Постанова № 55916269, 08.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/1501/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Динчика Івана Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними діями суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 08 лютого 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 15 лютого 2016 року.

04 серпня 2015 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, якою просить суд: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держземагенства у Закарпатській області щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 3. Стягнути з Головного управління Держземагенства у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 38475299, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) матеріальну шкоду у розмірі 43963,12 грн..

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, зокрема, вказав наступне. 20 лютого 2015 року до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області ним було надіслано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району. Під час розгляду даного клопотання Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на адресу Баранинської сільської ради та управління Держземагенства в Ужгородському районі було надіслано лист від 25 лютого 2015 року за № 23-7-0.6-3333/2-15, в якому просило Баранинську сільську раду протягом десяти днів з дня реєстрації даного листа висловити позицію щодо надання дозволу Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, листом управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області від 03 березня 2015 року за № 22-709.0.2-2397/2-15 надано відповідь, у якій, зокрема, жодних підстав щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 не наводилося. Також Баранинською сільською радою у листі від 16 березня 2015 року за № 64, адресованого Головному управлінню Держземагенства у Закарпатській області, вказано, що на заключній стадії розробки знаходиться проект генерального плану забудови с. Барвінок, Ужгородського району, Закарпатської області. Даним проектом, на зазначеному в заявах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 бажаному місце розташуванні земельних ділянок, передбачено розташування стадіону. Зважаючи на наведені факти, а також на велику кількість звернень жителів територіальної громади щодо виділення земельних ділянок, Баранинська сільська рада категорично проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1. На клопотання позивача від 20 лютого 2015 року відповідачем було надано відповідь від 23 березня 2015 року за № 31-7-0.6-4644/2-15 у якій зазначалось, що відповідно до доручення від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, наданого Держземагенству України Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4, зобов'язано керівників територіальних органів Держземагенства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача не може бути розглянуте в установленому законом порядку, оскільки відповідно до листа від 16 березня 2015 року № 64 Баранинська сільська рада заперечила проти надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону.

Представник відповідача подав до суду заперечення (а.с.а.с. 26-31), у якому зазначив, що наказом Держземагенства України від 28 лютого 2013 року № 72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб", затверджено Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагенства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб. Так, при надходженні клопотання для отримання додаткової інформації, необхідної для підготовки наказу територіальні органи можуть звертатися до відповідних управлінь (відділів) Держземагенства у районах (містах), міжрайонних, міжміських, міськрайонних управлінь (відділах) Держземагенства. Окрім цього, рішенням колегії від 14 жовтня 2014 року, введеного в дію наказом Держземагенства України № 328 від 15 жовтня 2014 року, начальники Головних управлінь зобов'язані під час розгляду клопотань юридичних та фізичних осіб про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що надходять з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, в саме, надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським головам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. Так 23 лютого 2015 року громадянин ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту с. Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району. З метою належного виконання викладеного вище та доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4 від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, щодо забезпечення прозорості земельних відносин та розширення повноважень місцевих рад, Головне управління надіслало відповідний лист до Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області та до Бараниської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. За результатами розгляду листа Головного управління по клопотанню ОСОБА_1, Баранинська сільська рада Ужгородського району листом від 16 березня 2015 року № 64 не погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вищезгаданої земельної ділянки. Таким чином, враховуючи викладене вище, Головне управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач просив суд його позовну заяву задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі з мотивів наведених у запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовну заява необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Закарпатській області подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Це клопотання було отримане відповідачем 23 лютого 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка (а.с.а.с. 14, 102).

25 лютого 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на адресу Баранинської сільської ради та управління Держземагенства в Ужгородському районі надіслало лист за № 18-7-0.6-3333/2-15, яким відповідач просив Баранинську сільську раду протягом десяти днів з дня реєстрації даного листа висловити позицію щодо надання дозволу Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.а.с. 18, 104).

Так листом управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області від 03 березня 2015 року за № 22-709.0.2-2397/2-15 надано відповідь, у якій, зокрема, жодних підстав щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 не наводилося (а.с.а.с. 19, 106).

Також Баранинською сільською радою у листі від 16 березня 2015 року за № 64, адресованого Головному управлінню Держземагенства у Закарпатській області, вказано, що на заключній стадії розробки знаходиться проект генерального плану забудови с. Барвінок, Ужгородського району, Закарпатської області. Даним проектом, на зазначеному в заявах громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 бажаному місце розташуванні земельних ділянок, передбачено розташування стадіону. Зважаючи на наведені факти, а також на велику кількість звернень жителів територіальної громади щодо виділення земельних ділянок, Баранинська сільська рада категорично проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.а.с. 20, 105).

23 березня 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області у листі за № 31-7-0.6-4644/2-15, що адресований ОСОБА_1, на його клопотання від 20 лютого 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, було надано відповідь, у якій відповідач зазначив наступне. Відповідно до доручення від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, наданого Держземагенству України Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4, зобов'язано керівників територіальних органів Держземагенства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача не може бути розглянуте в установленому законом порядку, оскільки відповідно до листа від 16 березня 2015 року № 64 Баранинська сільська рада заперечила проти надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону (а.с.а.с. 15, 107).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що цей лист є саме відмовою у задоволенні клопотання позивача від 20 лютого 2015 року.

Перевіряючи правомірність вищезазначеної відмови, суд виходить з наступного.

Наказом Держземагентства України від 28 лютого 2013 року № 72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" (в редакції чинній у спірний період), головні управління Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі наділено повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

01 січня 2013 року набув чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Відповідно до закону, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин і його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування рекомендується приймати у вигляді наказу. Наказ рекомендується приймати по кожній земельній ділянці окремо (пункти 1.1, 1.2 Наказу Державного агентства земельних ресурсів України, "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" (в редакції чинній у спірний період)).

Згідно із частиною першою статті 122 частини 4 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до статті 3 частини 1 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, що затверджене Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 передбачено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до статті 122 частини 4 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 118 частини 7 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підстави для відмови вказані у статті 118 частині 7 Земельного кодексу України та є вичерпними.

Таким чином з аналізу вказаної норми відмова у наданні дозволу повинна містити мотиви, які встановлені цією нормою. А відтак відмова є мотивованою лише у разі, коли така містить підстави, які вказані у цій нормі.

Відповідно до пункту 2.6 Наказу Державного агентства земельних ресурсів України, "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб", відповідному територіальному органу у строк, що не перевищує п'яти днів, рекомендовано інформувати заявника про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

Таким чином вимоги до зовнішньої форми такої відмови не має. А відтак суд вважає, що відмова може бути надана у будь-якій формі, зокрема, у формі листа. Визначальним для зовнішньої форми такої відмови є те, що адресат, якому вона адресована, міг зрозуміти, що йому відмовлено у наданні відповідного дозволу.

Водночас, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач посилався на доручення Віце-прем'єр-міністра України, у зв'язку з чим, до Баранинської сільської ради направлено запит з приводу можливості надання позивачу земельної ділянки, за результатами розгляду якого сільська рада листом 16 березня 2015 року № 64 не погоджує надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на те, що проектом генерального плану забудови населеного пункту с. Барвінок, на зазначеному в заяві позивача бажаному місцерозташуванні земельних ділянок, передбачено розташування стадіону. Зважаючи на наведені факти, а також на велику кількість звернень жителів територіальної громади щодо виділення земельних ділянок, Баранинська сільська рада категорично проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних земельних ділянок позивачеві.

Однак, з огляду на встановлені обставини та аналізу нормативно-правових актів, відповідачем не було враховано те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом.

Статтею 11 частиною 1 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що відповідачем рішення прийнято без врахування всіх обставин, необґрунтовано, з порушенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а тому суд дійшов висновку, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав заперечення органу місцевого самоврядування є необґрунтованою та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що регулюють земельні правовідносини, а відтак така відмова не є мотивованою з підстав визначених статтею 118 частиною 7 Земельного кодексу України.

Згідно статті 2 частини 1 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчо встановлені вимоги, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи порушення порядку та способу прийняття такого рішення, відповідач розглянув клопотання позивача від 20 лютого 2015 року не у спосіб передбачений законом, та відмовив у задоволенні такого з підстав, що не передбачені законом, у зв'язку з цим було порушено право позивача щодо отримання ними мотивованої відмови, а отже позов в цій частині є обґрунтованим та такий необхідно задовольнити.

Щодо позовної заяви в частині позовної вимоги про стягнення з Головного управління Держземагенства у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 38475299, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) матеріальної шкоди у розмірі 43963,12 грн., суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовну заяву у частині заподіяної відповідачем матеріальної шкоди, позивач зазначив, що відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка міститься на офіційному сайті відомства, станом на 01 січня 2015 року нормативна грошова оцінка 1 га ріллі у Закарпатській області становила 21981,56 грн.. Враховуючи те, що відповідачем безпідставно відмовлено у виділенні безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 2 га, відповідач фактично наніс збитки на суму 43963,12 (21981,56х2) грн..

Відповідно до статті 1166 частин 1, 2, 4 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З аналізу вказаних норм необхідним є те, що майнова шкода повинна бути заподіяна реально, тобто позивач повинен її фактично відчути. Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому майнової (матеріальної) шкоди.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не було відмовлено позивачеві саме у виділенні безоплатно у приватну власність земельної ділянки, а лише немотивовано відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. А відтак у задоволенні позовної заяви в цій частині необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Закарпатській області щодо надання не мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко