Рішення № 55914888, 03.02.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.02.2016

Справа № 334/5144/15-ц

Провадження № 2/334/165/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Ісакова Д.О.,

при секретарі Воронцової І.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної служби України з питань праці, третя особа: Державне підприємство «Запорізький експертно технічний центр Держпраці» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

В с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Державної служби України з питань праці про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначивши в позові, що 01.03.2012 року, позивач ОСОБА_4 та Держгірпромнагляд України уклали контракт №19 про призначення його на посаду начальника Державного підприємства «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України». Термін дії контракту до 01.03.2017 року.

Згідно наказу №92-к від 16.06.2015 року Державної служби України з питань праці, позивача було звільнено з посади начальника ДП «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України» на підставі п.7-2 ч.1 ст. 36 КЗпПУ та п.п. «г» та п. 5.2. контракту, тобто з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» та з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Підстави зазначені в наказі, позивач вважає незаконними та такими, що не відповідають дійсності, зокрема: вимогам КЗпПУ, а також а ЗУ «Про очищення влади», тому він просить суд поновити його на посаді начальника ДП «Запорізького експертно технічного центру Держгірпромнагляду України з 16.06.2015 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16.06.2015 року на підставі статті 235 КЗпП.

До початку судового засідання позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд скасувати наказ № 92-к від 16.06.2015 року Державної служби України з питань праці про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника ДП «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України», поновити його на роботі як керівника та першої посадової особи ДП «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України», незалежно від назви посади з 16.06.2015 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96851,16 грн. А також, допустити виконання рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання. При цьому, позивач надав суду розрахунок середнього заробітку під час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач, наполягаючи на своєму уточненому позові, просив суд його задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач доводив, що

Наказом №3 від 27.04.20о15 року Державної служби України з питань праці, відповідно до постанови КМУ від 08.04.2015 року №347-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з охорони праці», ДП «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» віднесено до сфери управління Державної служби з питань праці.

Наказом №4 від 27.04.2015 року Державної служби України з питань праці ДП

«Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» перейменовано в

ДП «Запорізький експертно-технічний центр Держпраці»

16.06.2015 року, його викликали до міністерства Держпраці України, та запропонували написати заяву про переведення з посади начальника ДП «Запорізький експертно-технічний центр» в зв'язку з перейменуванням на посаду директора ДП «Запорізький експертно-технічний центр Держпраці» відповідно до додаткової угоди №7 до контракту.

Проте, у той же день, його ознайомили з наказом №92-к від 16.06.2015 року про звільнення на підставі ст.36 КЗпПУ та п.7-2 ч.1 ЗУ «Про очищення влади».

Позивач у судовому засіданні звернув увагу, на те що ДП «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» не є суб'єктом надання адміністративних послуг відповідно до критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), а саме відповідно до п.2 п.п.8 ст.3 ЗУ «Про очищення влади» та ЗУ «Про адміністративні послуги» від 04.07.2013 року, керівник державного підприємства не є публічною особою і не належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, тому він вважає, що не підпадає під дію Закону України «Про очищення влади».

Крім того, 03 березня 2015 року позивач подав заяву до Держгірпромнагляду України про проведення відносно нього перевірки та всі необхідні до перевірки документи передбачені Законом та згідно з персональним планом проведення перевірок відповідно до ЗУ «Про очищення влади», перевірка стосовно нього була запланована на 20.04.2015 року.

Також позивач доводив, що про хід та результати перевірки його не повідомляли, будь-якої інформації на сайті Мінюсту України про проведення перевірки та хід перевірки не було взагалі.

Стосовно посилання в наказі на п.п. «г» п.5.2.контракту «з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом», позивач пояснював, що за час його праці на посаді начальника ДП «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», відносно нього заходи дисциплінарного стягнення не застосовувалися, порушень п.5.3 Контракту не допускалося та керівництвом не виявлялося.

Що стосується посилання на ч.3 ст.36 КЗпПУ «...зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дію трудового договору, позивач зазначив, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення штату або численності працівників..». В наказі №4 від 27.04.2015 року Державної служби України з питань праці про скорочення численності або штату працівників ДП «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України» не зазначено. Тому відповідно до ст. 36 КЗпП України відповідач повинен був укласти з ним додаткову угоду до контракту №19 від 01.03.2012р., а не звільняти його з займаної посади.

Стосовно вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач пояснив суду, що ч. 1, 2 ст. 235 КЗпПУ передбачає, що працівник, що був звільнений з роботи незаконно (з порушенням вимог чинного законодавства) повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно до п. 4 ОСОБА_5 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового законодавства» відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка

згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих - робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до Довідки ДП «Запорізький ЕТЦ Держпраці» №1256/03 від 12.08.2015, позивачу нарахована заробітна плата за останні два календарні місяці роботи квітень-травень 2015 року, що передують дню звільнення у розмірі - 22 859,18 грн. за 38 робочих днів. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати складає 601,56 грн. (22 859,18 грн. /38 днів). На день розгляду справи, позивач перебуває у вимушеному прогулі 161 (сто шістдесят один) робочих днів з 17.06.2015 року - по 03.02.2016 рік (9 днів у червні 2015 року, 23 дні у липні 2015 року, 20 днів у серпні 2015 року, 22 дні у вересні 2015 року, 21 день у жовтні 2015 року, 21 день у листопаді 2015 року, 23 дні у грудні 2015 року, 19 днів у січні 2016 року, 3 дні у лютому 2016 року). Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 96 851,16 грн. (601,56 грн. х 161 робочих днів). Отже, позивач вважає за можливе просити суд стягнути на його користь в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 96 851,16 грн.

Представник позивача ОСОБА_1, діючий за дорученням, копія якого є в матеріалах справи, підтримав вимоги свого довірителя та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував у повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень надав письмові пояснення, а в суді доводив, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 3 Закону про люстрацію заборона, передбачена ч. 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду керівника державного підприємства, що належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг, у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням. Такі особи підлягають звільненню на підставі пункту 7-2 Кодексу законів України про працю. Тому, твердження позивача, що до нього було неправомірно застосовано дію Закону як до керівника Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», як такого, що не належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, спростовується доданими доказами, посиланнями на нормативно-правові акти та не відповідає дійсності.

Дійсно, 03.03.2015 року, позивачем була подана заява відповідно наказу Держгірпромнагляду України від 16.12.2014 року № 168 на виконання пункту 5 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.ч. 3, 4 статті 1 Закону про люстрацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 563.

Проте, станом на день отримання ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2015 року про відкриття провадження у справі № 334/5144/15-ц, відповідь щодо перевірки ОСОБА_4 відповідно до Закону про люстрацію, від Міністерства юстиції України не надходила.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивач помилково вважає, що підпункт «г» пункту 5.2 контракту від 01.03.2012 № 19 «з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом» зазначає підстави, при порушенні яких з ним може бути розірвано зазначений контракт. Він зазначив, що пунктом 5.2 контракту з Позивачем від 01.03.2013 року № 19 встановлено, що контракт припиняється: після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених п.п. 5.3, 5.4, цього контракту; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Отже, позивача звільнено відповідно до п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України, з підстав передбачених Законом про люстрацію, тобто з підстав передбачених законодавством, а не з інших підстав, передбачених контрактом.

З урахуванням викладеного, представник відповідача в ході судового розгляду наполягав, що процедура звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», була повністю дотримана та відповідає чинному законодавству, тому вважає, що у позові слід відмовити.

Ухвалою суду від 16.10.2015 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне підприємство «Запорізький експертно технічний центр Держпраці».

В ході судового розгляду, представник третьої особи надав свої пояснення стосовно позовних вимог ОСОБА_4, де повністю підтримує Відповідача щодо відмови у задоволені позову ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Крім того, представник третьої особи ОСОБА_3 пояснила, що на теперішній час в штатному розписі державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держпраці» відсутня посада начальника державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України».

Вона вважає, що процедура звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» була повністю дотримана чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що на підставі контракту № 19 від 1 березня 2012 року, укладеного між Держгірпромнагляду України та ОСОБА_4, останнього було прийнято на посаду начальника Державного підприємства «Запорізького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України», що підтверджується, записом в трудовій книжці на імя ОСОБА_4

Наказом Держгірпромнагляду України від 1 березня 2012 року № 128-к ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Державного підприємства «Запорізькій експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України».

Наказом Державної служби з питань праці від 16 червня 2015 року №92-к ОСОБА_4 звільнено з посади начальника ДП «Запорізькій експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» відповідно до п.7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України та розірваний трудовий контракт №19 від 1 березня 2012 року відповідно до п.п. «г» п. 5.2 цього контракту.

Із зазначеним наказом позивач був ознайомлений 16 червня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України)

Наказом №3 від 27 квітня 2015 року Державної служби України з питань праці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року №347-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з охорони праці», ДП «Запорізькій експертно-технічний центр Держгіпромнагляду України» віднесено до сфери управління Державної служби з питань праці.

У звязку з вказаною реорганізацією відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «347-р від 8 квітня 2015 року «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та установ до сфери управління Державної служби з питань праці», Державне підприємство «Запорізький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» віднесено до сфери управління Державної служби України з питань праці.

Наказом №4 від 27 квітня 2015 року Державної служби України з питань праці ДП «Запорізькій експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» перейменовано в Державне підприємство «Запорізькій експертно-технічний центр Держпраці».

Згідно із положенням ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень субєктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обовязків такої особи відповідно до закону; … субєкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообовязкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 52 перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №523-р від 16 травня 2014 року до адміністративної послуги відноситься видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» затверджений Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відповідно до п.48 якого документом дозвільного характеру є дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26 жовтня 2011 року, видача або відмова у видачі, переоформлення, видача дублікатів, анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відноситься до повноважень Держгірпромнагляду та його територіальних органів.

Згідно із ч.3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва субєкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Таким чином Державна служба з питань праці України є субєктом надання адміністративних послуг, а ДП «Запорізькій експертно-технічний центр Держгіпромнагляду України» віднесено до її сфери управління.

16 жовтня 2014 року набрав чинності ОСОБА_6 України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не

можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Ст. 2 Закону України «Про очищення влади» визначені посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація).

Зокрема, згідно з пунктом 9 цієї статті даного Закону заходи з очищення влади (люстрація) здійснюється щодо керівників державних, у тому числі казенних підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг.

Позивач сукупно обіймав не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посаду начальника державного підприємства, що належить до сфери управління Державної служби з питань праці України, яке є суб'єктом надання адміністративних послуг, а отже на нього (позивача) поширюється дія Закону України «Про очищення влади».

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" визначається Порядком проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 563 (далі - Порядок № 563).

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону № 1682 організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абз. 3 цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до ч.5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини пятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

ОСОБА_6 України «Про очищення влади» прямо вказує на необхідність складання висновку за результатами перевірки, на підставі котрого може бути звільнена з посади особа.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача суду не надано висновок щодо результатів проведення перевірки ОСОБА_4 відповідно до положень Закону України «Про очищення влади».

Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача як посадову особу, що підлягає перевірці відповідно до Закону України «Про очищення влади» можливості пройти цю перевірку у визначений законодавством, яке врегульовує це питання, спосіб.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправність та передчасність наказу Державної служби з питань праці від 16 червня 2015 року №92-к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника ДП «Запорізькій експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу з 16 червня 2015 року по час поновлення на посаді, суд вважає за необхідне їх задовольнити та зобов'язати відповідача провести розрахунок та сплату позивачу компенсації за час вимушеного прогулу, тобто з 16 червня 2015 року по день ухвалення рішення в сумі 96851,1 грн.

При розрахунку середнього заробітку, суд використовував лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового законодавства». Так, відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих - робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,3ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий зір» /діючого в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин від сплати судового збору звільняються.

Виходячи з цього та розміру задоволених вимог позивача суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави 968,51 гривню судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. 235, 236 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державної служби України з питань праці, третя особа: Державне підприємство «Запорізький експертно технічний центр Держпраці» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ №92-к від 16.06.2015 року Державної служби України з питань праці

про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника ДП «Запорізького

експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України».

Поновити ОСОБА_4 на роботі - як керівника та першої посадової особи Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр Держпраці», незалежно від назви посади з 16.06.2015 року.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр

Держпраці» (код ЄДРПОУ 24908201) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 96 851,16 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр

Держпраці» (код ЄДРПОУ 24908201) на користь держави 968,51 гривню судового збору.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ісаков Д. О.