Постанова № 55916870, 27.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року (о 16 год. 40 хв.) Справа № 808/3559/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача Лісовської О.С., Міхової Ю.О.,

представника відповідача Федорової Я.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» (далі - ТОВ «ТД «Енергетичні технології», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі -ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення позову просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.06.2015 № 0000162200, № 0000172200.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та нормативному обґрунтування адміністративного позову (вх. №30820). Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач виніс протиправні податкові повідомлення-рішення на основі помилкового висновку акта перевірки щодо відсутності у позивача права на формування витрат з податку на прибуток підприємств та декларування податкового кредиту за операціями з контрагентами ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея», ТОВ «В.Г.М.» у січні 2012 року-грудні 2014 року. Зазначають, що всі вимоги чинного законодавства для формування витрат позивачем виконані, а господарські операції з вказаними контрагентами були реальними, що підтверджується відповідними документами, включаючи первинні, а також документами третіх осіб. Придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності. Вказують, що на момент здійснення господарських операцій ці контрагенти були діючими підприємствами з підтвердженими відомостями, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Стосовно посилань представників відповідача на матеріали кримінальних проваджень, вважають, що протоколи допиту свідків, як документ підтверджуючий проведення слідчих дій в кримінальному провадженні, не є автоматичним встановленням вини посадових осіб контрагентів, а саме керівників ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея». На даний момент відсутні вироки суду, якими посадові особи визнані винними та засуджені за фіктивне підприємництво. Крім того, покази свідка можуть змінюватись в ході досудового слідства. На підставі викладеного, просять адміністративний позов задовольнити та скасувати спірні рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 01.12.2015 №1296/08-01-10-02. Зокрема, зазначає, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям проведеним з контрагентами ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея», ТОВ «В.Г.М.», по яким не підтверджено факт поставки товарів. Зазначає, що вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Пояснює, що до перевірки не надані паспорти або сертифікати якості на товар, реалізує мий до позивача, тому встановити походження даного товару не має можливості. Посилається на приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, вважає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ТД «Енергетичні технології» (ідентифікаційний код 30982728) є юридичною особою, яка зареєстрована 23.05.2000, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції н.в.і.у., 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень згідно з п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Енергетичні технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений відповідний акт від 12.05.2015 №257/08-31-22/30982728.

Згідно Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період, що перевірявся у загальній сумі 120 000,00 грн., у тому числі по періодах: 2014 рік - 120 000,00 грн.;

п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТД «Енергетичні технології» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 6 105 778,00 грн., у тому числі по періодах:

за червень 2012 року - 218 460,00 грн.;

за вересень 2012 року - 17 424,00 грн.;

за жовтень 2012 року - 8 338,00 грн.;

за січень 2013 року - 574 626,00 грн.;

за лютий 2013 року - 4 324 807,00 грн.;

за березень 2013 року - 32 090,00 грн.;

за квітень 2013 року - 160 082,00 грн.;

за червень 2013 року - 527 621,00 грн.;

за серпень 2013 року - 86 095,00 грн.;

за вересень 2013 року - 16 415,00 грн.;

за листопад 2013 року - 133 756,00 грн.;

за грудень 2013 року - 6 064,00 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті, позивачем на зазначений Акт були подані зауваження-заперечення від 05.06.2015 №05/06-1, на які була отримана лист-відповідь від 12.06.2015 № 3768/10/08-31-22, згідної якого висновки Акту перевірки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а висновки щодо заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість, які встановлені за результатами перевірки позивача правомірними.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 17.06.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 7 632 222,50 грн., у тому числі за основним платежем - 6 105 778,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 526 444,50 грн.;

- № 0000172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 150 000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 120 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 30 000,00 грн.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ було вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з такими контрагентами ТОВ «ТД «Енергетичні технології» як ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея», ТОВ «В.Г.М.», про що зазначено на стор. 5 листа ГУ ДФС у Запорізькій області від12.06.2015 №3768/10/08-31-22 «Про розгляд заперечень на акт планової виїзної перевірки».

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із приписів Податкового кодексу України, суд вважає, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

Судом шляхом дослідження первинних документів встановлено наступне.

Між ТОВ «ТД «Енергетичні технології» і ТОВ «Старт Альянс» (код ЄДРПОУ 37494128) 12.04.2012 був укладений договір № САТДЕТ-120412 про поставку паливно-мастильних матеріалів.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи(описані в Акті перевірки), а саме:

- видаткові накладні - стор. 21 Акту перевірки;

- податкові накладні - стор. 75-76 Акту перевірки;

- товарно-транспортні накладні - стор. 22-26 Акту перевірки,

- специфікації.

Придбаний товар, а саме бензин, використано у власній господарській діяльності позивача, заборгованість перед контрагентом відсутня. Товар оприбуткований, що також підтверджено на стор. 26 Акту перевірки. В бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинам з вказаним контрагентом відображено відповідними бухгалтерськими проводками. Для підтвердження відображення в бухгалтерському обліку надано журнал-ордер і відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Старт Альянс».

Між ТОВ «ТД «Енергетичні технології» і ТОВ «Аквілея» (код ЄДРПОУ 38191117) 03.12.2012 був укладений договір №ТДЕТА-031212 про закупівлю нафтопродуктів і хімічної продукції. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи(описані в Акті перевірки), а саме:

- видаткові накладні - стор. 27 Акту перевірки;

- податкові накладні - стор. 78 Акту перевірки;

- банківські виписки - стор. 29 акту перевірки;

- товарно-транспортні накладні - стор. 30-49 Акту перевірки;

- специфікації.

Придбаний ТОВ «ТД «Енергетичні технології» товар, а саме бензин та мазут, використано у власній господарській діяльності, наявна кредиторська заборгованість у розмірі 526 777,85 грн. Товар оприбуткований, що також підтверджено на стор. 49 Акту перевірки. В бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинам з вказаним контрагентом відображено відповідними бухгалтерськими проводками. Для підтвердження відображення в бухгалтерському обліку надано журнал-ордер і відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Аквілея».

Між ТОВ «ТД «Енергетичні технології» і ТОВ «В.Г.М» (код ЄДРПОУ 38355533) 30.04.2013 був укладений договір поставки нафтопродуктів № ТДЕТВГМ-300413. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи(описані в Акті перевірки), а саме:

- видаткові накладні -стор. 53 Акту перевірки;

- податкові накладні - стор. 85 Акту перевірки;

- банківські виписки - стор. 53 акту перевірки;

- товарно-транспортні накладні - стор. 54-56 Акту перевірки;

- специфікації.

Придбаний позивачем товар, а саме бензин та мазут, використано у власній господарській діяльності, наявна кредиторська заборгованість у розмел 1 261 979,52 грн. Товар оприбуткований, що підтверджено на стор. 57 Акту перевірки. В бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинам з вказаним контрагентом відображено відповідними бухгалтерськими проводками. Для підтвердження відображення в бухгалтерському обліку надається журнал-ордер і відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «В.Г.М».

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару. Надані позивачем для підтвердження здійснення господарських операцій з його контрагентами первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Враховуючи наявність у ТОВ «ТД «Енергетичні технології» первинних документів, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності щодо форми і порядку оформлення акт перевірки не містить, вказані контрагенти позивача на момент здійснення операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у них були наявні свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, тому позивачем цілком правомірно віднесено ці витрати на валові витрати підприємства, декларування суми податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, факт транспортування придбаного у ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея», ТОВ «В.Г.М.» товару підтверджуються також наданими позивачем суду копіями договору перевезення вантажів №ЕЕ-130111 від 13.01.2011 між ТОВ «Торговий дім «Енергохімтех» та ТОВ «ТД «Енергетичні технології» та копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з липня 2012 року по вересень 2013 року (період взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами).

Щодо посилання представника відповідача на фактичну можливість позивача зберігати придбані у контрагентів товари (нафтопродукти), суд зауважує, що на підтвердження такої можливості ТОВ «ТД «Енергетичні технології» до матеріалів справи надано копії договору оренди ЖГДЗТЗХР-010112 від 01.01.2012, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Екохімресурс», предметом якого є орендування нафтобази, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький р-н, с. Петрівське, вул. Східна, 6, для ведення орендарем (Позивачем) своєї господарської діяльності.

Стосовно певних обставин господарської діяльності ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Аквілея», ТОВ «В.Г.М.» та посилання представника відповідача на матеріали кримінального провадження за ознаками злочину суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Податковим органом не були надані докази щодо встановлення судом, слідчим залучення вказаних осіб щодо фіктивності контрагентів позивача. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із протоколів допиту свідків.

Отже, твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, під час розгляду справи суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів відповідачем суду також не надано.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000162200 від 17.06.2015, та податкове повідомлення - рішення №0000172200 від 17.06.2015, прийняті Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичні технології» суму судового збору у розмірі 487,20 грн., (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак