Рішення № 5591629, 21.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.09 Справа № 13/344/09

Суддя

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Василівка Запорізької області

до відповідачів:

1. Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ

2. Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Першого Василівського відділення філії “Запорізьке регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк”, м. Василівка Запорізької області

про стягнення 28 765,28 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2довіреність №542від22.04.09

Від відповідача-1: Якушев С.О.довіреність №1795від19.05.09

Від відповідача-2: Не зявився Розглядається позовна Приватного підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” та Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі Першого Василівського відділення філії “Запорізьке регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення 26725,28 грн. безпідставно списаних відповідачем з його рахунку та 2 040,00 грн. договірної пені за порушення договірних зобовязань по договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку позивача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що дозвіл на списання коштів банку надала сама позивачка на підставі п. 2.2.6 кредитної угоди від 19.12.2007 р. № 14.14263, просить в позові відмовити. Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд, В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи, зареєстрованого 13.12.1999р. Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Згідно зі ст. 341 ГК України «для здійснення розрахунків субєкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках».

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 342 ГК України «юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Субєктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обовязкових платежів), а також інших розрахунків, повязаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності».

Зокрема, 30.05.2002 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк»в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк»(далі - Банк) було укладено договір № 38 (далі - Договір) на здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку приватного підприємця ОСОБА_1 - № НОМЕР_2.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.12 Договору, Банк прийняв на себе зобовязання забезпечити схоронність коштів позивача та надавати останньому послуги з розрахунково-касового обслуговування, повязані з переказом та видачею грошових коштів.

Проте, починаючи з 13.04.2009 року по 25.06.2009 року з рахунку позивача Банком було списано грошові кошти на загальну суму 26725,28 грн.

Відповідно до п. п.п. 2.1.3, 2.2.8, 3.2.7 та 3.2.8 Договору Банк повинен здійснювати списання грошових коштів клієнта на підставі доручення, оформленого у формі розпорядження (платіжного доручення).

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що жодних доручень на примусове списання грошових коштів на загальну суму 26725,28 грн. позивач банку не надавав. Просить сягнути з відповідача 26725,28 грн., безпідставно списаних з його рахунку.

Відповідачем в судовому засіданні не було надано доказів отримання ним розпорядження (платіжного доручення) позивача на примусове списання Банком протягом 13.04.2009 р. - 25.06.2009 р. грошових коштів позивача на загальну суму 26725,28 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2.

Представник відповідача пояснив, що зазначені суми були списані Банком у примусовому порядку, без повідомлення позивача, згідно меморіальних ордерів, оформлених банком у звязку з неналежним, на його думку, виконанням останнім умов кредитної угоди № 14.14263 від 19.12.07 р. в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, списання відповідачем коштів позивача саме на погашення заборгованості або прострочки по кредитній угоді № 14.14263 від 19.12.07р. підтверджується і даними графи «призначення платежу»з роздруківки системи «Клієнт-Банк».

При цьому, в судовому засіданні було встановлено, що кредитну угоду № 14.14263 від 19.12.07 р. було укладено між ОСОБА_1 як фізичною особою (а не субєктом підприємницької діяльності) і Банком для задоволення особистих потреб гр. ОСОБА_1 (споживчий кредит).

Жодних угод на отримання кредитів у Банку відповідача між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»не укладалося.

Крім того, п. 2.2.6 вищезазначеної кредитної угоди визначено, що громадянка ОСОБА_6 надає Банку право «списувати грошові кошти з своїх поточних рахунків у валюті для виконання зобовязань по погашенню кредиту, а також відсотків за його використання, у тому числі з наступних рахунків:

№_____, що відповідає платіжній картці № _______,

№_____, що відповідає платіжній картці № _______,

у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цією угодою а також по договорах про видачу траншів»…

Отже, твердження відповідача про надання саме позивачкою дозволу банку на списання коштів є хибним, оскільки п. 2.2.6 кредитної угоди взагалі не визначено, з яких саме рахунків, що належать фізичній особі ОСОБА_1, відповідач має право примусово списувати грошові кошти у випадку порушення нею договірних зобовязань.

Так, відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.12 договору, Банк прийняв на себе зобовязання забезпечити схоронність коштів позивача, а згідно з п. 2.1.11 договору - зобовязався здійснювати примусове списання (стягнення) коштів виключно у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Проте, підстав для примусового стягнення (списання) грошових коштів позивача, які знаходилися на його рахунку, як то за виконавчими документами (ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») або за рішенням суду (ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність») судом встановлено не було.

Виходячи з вищевикладеного, протягом 13.04.2009 р. - 25.06.2009 р. відповідачем було безпідставно списано грошові кошти з рахунку позивача на загальну суму 26725,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України “учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором».

Згідно з ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Згідно приписів ч. 4 ст. 217, ч. 1 ст. 219, ч. 4 ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України, сторони дійшли до згоди про застосування до сторони, винної у порушенні договірних зобовязань, відповідних господарських санкцій, зміст та розмір яких викладено у главі 6 Договору.

Зокрема, пунктом 6.3 договору передбачено, що за безпідставний або помилковий переказ грошей з рахунку клієнта Банк зобовязується повернути клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 5 (пяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок порушення. Отже, відповідач повинен сплатити позивачу договірну штрафну санкцію в розмірі 85 грн. за кожний випадок безпідставного списання грошових коштів з рахунку позивача.

Як видно з позовної заяви та роздруківки системи «Клієнт-Банк»всього зафіксовано 24 випадки безпідставного списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача.

Таким чином, загальна сума пені становить 2040,00 грн, а саме:

5 НМДГ х 17 грн. = 85 грн. х 24 = 2 040,00 грн.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази у справі, суд вважає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України, підтверджені належними доказами, обґрунтовані матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом не приймаються як такі, що не знайшли свого підтвердження фактичними обставинами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 216, 217, 219, 231 341, ч. 2, 4 ст. 342 Господарського кодексу України, ст. 550, 551 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 46, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50 р/р № 29240828509101, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р № НОМЕР_2, МФО НОМЕР_3 в Першому Василівському відділенні філії «Запорізьке регіональне управління»ЗАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти, безпідставно списані з її рахунку на суму 26725 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять пять) грн. 28 коп., пеню в розмірі 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп., витрати по сплаті держмита у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 65 коп. та 315 (триста пятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення підготовлено у повному обсязі і підписано 21.08.2009р.

СуддяВ.Г. Серкіз