ОСОБА_6 від 17.09.2013 року зі змісту якої вбачається, що він дійсно здійснює підприємницьку діяльність по наданню послуг автостоянки населенню за адресою м. Запаоріжжя, вул. Косигіна, . 5 з 01.01.2013 року ( т. 1 а.с. 120-122).

Твердження представника ПП ОСОБА_6, що він пізніше ніж сталась пожежа, оформив належний номер КВЕДу, а саме задекларував свій вид діяльності, не спростовує факту того, що на час виникнення пожежі 14.05.2013 року, саме ПП ОСОБА_6 надавав послуги зберігача автотранспортних засобів.

Відмовляючи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами у належній формі договору зберігання автотранспортних засобів з відповідачами укладено не було, а із наданих позивачами роздруківок із журналів неможливо встановити, що це за журнали, кому вони належать, ким завірені, оригінали суду не надавались, а також суд прийшов до висновку, що пожежа сталася внаслідок непереборної сили, судом не встановлено причинно-наслідкового звязку між подією пожежі з діями чи бездіяльністю орендаря ( суборендаря), власника будівель.

З таким висновком суду не можна погодитись.

За положеннями ст. ст. 936, 937, 977 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання між фізичною та юридичною особою укладається у письмовій формі. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з п. п. 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

За п. п. 21, 23 Правил транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

У відповідності до вимог ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених доказами дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. ст. 208, 218, 936, 977 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких, зокрема, потрібно віднести письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Наведене свідчить, що проста письмова форма договору зберігання в залежності від речі, що передається на зберігання, та виду діяльності зберігача, може мати вигляд квитанції, чеку, чи іншого документу, яким є і журнал.

В суді першої та апеляційної інстанції сторонами не заперечувалося, що на день пожежі 14.05.2013 року вищезазначені транспортні засоби ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знаходилися на автостоянці за адресою вул. Косигіна, 5 у м. Запоріжжі.

В обґрунтування позову про наявність між сторонами договірних зобов'язань по зберіганню автомобілів на автостоянці відповідача, позивачі надали суду першої інстанції фотокопії із журналів, які ведуться на платній автостоянці за адресою м. Запоріжжя, вул. Косигіна, 5 і підтверджують факт прийняття автомобілів, в тому й числі і позивачів на зберігання, а саме: журналу оплати та журналу адресних даних клієнтів автомобільної стоянки, журналу варти. В журналі зазначено місце проживання ОСОБА_3, ОСОБА_13, номер їх мобільного телефону, номер місця стоянки - Автомобіля"КІА Carens", державний номер НОМЕР_1, який знаходиться на місці № 4, автомобіля "Nissan Qashqai", державний номер НОМЕР_7, який знаходиться на місці № 1, Згідно з журналу вбачається, що позивачі за послуги автостоянки за травень 2013 року сплатили по 200 грн. ( т. 1 а.с. 37-39) .

Відмовляючи в позові з огляду на недоведеність передачі автомобілів на зберігання, суд першої інстанції виходив з того, що із наданих позивачами роздруківок із журналів неможливо встановити, що це саме журнали, кому вони належить, ким завірені, оригінали суду не надавались.

Натомість, суд першої інстанції не взяв до уваги довідки видані ОСОБА_6, зі змісту яких вбачається, що він визнає факт здійснення діяльності повязаною з обслуговуванням та охороною автостоянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Косигіна, 5 на якій згоріли автомобілі позивачів, та які знаходилися на ній в день пожару 14.05.2013 року ( т. 1 а.с. 35-36) .

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Інформація, яка міститься в наданих позивачами журналі оплати, журналі адресних даних клієнтів автомобільної стоянки, журналі варти підтверджується поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. про те, що позивачі та вони користуються послугами автостоянки і сплачують за це відповідні кошти.

Персональні та адресні дані цих свідків зазначені у наданому позивачами журналі адресних даних, а номер їх автомобілів зазначений у журналі оплати послуг автостоянки ( т. 1 а.с. 37-39).

Відповідно до довідки Правобережного районного центра зайнятості м. Запоріжжя від 02.02.2015 року № 01-19\310 вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 у 2013 році уклав два трудових договори з найманими працівниками, а саме: ОСОБА_17, сторож, та ОСОБА_18 сторож ( а.с. т. 5 а.с. 83-85).

Вказані особи зазначені 14.05.2013 року у вищезазначеному журналі приймання-передачі зміни, підпис ОСОБА_17 міститься у журналі де зафіксований факт оплати, отримання грошей (за травень місяць 2013 року) у графі, де зазначені належні позивачам автомобілі та сплати позивачами коштів за травень місяць 2013 року.

Не заперечуючи того факту, що автомобілі позивачів тривалий час знаходяться на автостоянці за адресою вул. Косигіна, 5 м. Запоріжжі де ПП ОСОБА_6 здійснював підприємницьку діяльність у вигляді надання платних послуг із збереження автотранспортних засобів, останній не надав ніяких доказів, на підтвердження того, що автомобілі позивачів такий тривалий час, та в день виникнення пожежі не були узяті ним на зберігання, а знаходилися на ній з інших підстав.

З рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2008 року (справа № 10\291\08) вбачається, що навіси, які знаходяться на автостоянці відносяться до її обслуговування, а тому доводи представника ОСОБА_6 про те, що вони є особистою власністю позивачів нічим не підтверджені.

У порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не оцінив, чому вищезазначені докази у сукупності з іншими доказами, наданими позивачами, поясненнями свідків не можуть свідчити про наявність договірних відносин щодо зберігання автомобілів, та не врахував, що сама по собі відсутність безпосередньо в особи, яка здала автомобіль на зберігання, передбачених ч. 2 ст. 977 ЦК України платіжних документів, не свідчить про те, що автомобілі не перебували на автостоянці та не були передані на зберігання, якщо сукупність інших фактів і обставин може підтверджувати цей факт.

Натомість, вищенадані позивачами докази у взаємозвязку із показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 свідчить про доведеність факту передачі позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5 автомобілів на зберігання на платну автостоянку за адресою м. Запоріжжя, вул. Косигіна, 5 зберігачем якої на день пожежі був ПП ОСОБА_6 Отже, між цими особами виникли взаємні зобов'язання, передбачені договором зберігання.

Згідно висновку судової пожежно технічної експертизи № 6 від 24.07.2013 року вбачається, що осередок пожежі знаходиться в передній частині автомобіля Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_3, найвірогідніше, з правової сторони, який належить ОСОБА_10. Встановити джерело запалювання не видалося за можливе. Встановити, яка саме була причина пожежі, ні категорично ні вірогідно не виявляється за можливе (т. 1 а.с.224-244).

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 2 ст. 950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана із зберіганням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правові наслідки відсутності, нестачі чи пошкодження переданої зберігачу речі збитки, завдані поклажодавцеві втратою або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) разі втрати речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Правилам зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМ України від 22 січня 1996 року № 115, не передбачають можливості звільнення зберігача від відповідальності у разі пошкодження, знищення чи втрати речі.

Згідно п. 8 цих Правил відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.

Крім того, відповідно до п. 27 Правил автостоянки гарантується схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розкомплектованості чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Пунктом .4.2.7 договору суборенди від 01 січня 2013 року передбачено, ФОП ОСОБА_6 несе повну відповідальність за пошкодження або крадіжку автомобілів і майна, яке знаходиться в автомобілі. Відповідно до 7.1, 7.2 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх обовязків по цьому договору, якщо таке невиконання сталося в наслідок непереборної сили, як наводніння , пожежа, землетрус і інше стихійне лихо. Настання вказаних обстави повинно бути підтверджено висновком Торгово-промислової палати України або іншими компетентними органами . ( т. 1 а.с. 115-116).

Водночас, такого висновку торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаними сукупними діями, поєднаними одним наміром.

Підстав солідарної відповідальності відповідачів у заподіянні шкоди колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що діяльність відповідача ПП ОСОБА_6 із зберігання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки; шкода була завдана позивачам саме під час здійснення такої діяльності, щодо автомобілів, належних позивачам, відповідач не довів, що пошкодження автомобілів сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи їх на зберігання не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця, або внаслідок вини власника автомобіля Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_10, або інших осіб, тому відповідальність за завдану позивачам шкоду слід покласти на ПП ОСОБА_6

Отже позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків солідарно з Приватного підприємства « Галакс 2010», ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів вважає, що ОСОБА_3В, ОСОБА_4 хоча не є власниками автомобіля "Nissan Qashqai", державний номер НОМЕР_7, проте вони є належними позивачами у справі.

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень ОСОБА_13 29 ЦК України, тобто особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на відповідній правовій підставі, вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

До речових прав на чуже майно належить право володіння, що набувається на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом ( пунктом 1 статті 395 ЦК України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи , автомобіль "Nissan Qashqai", державний номер НОМЕР_5, належить на праві власності ОСОБА_9, який на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 07 вересня 2012 року уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розпоряджатися, користуватися вказаним автомобілем. ОСОБА_9 зазначеною довіреністю уповноважив ОСОБА_3. ОСОБА_4 ( кожний вправі діяти самостійно) бути представником власника по усім питанням в разі ДТП, одержувати гроші внаслідок заподіяної шкоди, або відшкодовувати заподіяну шкоду, подавати заяви, повязані з виконанням цієї довіреності, вчиняти продаж автомобіля з одержанням грошей.

З огляду на викладене ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають правові підстави для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням вищезазначеного автомобіля

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 154291,63 грн., на користь ОСОБА_5 матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 у сумі 120 424,84 грн.

Аргументи апеляційної скарги є частково виправданими.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у цій справі задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальний збиток, завданого пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 154291,63 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальний збиток, завданого пошкодженням автомобіля «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 в розмірі 120 424,84 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного підприємства « Галакс-2010», фізичної особи підприємця ОСОБА_11 про стягнення матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобілів НОМЕР_2, «КІА Carens», державний номер НОМЕР_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: