Рішення № 55913010, 11.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/68/2016(м)

266/348/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Сараєв І.А.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„11 " лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зайцевої С.А.

суддів Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк « ,що діє за довіреністю Юнаша Андрія Борисовича на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк » при визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки ,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. На обгрунтування вимог посилався на те ,що 13 листопада 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № CM-5ME102/373/2008, метою якого було отримання кредитних коштів в сумі 119 244 грн. для придбання нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Не маючи достатніх знань щоб розібратись в наданому йому кредитному договорі, він уклав із банком кредитний договір в іноземній валюті, на суму, яка перевищує його потреби 222 821,95 доларів США, оскільки представник банку його переконав, що це буде для нього вигідно. Предметом договору стало придбання іншого житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Виконуючи свої зобов*язання по кредитному договору позивач після настання фінансової кризи, проведення на території Донецької області антитерористичної операції звертався до відповідача з заявами про реструктуризацію боргу, його переведення в національну валюту, однак йому було відмовлено. Вважає, що окремі пункти кредитного договору є такими,що суперечать Закону України « Про захист прав споживачів»,що тягне визнання кредитного договору недійсним в цілому ,а саме : банк не надав позичальнику при укладенні кредитного договору інформації щодо умов кредитування у відповідності до п.2.ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів»,допустив до нього,як позичальника нечесну підприємницьку практику,не повідомивши про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,не попередив про валютні ризики.Банк при укладенні кредиту ввів його в оману,оскільки предметом кредитного споживчого договору можуть бути лише грошові кошти у вигляді української гривні,а не іноземна валюта .Ввів в оману щодо дійсної ціни послуги ,способу розрахунку за неї та інших умов,надання банком непотрібної йому послуги,яка за собою потягла збільшення загальної суми кредиту та нарахування непотрібної суми процентів за користування кредитними коштами.Через суттєві порушення вимог діючого законодавства просив визнати недійсними кредитний договір № CM-5ME102/373/2008 та договір іпотеки № PM-SME102/373/2008.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено . Визнано недійсним кредитний договір № CM-SME102/373/2008 укладений 13 листопада 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2; визнано недійсним договір іпотеки № PM-SME102/373/2008 укладений 13 листопада 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 15 441,28 доларів 28 США.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ПАТ « ОТП Банк » Юнаш А.Б. та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ « ОТП Банк « Громова В.П. підтримала доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання судової повістки (т.2.а.с. 97 ).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено,що 13 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CM-5ME102/373/2008, згідно з яким ОСОБА_2 отримав від ПАТ «ОТП Банк» споживчий кредит в сумі 222 821,95 доларів США на придбання нежитлового приміщення, з фіксованим відсотком за користування кредитними коштами 6,4% річних та плаваючим відсотком з ставкою FIDR та кінцевим строком повернення 13 вересня 2023 року (а. с. 8-14).

Гроші було отримано позивачем ( а. с. 15-16) та використано за цільовим призначенням відповідно до договору купівлі продажу від 13.11.2008 року ОСОБА_2 придбано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).

13 листопада 2008 року в забезпечення зобов*язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки № PM-SME102/373/2008, за яким ОСОБА_2 передав ПАТ «ОТП Банк» належне йому нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 15-20, 23, 24-25) вартістю згідно оцінки 318 339,10 доларів США (а. с. 22).

Метою отримання позивачем споживчого кредиту було придбання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 226,5 кв.м. та оціночною вартістю 119 244 грн., що згідно курсу НБУ на момент укладення кредитного договору 13 листопада 2008 року, становило 20 630 доларів 45 центів США з розрахунку 1 долар США дорівнює 5,78 грн.

З кредитного договору вбачається, що отримана ОСОБА_2 сума дорівнює 222 821,95 доларів США, що значно перевищує вартість приміщення, однак дорівнює вартості іншого приміщення, що належало позивачу на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2008 року, зареєстрованого в БТІ м. Маріуполя 14.08.2008 року, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого оцінена в 318 339, 10 доларів США, що значно перевищує зобов*язання позивача за кредитним договором (а. с. 15-20).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на відсутність підтвердження виконання банком своїх зобов*язань щодо повідомлення позивача про вплив плаваючої відсоткової ставки на загальні умови повернення кредитних коштів,не попередження позивача про валютні ризики під час виконання зобов*язань.Крім того, суд зазначив,що позивач,як позичальник не був повідомлений про всі умови обраного ним фінансового продукту,в порушення прав був введений в оману щодо його умов.В порушення вимог чинного законодавства,відповідач,не надавши повного обсягу інформації, обмежившись загальним описом своїх послуг,порушив права позивача не тільки як особи,яка укладає кредитний договір ,але і як споживача фінансових послуг.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи ,що між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», 13 листопада 2008 року було укладено кредитний договір № CM-SME102/373/2008 , який складається із двох частин.

Відповідно до умов Частини №1 Договору, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 222 821,95 доларів США,з цільовим використанням на придбання нерухомого майна (т.2 а.с.14).

Строк повернення кредиту - 13 вересня 2023 року.

Річна база нарахування процентів - 360 календарних днів у році.Поточний рахунок НОМЕР_1.

Для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалась плаваюча процентна ставка з фіксованим відсотком - 6,4% річних + FIDR, що є процентною ставкою по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті цього кредиту, що розміщені у Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати ануїтетних платежів, що зменшуються.Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в Частині № 2 договору в пункті 1.4 кредитного договору (з підпунктами ) (т.2.а.с.15-18).

Відповідно п.п.1.1,1.1.1,1.1.2 Частини № 2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у Частині № 1 цього договору,а позичальник приймає,зобов*язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту,а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов*язання,як вони визначені у цьому договорі.Для облікових цілей банк відкриває позичальнику позичковий рахунок,де обліковується заборгованість позичальника за кредитом.Погашення заборгованості за кредитом та процентами може здійснюватись позичальником через транзитний або поточний рахунки у банку.

Частина № 2 кредитного договору містить застереження про те,що підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим,що визначення порядку плати за кредит ,встановлене п.1.4 (з підпунктами ) цього договору ,повністю відповідає волевиявленню сторін.Сторони цим також підтверджують,що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку . Додатком № 1 до кредитного договору від 13 листопада 2008 року є "Графік платежів", викладений на 4 аркушах (т.2.а.с.21-24).

13 листопада 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було підписано додатковий договір №1, яким встановлено порядок підвищення процентної ставки на 2% річних за порушення позичальником своїх зобов*язань,встановлених п.1 цього додаткового договору та порядок зменшення процентної ставки на 2% річних ,в порядку передбаченому цим додатковим договором (т.2.а.с.20).

09 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було підписано додатковий договір №1 ,який містить застереження про те,що підписанням цього додаткового договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим,що визначення порядку зміни процентної ставки повністю відповідає двосторонньому волевиявленню сторін (т.2.а.с.25,26-29).

10 червня 2014 року між ПАТ « ОТП Банк « та ОСОБА_2 було підписано додатковий договір, яким було внесено зміни та доповнення до кредитного договору, та встановлено: на період з 10 червня 2014 року до 12 листопада 2014 року включно для розрахунку процентів за користування кредитом використання фіксованої процентної ставки 10,50%, на період з 13 листопада 2014 року до повного виконання боргових зобов*язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка фіксований процент + FIDR; фіксований процент 6,40% (п.п.2.1.1),відкладено Графік платежів в новій редакції (Додаток № 1 до цього Додаткового договору ) (.п.2.1.1.1.1.) (т.2. а.с.30-31,32-34).Відповідно п.3.5 підписанням цього Додаткового договору позичальник підтверджує,що позичальник приймає на себе ризик виконання умов цього Додаткового договору та кредитного договору при істотній зміні обставин,якими керувались сторони при укладенні цього Додаткого договору та кредитного договору.

Крім того, 13 листопада 2008 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 з метою повного і своєчасного виконання зобов*язань позичальника за кредитним договором було укладено договір іпотеки № PM-SME102/373/2008 , предметом якого є нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 21 липня 2008 року ,справа № 2-4805/08,зареєстрованого в БТІ 14.08.2008 року ,витяг № 19890280,реєстраційний номер 24353078,номер запису 3073 в книзі 5 . Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В. , реєстр №5493, та накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна, реєстр №5494 (т.1. а.с.15-21,т.2.а.с.7-10).

Як вбачається з дослідженних матеріалів справи ,відповідно до кредитної заявки від 13 листопада 2008 року., ОСОБА_2 просить про видачу кредиту в розмірі 222 821,95 доларів США шляхом перерахування коштів в повній сумі з кредитного рахунку НОМЕР_1 в ЗАТ « ОПТ Банк» за наступними реквізитами : НОМЕР_1 МФО 335775. Заявка містить таблицю із зазначенням процентної ставки у розмірі 16,90% (т.2.а.с.19).

Згідно додатку № 1 до Кредитного договору від 13 листопада 2008 року «Графік повернення Кредиту та сплати процентів», що є невід*ємною частиною кредитного договору,дата платежу 13 числа кожного місяця на поточний рахунок НОМЕР_1,ліміт кредиту становить 222 821,95 доларів США, відсоткова ставка - 16,90 %, дата видачі - 13 листопада 2008 р., дата 1-го погашення 13 грудня 2008 року ,база 360,строк кредиту (місяців) 178 ,дата остаточного погашення кредиту 13 вересня 2023 року ,валюта кредиту USD,щомісячний платіж 3 459,96,вартість нерухомості 318 317 ,страхування 0,25 %- 795,79,супутні витрати позичальника при оформленні кредиту 0.00,страхування нещасного випадку (від суми кредиту ) 0,00%-0.00,розрахунково-касове обслуговування -0,00%-0,00,страхування титулу власності нерухомості (від суми кредиту) 0,30%-668,47,послуги нотаріуса,пов*язані з іпотекою 200,послуги оцінювача 150,строк страхування титулу власності нерухомого майна 3 ,абсолютне значення подорожчання кредиту - 405 491,74 (т.2.а.с.21-24,).

Вказане дає підстави вважати,що позичальник був ознайомлений та погодився з порядком видачі кредитних коштів, визначення плати за кредит та встановленими відсотковими ставками.

Обгрунтовуючи позовну заяву позивач посилався на те,що окремі пункти кредитного договору є такими,що суперечать Закону України « Про захист прав споживачів» ,що тягне визнання кредитного договору недійсним в цілому через те, що банк не надав позичальнику при укладенні кредитного договору інформації щодо умов кредитування у відповідності до п.2.ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів»,допустив до нього,як позичальника нечесну підприємницьку практику,не повідомивши про умови кредитування та сукупну вартість кредиту,не попередив про валютні ризики.Банк при укладенні кредиту ввів його в оману,оскільки предметом кредитного споживчого договору можуть бути лише грошові кошти у вигляді української гривні,а не іноземна валюта .Ввів в оману щодо дійсної ціни послуги ,способу розрахунку за неї та інших умов,надання банком непотрібної йому послуги,яка за собою потягла збільшення загальної суми кредиту та нарахування непотрібної суми процентів за користування кредитними коштами.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив ,що отримана позичальником сума кредиту дорівнює 222 821,95 доларів США,що значно перевищує вартість приміщення,що придбавалося позичальником ,із чого робить висновок ,що позичальник був введений в оману кредитором.

Такі висновки не відповідають дійним обставинам справи та вимогам діючого законодавства .

Відповідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості,а відповідно до ст.6 цього ж Кодексу сторони мають право врегулювати у договорі, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Уклавши кредитний договір,іпотечний договір сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов цих договорів.

Стаття 638 ЦК встановлює,що договір є укладеним, якщо сторони і належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови ,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другої сторони.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними ,та умови,які є обов*язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір складається у письмовій формі.

Частина 1 ст.1054 ЦК України визначає,що кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

З моменту укладення кредитного договору позивач виконував всі умови кредитного договору ,в тому числі щодо сплати кредиту та процентів. Таким чином, позивач прийняв на себе всі зобов*язання та виконував їх в повному обсязі ,що підтверджує згоду позичальника із сумою кредиту яку він отримав. Позивачем визнано всі умови договору,тим більше,до моменту подання даної позовної заяви з його боку будь-яких вимог до банку чи яких-небудь пропозицій зміни умов договору не надходило.

Крім того,відповідно до ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем ,відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит ) або бере зобов*язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах ,встановлених договором,а споживач зобов*язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином ,кредитний договір не містить жодного положення ,яке було б заборонено,чи суперечило Закону України « Про захист прав споживачів» ,а позивач уклав кредитний договір, погодившись з його умовами, правом відмовитись від отримання кредиту позивач не скористався.

Досліджені докази дають підстави апеляційному суду дійти висновку про те,що умови укладених між банком та позивачем кредитного договору і договорів про внесення змін до нього були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позивач проти них не заперечував, а тому кредитний договір зі змінами є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України.

Виконання банком умов вищевказаних договорів підтверджено позивачем, який особисто підписав договори, чим засвідчив свою згоду з їх умовами, в тому числі щодо валюти кредитування та плаваючої процентної ставки. На момент укладення договорів ОСОБА_2 не навів жодних зауважень щодо змісту цих правочинів, не звертався до банку з пропозиціями щодо викладення у певній редакції чи зміни умов договорів.

Крім того, позивач протягом тривалого часу виконував свої зобов*язання за кредитним договором, що свідчить про повне усвідомлення ним наслідків укладених договорів.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що при укладенні кредитного договору сторони досягли домовленості за всіма істотними умовами, в тому числі і за валютою кредитування.

ОСОБА_2 обрав валюту кредиту свідомо, воля позивача відповідала волевиявленню, про що свідчать не тільки його дії під час укладення угоди, а і виконання ним умов договору протягом 2009-2014 років.Як вбачається з матеріалів справи здійснював платежі шляхом валютно-обмінної операції за курсом долару США до гривні ,які спрямовані на погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом (т.1 а.с. 42-170,191-193,194-207).

Не встановивши помилки щодо правової природи правочину, його змісту, об*єкту, ціни тощо, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними за статтею 229 ЦК.

Правочин,здійснений під впливом обману,на підставі ст.230 ЦК може бути визнаний судом недійсним.Вбачається,що саме позивач як сторона,яка діяла під впливом обману,повинен довести наявність умислу з боку відповідача ,істотність значення обставин ,щодо яких її введено в оману,і сам факт обману.

Сподівання на незмінність курсу долару США до гривні протягом дії кредитного договору, не є помилкою у розумінні статті 229 ЦК України та не є обманом у розумінні статті 230 ЦК України.

Твердження позивача про те, що банк ввів його в оману щодо валюти кредитування,надання банком непотрібної йому послуги спростовується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в повній сумі у доларах США після проведення валютно-обмінної операції, відповідало його розпорядженню за кредитною заявою від 13 листопада 2008 року (т.2.а.с. 19).

При цьому апеляційний суд вважає, отримання кредитних коштів у доларах США за курсом валют не змінює предмета договору та не перетворює кредитний договір у недійсну угоду, а також не тягне недійсність договору іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов*язковим та оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Згідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до висновку судово-економічної експертизи № 93-15 від 29 квітня 2015 року (т.1.а.с.223-240) стосовно того, що у зв*язку із використанням плаваючої відсоткової ставки FIDR, в односторонньому порядку було суттєво змінено графік повернення кредиту та сплати відсотків , що призвело до подорожчання кредиту ,розмір плаваючої складової відсоткової ставки FIDR є завищеним ,у договорі немає його сукупної вартості та розміру фактичного подорожчання кредиту. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу ,іншим актам цивільного законодавства,а також інтересам держави.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,які встановлені частиною 1-3 ,5та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним ,якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору .

Відповідно до п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ,затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року банки зобов*язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг ,а також інших фінансових зобов*язань споживача.

Висновок експерта , на підтвердження позовних вимог позивача не може бути покладено в основу рішення ,оскільки має оціночний характер. Крім того, предметом дослідження експерта був лише кредитний договір та один з графіків , що наданий позичальником.

Проте,як встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору та неодноразово підписувалися графіки платежів у новій редакції,які містять зокрема графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу (ст.6), сплати процентів за користування кредитом (ст.7), вартості всіх супутних послуг (ст.. 8;9.1;9.2;9.3), сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним (ст. 10),абсолютне значення подорожчання кредиту (ст. 11).

Також не відповідає дійсності висновок про те,що абсолютне значення подорожчання кредиту вказано не в валюті кредиту ,оскільки відповідно до значення терміну графіку «валюта кредиту» зазначено долари США ,що відповідає валюті кредиту.

Спірним кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів. Так,для розрахунку процентів за користування кредитом сторони домовилися використовувати плаваючу процентну ставку ,яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,4% річних та FIDR , що формується на основі процентних ставок за строковими депозитами для фізичних осіб (п.3 ч.1. кредитного договору).

Додатковим договором від 10 червня 2014 року сторони домовились на період з 10 червня 2014 року по 12 листопада 2014 року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 10,5% річних,на період з 13 листопада 2014 року до повного виконання боргових зобов*язань встановлена плаваюча процентна ставка у розмірі 6,4 % річних та FIDR .

Плаваюча процентна ставка- це процентна ставка за середньо-і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватися в строки ,передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і кредитором проміжки часу .

У разі зміни договору ,як зазначено в ч.3 ст.653 ЦК України зобов*язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору,якщо інше не встановленого договором чи обумовлено характером його зміни .

Якщо сторони досягли домовленості згідно положенням ст. ст.207 ,640 ЦК України та уклали кредитний договір,в якому передбачили умови його виконання ,то ці умови мають виконуватись і свідчать про те,що момент домовленості настав .

Укладаючи кредитний договір, сторони домовились ,що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча ставка ,яка складається з фіксованого відсотка та FIDR . При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки (п.2.1.6.3 застереження № 1 додаткового договору від 10 червня 2014 року до кредитного договору ).

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 6-511 цс 15 від 11 листопада 2015 року.

Отже,виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.

Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR,не можна вважати несправедливими ,тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.

Відповідно до п.3.5 додаткового договору від 10 червня 2014 року до кредитного договору сторони прийшли до згоди,що підписанням цього додаткового договору позичальник приймає на себе ризик виконання умов цього додаткового договору та кредитного договору при істотній зміні обставин, якими керувались сторони при укладенні цього додаткового договору та кредитного договору.

Разом з цим, Закон України « Про захист прав споживачів « застосовується до спорів ,які виникли з кредитних правовідносин,лише в тому разі,якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту ,про типові відсоткові ставки,валютні знижки,тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов*язальні відносини ,тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовується .

Відповідно до приписів частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідально до частин 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи докази в їх сукупності ,апеляційний суд приходить до висновку ,що докази порушення прав та інтересів позивача та підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів відсутні.

За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № CM-SME102/373/2008 від 13 листопада 2008 року та договору іпотеки № PM-SME102/373/2008 від 13 листопада 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь банку понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову,оплата якого підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями ( 535,92 грн.+609 грн+535,92 =1680,84 грн. (т.2.а.с.4,6,54).

Згідно п.2. ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк « ,що діє за довіреністю Юнаша Андрія Борисовича задовольнити .

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 листопада 2015 року скасувати .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк » при визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк » судовий збір у розмірі 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят ) грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Судді :