Постанова № 55916252, 11.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/38/16

час прийняття: 15 год. 55 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача - Кобилинського П.І.,

представника відповідача - Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр шляхобудівництва" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2015 №0000522200, №0000442200 та №0000432200 (в частині),

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати видані Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 28 грудня 2015 року податкові повідомлення - рішення:

- №0000522200 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 10306 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5153 грн, разом 15459 грн, у повному розмірі;

- № 0000432200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 331110 грн і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 166555 грн, разом 497665 грн;

- №0000442200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20000 грн за порушення норм регулювання обігу готівкових коштів у повному обсязі.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на їх користь судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору в розмірі 9901 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначав, що у перевіряємий період Державним підприємством "Лугинське лісове господарство" здійснювались як оподатковані так і звільнені від оподаткування податком на додану вартість операції. Вважає, що висновок працівників контролюючого органу щодо віднесення сум ПДВ на витрати собівартості в розмірі 57253,33 грн є безпідставним, оскільки такі суми були відображені на бухгалтерському рах. 644 "Податок на додану вартість" та не були включені позивачем до складу будь - яких податкових витрат, у тому числі і до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Всі роботи по будівництву дороги лісогосподарського признання підрядником - ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" були виконані власними силами. Факт реального виконання яких, на думку позивача, підтверджено належними документами. Податкові накладні, видані ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" складені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Висновок відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на переконання Підприємства, є помилковим, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства. При цьому позивач указує, що усі документи, на підставі яких здійснювались ним операції з експорту лісопродукції на адресу компаній - нерезидентів і були враховані платником в податкову обліку є дійними, митне оформлення лісопродукції здійснено правомірно. Відтак застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій поставки продукції вказаним покупцям - нерезидентам є обґрунтованим.

Окрім цього, ДП "Лугинське лісове господарство" вказує, що ними своєчасно сформовано та роздруковано Z-звіт та відображено його в касовому звіті виробничого структурного підрозділу - "Їдальня". Відтак, відповідно до абз. 3 п. 2.6 Положення № 637, оприбуткування готівки здійснено у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача у засіданні суду позов не визнав, просив відмовити ДП "Лугинське лісове господарство" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з мотивів наведених у письмових запереченнях і доповненнях до них.

Представник третьої особи до суду не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявні письмові пояснення представника ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" щодо господарських операцій з позивачем, які ставляться під сумнів контролюючим органом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Держане підприємство "Лугинське лісове господарство" (надалі також - ДП "Лугинське ЛГ") зареєстровано як юридична особа Лугинською районною державною адміністрацією Житомирської області. Основними видами економічної діяльності Підприємства є: "Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві", "Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві", "Лісопильне та стругальне виробництво", "Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів", "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами", "Постачання інших готових страв".

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснює як оподатковані так і звільнені від оподаткування податком на додану вартість операції.

Встановлено, що з 26.10.2015 до 04.12.2015 працівниками Лугинської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 до 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ДП "Лугинське лісове господарство", зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 10306 грн за 2014 рік;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 199.1, 199.2, 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 340269,00 грн, у тому числі: у лютому 2014 р. у сумі 19 грн, у березні 2014 р. - 640 грн, у липні 2014 р. - 2720 грн, у серпні 2014 р. - 120377 грн, у вересні 2014 р. - 49396 грн, у жовтні 2014 р. - 74483 грн, у листопаді 2014 р. - 17811 грн, у грудні 2014 р. - 74823 грн;

- п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за № 40/10320, щодо неоприбуткування в Касовій книзі Підприємства готівкових коштів в розмірі 4000, 00 грн за 18.06.2014 в день їх надходження відповідно до фіскального звітного чеку від 18.06.2014 № 1023 та контрольної стрічки за 18.06.2014 до реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 0611000347.

За результатами перевірки складено акт про результати планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 від 11 грудня 2015 року № 110/22-025/00991864.

28 грудня 2015 року Лугинською Об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, на підставі акту перевірки від 11.12.2015 № 110/22-025/00991864, прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15459 грн (за основним платежем - 10306,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5153,00 грн);

- № 0000432200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП "Лугинське лісове господарство" за платежем податок на додану вартість на суму 510404,00 грн, у тому числі за основним платежем - 340269,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 170135,00 грн;

- № 0000442200 щодо застосовування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 20000 грн.

ДП "Лугинське лісове господарство" не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями від 28.12.2015 № 0000522200 і № 0000442200 в цілому та № 0000432200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 497665 грн, у тому числі за основним платежем - 331110 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 166555 грн, звернулося до суду з даним позовом.

Суд, перевіряючи податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 0000522200 та № 0000432200 в спірних частинах.

Як слідує із акту перевірки від 11.12.2015 № 110/22-025/00991864 підставами для нарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 10306 грн за основним платежем і податку на додану вартість у розмірі 61092 грн за основним платежем, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, були висновки посадових осіб контролюючого органу щодо завищення ДП "Лугинське ЛГ" за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 витрат собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 57253,00 грн і неправомірного віднесення у період з 02.08.2014 до 31.12.2014 до складу податкового кредиту сум ПДВ у сумі 61092 грн, у тому числі у серпні 2014 року в сумі 15000 грн, у вересні 2014 року в сумі 11667 грн, у жовтні 2014 року в сумі 16667 грн, у листопаді 2014 року в сумі 2708 грн, у грудні 2014 року в сумі 15050 грн.

Утім фактичною підставою донарахування грошових зобов'язань у вказаних сумах відповідачем зазначено порушення ДП "Лугинське лісове господарство" вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва". Зокрема, у ході перевірки встановлено, що ДП "Лугинське ЛГ" за 2014 рік отримало послуги по будівництву лісової дороги від ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" у загальній сумі 816562,74 грн. Сплачена у вартості цих робіт сума ПДВ за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в сумі 63333 грн позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ, однак до декларації з податку на додану вартість включено суму ПДВ лише у розмірі 6080 грн, а різницю, на думку відповідача, в сумі 57253, 33 грн позивачем віднесено на витрати собівартості за цей період.

У період з 02.08.2014 до 31.12.2014 позивачем віднесено до податкового кредиту та включено до декларації з податку на додану вартість суму ПДВ по придбанню у контрагента послуг у розмірі 61092 грн.

Ставлячи під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідач посилається на непідтвердження виконання ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" будівельних робіт для ДП "Лугинське лісове господарство" та на неналежним чином складені первинні (податкові) документи. При цьому вказано, що у ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" відсутні достатні основні засоби, які могли б забезпечити виконання робіт, указаних у актах приймання виконаних будівельних робіт, а складені сторонами договору акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) не містять дати та відомостей про залучення субпідрядників.

Згідно зі пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Абзацом першим пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу приписів пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 139.1.6 п. 139.1 вказаної статті ПК України у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит, згідно зі п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту регламентовано статтею 199 ПК України.

Згідно зі пунктами 199.1 і 199.2 згаданої статті ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

У відповідності до приписів п. 201.7 ст. 201 ПК України, на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) складається податкова накладна.

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2013 року між ДП "Луганське лісове господарство" Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (Замовник) та ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" (Підрядник) укладеного договір підряду на будівництво лісогосподарської дороги № 100. За умовами вказаного договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника, з використанням своїх матеріалів і трудових ресурсів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити виконані роботи - "Будівництво автомобільної дороги лісогосподарського призначення у кварталах №29.38.39.45 Радогощанського лісництва ДП "Луганське лісове господарство" Житомирської області".

Згідно зі п. 2.1 цього договору, оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється за її договірною ціною.

Пунктами 3.1 - 3.3 договору підряду № 100 від 20.10.2013 визначено, що розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Підрядника в наступному порядку :

- Замовник перераховує Підряднику аванс 30% вартості на придбання будівельних матеріалів. Аванс в розмірі 30% Підрядник зобов'язується використовувати на протязі 90 днів з моменту отримання. Невикористану суму авансу Підрядник зобов'язаний повернути Замовнику до завершення 90-денного терміну.

- В подальшому розрахунки проводяться за фактично виконані будівельно-монтажні роботи щомісячно на протязі 5-ти календарних днів, на підставі актів виконаних робіт.

- Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше 95% їх загальної вартості за договірною ціною, остаточні розрахунки проводяться після введення об'єкта в експлуатацію, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006.

Форма оплати безготівкова на протязі 5-ти банківських днів з моменту, але не пізніше 30-ти днів після повного завершення виконаних робіт, визначених у пункті 1.1 цього Договору, виключаючи усунення виявлених під час приймання недоліків після підписання сторонами акта здачі приймання виконаних робіт.

Роботи фінансуються з власних коштів Замовника.

Згідно зі п. 5.1 цього договору, Підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати всі роботи, визначені в договорі, в обсягах і в строки передбачені умовами договору і здати роботи Замовнику по акту прийому - передачі виконаних робіт.

У пункті 5.2 цього договору Підрядника зобов'язано щомісячно на підставі об'ємів виконаних робіт складати акт Ф-КБ2 та довідку Ф-КБ3 в двох примірниках та до закінчення проведення Підрядником будівельно - монтажних робіт.

Договір діє до повного виконання його умов до 31.12.2014 (п. 11.1 договору від 20.10.2013 № 100).

У подальшому Замовником та Підрядником укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 100 від 20.10.2013 на будівництво лісогосподарської дороги від 23 грудня 2014 року. Цією угодою змінено пункт 2.1 договору № 100 від 20.10.2013, виклавши його в такій редакції: "Оплата виконаних Підрядником робіт, що визначена у пункту 1.1 цього договору, здійснюється за її договірною ціною. Сума договору згідно кошторису становить 889213,00 грн".

Впродовж січні - грудня 2014 року ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" виконано на замовлення позивача роботи по будівництву дороги лісогосподарського призначення.

На підтвердження фактичного виконання цього договору у травні, вересні, жовтні та грудні 2014 року ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 (т. 1 а.с. 103, 110, 115, 120, 127) та акти приймання виконаних будівельних робіт за травень, вересень, жовтень і грудень 2014 року. Останні підписані Замовником і Підрядником (т. 1 а.с. 104-109, 111-114, 116-119, 121-126, 128-131).

У відповідності до вказаних довідок і акту вартість виконаних робіт становила 816562,74 грн, у тому числі ПДВ на загальну суму 136093,79 грн.

Також за результатами господарських операцій ТОВ "Регіональний Центр Шляхобудівництва" видано на користь ДП "Лугинське лісове господарство" податкові накладні (т. 1 а.с. 213-235), а саме: № 1301001 від 13.01.2014 на загальну суму 40000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн); № 2404001 від 24.04.2014 на загальну суму 40000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн); № 0805001 від 08.05.2014 на загальну суму 20000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн); № 0605001 від 06.05.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 0606001 від 06.06.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 1306001 від 13.06.2014 на загальну суму 50000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн); № 0107001 від 01.07.2014 на загальну суму 40000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн); № 0407001 від 04.07.2014 на загальну суму 50000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн); № 2107001 від 21.07.2014 на загальну суму 50000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн); № 2807001 від 28.07.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 0108001 від 01.08.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 1308002 від 13.08.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 2708001 від 27.08.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 0309001 від 03.09.2014 на загальну суму 50000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн); № 1609001 від 16.09.2014 на загальну суму 20000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн); № 0210001 від 02.10.2014 на загальну суму 50000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн); № 2110001 від 21.10.2014 на загальну суму 30000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн); № 2910001 від 29.10.2014 на загальну суму 20000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн); № 3110002 від 31.10.2014 на загальну суму 16253,60 грн (в т.ч. ПДВ - 2708,94 грн); № 0711001 від 07.11.2014 на загальну суму 20000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн); № 1411001 від 14.11.2014 на загальну суму 35000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн); № 2811001 від 28.11.2014 на загальну суму 20300,00 грн (в т.ч. ПДВ - 3383,34 грн); № 2612001 від 26.12.2014 на загальну суму 15000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2500, 00 грн).

Розрахунки за здійснені роботи і будівництво автомобільної дороги лісогосподарського призначення у кварталах № 29, 38, 39, 45 Радогощанського лісництва позивачем з ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" проведено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень, якими перераховано на користь контрагента грошові кошти в загальному розмірі 735000, 00 грн (т. 1 а.с. 132-154), та витягами з журнал - ордеру позивача по рахунку 631 за січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2014 року (т. 1 а.с. 155-211).

Про виконання умов зазначеного договору також свідчить акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, а саме дороги кв. № 29,38,39,45, Радогощанським лісництвоом від 31 грудня 2014 року та пояснення представника ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва", долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані податкові накладні, виписані ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва", сформовані відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі. Вказані обставини ані в акті перевірки, ані представником відповідача під час розгляду справи в суді не заперечувалися.

Стосовно доводів відповідача щодо нереальності господарських операцій, у зв'язку з відсутністю в актах приймання виконаних будівельних робіт дат і відомостей про залучення субпідрядника, а також майна, трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів у контрагента позивача, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень глави 61 Цивільного кодексу України, при виконанні робіт або послуг за договором підряду сторони повинні підписати акт виконаних робіт, який є доказом їх виконання і прийняття замовником без претензій та зауважень, якщо в акті не вказані такі зауваження. Якщо ж замовник акт не підписує, то вважається, що роботи він не прийняв, і вони не сплачуються. Дата ж у акті, залежно від умов договору, вказується для визначення моменту настання обов'язку у Замовника щодо проведення оплати за виконані роботи.

Долучені до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робiт форми КБ-2в та довiдок про вартiсть виконаних будiвельних робiт та витрати форми КБ-3в засвiдченi пiдписами та скрiпленi печатками сторiн. У цих актах вказані місяця впродовж яких виконувались передбачені договором будівельні роботи.

Дійсно, надані до суду копії актiв та довiдок дат не містять, тому оплату виконаних робіт необхідно було проводити пiсля прийняття замовником виконаних робiт, тобто, пiсля пiдписання актiв виконаних робiт.

Як було встановлено вище, оплату за виконані будівельні роботи позивачем проведено.

Відтак факт виконання Підрядником робіт і їх прийняття Замовником є підтвердженим.

Із пояснень представника ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" та приєднаних до матеріалів справи документів видно, що Підрядником, з метою належного виконання робіт з будівництва автомобільної догори лісогосподарського призначення у кварталах № 29,38,39,45 Радогощанського лісництва ДП "Лугинське ЛГ", до виконання будівельних робіт залучалися спеціалізовані організації, а саме Коростенське міжрайонне управління водного господарства та ДП "Житомирський облавтодор" філія "Коростенська ДЕД", а також було придбано необхідні матеріали у ПрАТ "Транснаціональна корпорація "Граніт" і ТОВ "Омелянівський кар'єр".

Разом з цим, суд відмічає, що за умовами договору підряду № 100 від 20.10.2013, саме Підрядник зобов'язаний забезпечувати контроль за ходом робіт, що виконуються спеціалізованими організаціями.

Таким чином, висновки контролюючого органу про те, що ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" не має можливості виконати обсяг робіт, які зазначено в актах виконаних будівельних робіт, є безпідставними, оскільки вказані роботи виконувались субпідрядними організаціями, залученими ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" до будівництва дороги.

Щодо відсутності інформації у графі "субпідрядник".

З 1 січня 2014 року наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 № 293 введені в дію національні стандарти України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Цими Правилами затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт. До таких примірних форм віднесено, зокрема, примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт"; примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

При цьому у пункті 1.2 Правил визначення вартості будівництва визначено, що цей стандарт носить обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів комунальних і державних підприємств, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Застосування стандарту обумовлюється договором.

Отже, застосування цих форм при здійсненні будівництва за рахунок інших, ніж бюджетні кошти, джерел фінансування не є обов'язковим.

У свою чергу, Мінрегіонбуд у листі від 12.01.2012 № 7/15-488 наголошувало, що за об'єктами, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, застосування примірних форм № КБ-2в та № КБ-3 обумовлюється договором підряду.

Відповідно до умов договору підряду № 100 від 20.10.2013, щомісячно на підставі об'ємів виконаних робіт Підрядник зобов'язаний складати акт Ф - КБ2 та довідку Ф-КБ3 в двох примірниках та до закінчення проведення Підрядником будівельно - монтажних робіт.

Суд відмічає, що в даному випадку зазначені форми є рекомендованими.

Проте практикою застосування цих форм (роз'яснення ДП "Укрдержбудекспертиза"), а також чинним законодавством, зокрема ст. 9 Закону, встановлено основні реквізити, які забезпечують отримання інформації про будівельні роботи, а саме: дата, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердження витрат матеріальних ресурсів, назва документу, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської діяльності, одиницю виміру господарської діяльності, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Втім наведені вимоги не містять вказівки для суб'єктів господарювання, які здійснюють будівельні роботи за власний рахунок, зазначати у формах звітності КБ -2 та КБ-3 субпідрядників.

Ураховуючи те, що будівельні роботи підрядником проведені за власні кошти позивача, обов'язок зазначати в примірних формах КБ - 2, КБ - 3 субпідрядників у Підприємства відсутній.

За наведених обставин, суд вважає, що спірна сума податкових витрат і податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами і податковими накладними.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та первинних документів фактичним обставинам, тому факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва" у перевіряємому періоді підтверджується документально.

Між тим, суд зазначає, що в період з 01.01.2014 до 02.08.2014 ДП "Лугинське ЛГ" здійснювались як оподатковані так і звільнені від оподаткування податком на додану вартість операції, тому при визначені розміру податкового кредиту за придбаними товарами платник, на підставі п. 199.1 ст. 199 ПК України, до податкового кредиту відносив не всю суму, а тільки частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, яка відповідала частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Решту суми ПДВ, сплаченої у вартості придбаних товарів і послуг, яка не була включена до складу податкового кредиту, позивачем віднесено частково до складу витрат або вартості відповідного об'єкта основних засобів.

Так, суми податку на додану вартість в розмірі 136093,79 грн, сплачена за виконання будівельних робіт ТОВ "Регіональний центр Шляхобудівництва", була віднесена на рах. 644 "ПДВ".

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що частку ПДВ у розмірі 57253,33 грн необхідно було зарахувати до первісної вартості основного засобу, тобто первісної вартості лісової дороги, яка була введена в експлуатацію в грудні 2014 року, однак помилково це зроблено не було і частка ПДВ у вказаному розмірі залишилася рахуватися на бухгалтерському рах. 644 "ПДВ".

Вказане підтверджено витягами з журнал - ордеру позивача за січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2014 року (т. 1 а.с. 155-211).

З огляду на викладене, судження Лугинської ОДПІ про віднесення сум ПДВ у розмірі 57253,33 грн позивачем на витрати собівартості та, відповідно, нарахування на цю суму грошового зобов'язання з податку на прибуток є передчасними.

Щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 272018 грн (податкове повідомлення - рішення № 0000432200).

У акті перевірки зафіксовано, що ДП "Лугинське лісове господарство" на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 195.1 ст. 195 ПК України не включено до бази оподаткування податком на додану вартість реалізацію лісопродукції контрагентам-нерезидентам: компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", компанії "Глобус ЛЛС", та, як наслідок, занижено податкове зобов'язання по взаємовідносинам з компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" на загальну суму ПДВ 130903 грн (за серпень 2014 року у сумі 12389 грн, за жовтень 2014 року у сумі 44698 грн, за листопад 2014 року у сумі 14043 грн, за грудень 2014 року у сумі 59773 грн) та з компанією "Глобус ЛЛС" на загальну суму ПДВ 141115 грн (за серпень 2014 року у сумі 90268 грн, за вересень 2014 року у сумі 37729 грн, за жовтень 2014 року у сумі 13118 грн).

Позбавляючи платника права на застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операцій поставки продукції вказаним покупцям - нерезидентам Лугинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області зазначає, що вивезення товарів засвідчено неналежно оформленими вантажними митними деклараціями, тому товари не вважаються вивезеними (експортованими) платником податку, оскільки, відповідно до отриманої відповідачем інформації, компанія "Глобус ЛЛС" вважається "недіючою", а дані щодо компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" у вантажних митних деклараціях, оформлених при експорті товару, в частині адреси реєстрації контрагента є недостовірними.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

По господарським відносинам з компанією "Глобус ЛЛС".

Установлено, що 19.01.2011 між Державним підприємством "Лугинське лісове господарство" (Продавець) та компанією "Глобус ЛЛС" (США) (Покупець) укладено контракт №6-ГЛ (т. 2 а.с. 12-13).

За умовами цього контракту, Продавець продає, а Покупець придбаває пиловник сосновий у кількості 3600,00 м.куб. Умови поставки - СРТ порт призначення, зазначений у додатках до цього контракту, (відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в ред. 2010 р.). Відповідно до цього контракту поставляється товар, вид, кількість, асортимент, довжина, діаметр якого визначається сторонами у відповідних доповненнях до цього контракту, які є невід'ємною його частиною. Ціна товару зазначається у доповненнях до контракту. Загальна сума контракту складає 279600,00 дол. США. Оплата здійснюється у доларах США. Оплата вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на рахунок Продавця. Оплата проводиться згідно зі банківськими реквізитами Продавця, зазначеними у цьому контракті шляхом перерахування грошових коштів за місячну партію в розмірі 100%, відповідно до виставленого Продавцем рахунку - фактури (інвойса). Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.

До вказаного контракту сторонами погоджено ряд доповнень, зокрема щодо затвердження додаткових специфікацій, зміни ціни товару, від 01.04.2014, 10.05.2014, 01.06.2014, 17.07.2014 (т. 2 а.с.14-17).

У контракті юридична адреса Покупця - фірми "Глобус ЛЛС" визначена як: 82001 США, м. Чеєнне, штат Вайомінг, вул. Карей Авеню, 2120.

На виконання умов контракту, позивачем у період з 01.08.2014 до 31.12.2014 здійснено експорт продукції половнику хвойної породи, не забороненого до вивезення, на суму 705574,55 грн, про що свідчать митні декларації (т. 2 а.с. 19-41), залізничні накладні на перевезення вантажу (т. 2 а.с. 42-43).

Згідно зі платіжними дорученнями в іноземній валюті (т. 2 а.с. 44-52) оплата за поставлений товар здійснена шляхом перерахування готівкових коштів на рахунок ДП "Лугинське ЛГ". Також про розрахунки компанії-покупця з позивачем свідчить оборотна відомість Підприємства.

По господарським відносинам з компанією "ZORTEX BUSINESS LLP".

Судом з'ясовано, що між позивачем (Продавець) та фірмою "ZORTEX BUSINESS LLP", Великобританія, (Покупець) укладено контракт № 2013-88 від 28.03.2013 (т. 2 а.с. 64) та № 2014-88 від 27.12.2013 (т. 2 а.с. 66).

У відповідності до п. 1.1 кожного контракту, Продавець продає, а Покупець придбаває на умовах СРТ, Одеса (відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в ред. 2010 р.) пиловник сосновий у кількості 2100 і 1000 м.куб.

За змістом положень наведених контрактів, по якості пиловник сосновий повинен відповідати вимогам 2-го і 3-го сортів ГОСТ 9463-88. Ціна на товар встановлюється в дол. США/м. куб на умовах СРТ. Загальна сума контракту № 2013-88 від 28.03.2013 складає 151200,00 дол. США, а контракту № 2014-88 від 27.12.2013 - 81000,00 дол. США. Платежі за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем. Поставка товару здійснюється залізнодорожним транспортом. Відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах СРТ за відповідними реквізитами.

У подальшому до контракту № 2013-88 від 28.03.2013 сторонами підписано доповнення № 1 від 15.05.2013 (т. 2 а.с. 65), яким змінено предмет договору та визначено специфікацію до «балансов соснових».

Також Продавцем і Покупцем 04.08.2014 укладено доповнення № 1 до контракту № 2014-88 від 27.12.2013 (т. 2 а.с. 67). Цим доповненням внесли зміни до контракту в частині ціни та умов транспортування товару.

Факт відвантаження позивачем лісопродукції на експорт вказаному Покупцю і отримання оплати за неї підтверджено митними деклараціями (т. 2 а.с. 68-78), платіжними дорученнями в іноземній валюті (т. 2 а.с.79) і оборотною відомістю про розрахунки з вказаною компанією.

Установлено, що за період з 15.07.2014 до 31.12.2014 ДП "Лугинське ЛГ" проведено відвантаження лісопродукції на загальну суму 592571,65 грн - на виконання контакту № 2014-88 від 27.12.2013, та на суму 61944,10 грн - на виконання контракту № 2013-88 від 28.03.2013.

Під час оподаткування вказаних операцій позивачем застосовано нульову ставку ПДВ.

За змістом пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу приписів п. 193.1 ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків; 0 відсотків; 7 відсотків.

Згідно зі пп. 195.1.1 (а) п. 195.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

У відповідності до статті 82 Митного кодексу України, експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 2 статті 83 згаданого Кодексу визначено, що для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту; виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; у випадках, встановлених законодавством, подати органу доходів і зборів дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що необхідною умовою застосування платником податків нульової ставки ПДВ є фактичне вивезення товару за межі митної території України та оформлення необхідних документів на підтвердження фактичного виконання експортної операції.

Разом з цим, законодавчо установленими вимогами щодо експортера є: сплата експортних платежів, дотримання заходів економічної політики, вивезення товарів за межі митної території України та виконання інших вимог, установлених Митним кодексом України та іншими нормативними актами з питань митної справи, в той час, як умови поставки та окремі положення зовнішньоекономічних контрактів, у рамках виконання яких здійснюється експорт, не належать до кваліфікуючих ознак експортної операції.

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8 визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа визначено порядок заповнення графи 8 "Одержувач" ВМД. У вказаній графі наводяться відомості про одержувача товарів.

Зокрема, якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), не є одержувачем, у графі зазначаються відомості про одержувача і вчиняється запис: "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій".

У відповідності до п.п. 39,41 вказаного Положення, визнання митної декларації недійсною здійснюється митним органом, яким її оформлено. Визнання митної декларації недійсною здійснюється посадовими особами митного органу шляхом внесення відповідних записів та відміток до митної декларації на паперовому носії та її електронної копії або до електронної митної декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що митні декларації оформлені в електронному вигляді, на них проставлені відповідні відмітки та печатки посадових осіб митниці. У цих митних деклараціях з експорту наявна інформація про переміщення кордону. Наведеним підтверджується завершення митного контролю та митного оформлення товарів.

При цьому жодна МД на поставку позивачем товару контрагентам - нерезидентам не була визнана недійсною, що свідчить на користь висновку про правомірність формування позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що компанія "Глобус", відповідно інформації, отриманої від Головного управління податкової міліції від 23.02.2011 за № 258/7/26-36 з посиланням на інформацію Торговельно - економічної місії посольства України у США № ТМ/01-13д-288/07 від 06.09.2007, з 29.05.2007 вважається недіючою. Так як офіційними свідоцтвами Державного секретаря штату Вайомінг від 25 січня 2008 року, від 18 травня 2010 року, від 13 квітня 2011 року та від 10 травня 2011 року з проставленням апостиля підтверджено, що Компанія «Глобус ЛЛС» є сформованою згідно законів штату Вайомінг 14 вересня 2004 року, виконала усі відповідні вимоги цього відомства, цій організації було присвоєно ідентифікаційний № 2004-000473458, ця організація рахується як реально існуюча та така, що не має заборгованості у цьому відомстві, надала усі щорічні звіти та виплатила усі ліцензійні податки на сьогоднішній день, або ж від неї не вимагали подавати такі щорічні звіти і вона не подавала свідоцтва про ліквідацію.

Оригінали запитуваної інформації та переклад на них засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Формус К.Ю. та зареєстрована в реєстрі.

У свою чергу, посилання контролюючого органу на лист компетентного органу (США) та його анотований переклад, які підтверджують недійсність Компанії "Глобус ЛЛС" є необґрунтованими, оскільки у вказаному листі зазначено, що "GlobusLLC" зареєстрована у штаті Вайомінг, не має ідентифікаційного номеру (TIN) і не подає податкову звітність, відтак ідентифікувати, що саме ця компанія "Глобус ЛЛС" є тією, що здійснювала господарські взаємовідносини з ДП "Лугинське лісове господарство" неможливо.

Щодо переконання Лугинської ОДПІ, що відповідно до отриманої податкової інформації (лист ДФСУ Головного управління ДФС у Житомирській області вх. № 1006/8 від 28.04.2015, лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490) з'ясовано, що фірма "ZortexBusinesssLLP" ліквідована 15.07.2014.

Підпунктом (і) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набрала чинності 11.08.1993) термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Відповідно до частини 1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, для цілей цієї Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Згідно зі пунктом 103.5 статті 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 як на безумовний доказ ліквідації компанії ZORTEX BUSINESS LLP є необґрунтованими.

Більш того суд ураховує, що до матеріалів справи долучений лист Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 27.04.2015, у якому вказано, що згідно Протоколу зборів партнерів Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" від 14.07.2014 відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom (т. 2 а.с. 59-60).

Також у матеріалах справи наявна інформацію про перереєстрацію адреси Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP".

При цьому слід відмітити, що адреси контрагентів - нерезидентів у всіх підтверджуючих документах відповідають юридичній адресі вказаній у контрактах і доповненнях до них.

Разом з цим, суд зазначає, що у відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак податковим органом не доведено існування таких обставин.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, суд констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення ДП "Лугинське ЛГ" спірних грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000442200.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до позивача податковим повідомленням - рішенням від 28.12.2015 № 0000442200 штрафних санкцій в розмірі 20000 грн контролюючий орган зазначає, що в Касовій книзі ДП "Лугинське лісове господарство" не оприбутковано готівкові кошти в розмірі 4000, 00 грн за 18.06.2014 в день їх надходження відповідно до фіскального звітного чеку від 18.06.2014 № 1023 та контрольної стрічки за 18.06.2014 до реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 0611000347, чим порушено п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за № 40/10320.

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (зі змінами та доповненнями, далі - Положення № 637).

У розумінні Положення № 637 готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами (абз. 4 п. 1.2 гл. 1 цього Положення); каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів (абз. 9 п. 1.2 гл. 1).

Оприбуткування готівки, згідно зі абз. 22 п. 1.2 гл. 1 Положення № 637, - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.2 гл. 2 указаного Положення визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Із аналізу наведеного випливає висновок, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку ж проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 01 квітня 2014 року (справа № 21-54а14) та від 04 листопада 2015 року (справа № 825/554/15-а).

Висновки цих рішень Верховного Суду України, згідно зі приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 28.12.2015 № 0000442200.

За змістом пункту 6 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 N 417 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за N 1616/24148, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), є здійснення обліку такої готівки, в тому числі готівки і при службовому внесенні чи видачі, у книзі обліку розрахункових операцій саме на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК та відображення надходжень цієї готівки у КОРО, що і є підтвердженням проведення процедури оприбуткування.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем порядку оприбуткування готівки необхідно з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Судом установлено, що відповідно до фіскального звітного чеку від 18.06.2014 № 1023, 18 червня 2014 року господарською одиницею ДП "Лугинське лісове господарство" - Їдальня № 1 проведено готівкових розрахунків із застосуванням РРО (фіскальний номер 0611000347) на суму 4000,12 грн.

Реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер 0611000347, призначений для використання в господарській одиниці - Їдальня № 1, за адресою: смт. Лугини, вул. Павлова, 18, та належать ДП "Лугинське лісове господарство". За ним зареєстрована книга обліку розрахункових операцій № 0611000347 "р"/8 27.03.2014.

Із КОРО видно, що 18 червня 2014 року до граф 1-7 розділу 2 "Облік руху готівки та суми розрахунків" внесено відомості на підставі фіскального звітного чеку контрольної стрічки за день № 1023 із зазначенням загальної суми розрахунків у розмірі 4000,12 грн. Сума готівки в розмірі 4000,00 грн у z-звіті № 1023 від 18.06.2014 та КОРО відображена з використанням операцій "службова видача". Вказаний Запис в КОРО на підставі z-звіту № 1023 від 18.06.2014 здійснено своєчасно, фіскальний чек роздруковано цього ж дня, відтак процедура оприбуткування готівки дотримана.

За наведених обставин твердження контролюючого органу щодо неоприбуткування позивачем готівкових коштів у розмірі 4000,00 грн і порушення Підприємством п.п. 2.2, 2.6 Положення № 637 є хибними та не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийняті податкові повідомлення - рішення в спірних частинах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 28 грудня 2015 року № 0000522200, № 0000442200 в повному обсязі та № 0000432200 в частині 497665, 00 грн є протиправними, тому їх необхідно скасувати.

Беручи до уваги все зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 9901,00 грн (квитанція № 0.0.483788963.1 від 29.12.2015) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 28 грудня 2015 року №0000522200 та №0000442200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 28 грудня 2015 року № 0000432200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 331110 грн і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 166555 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" 9901,00 грн, сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 16 лютого 2016 р.