Рішення № 55910173, 16.02.2016, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/14/16-ц

Номер провадження 2/162/40/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гладіч Н.І.,

при секретарі Пилипчук Р.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи - органу опіки та піклування

Любешівської РДА Волинської області Токара А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

В поданій до суду заяві позивачка зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_4. Подружні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належним чином не склалися, тому 23 січня 2008 року вони даний шлюб розірвали та почали порізно проживати, а її онучка ОСОБА_4 залишилася проживати з нею. Рішенням Любешівського районного суду від 13 травня 2015 року ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_4 Батько ОСОБА_2 на даний час проживає окремо в АДРЕСА_1, має нову сім"ю, долею дочки ОСОБА_4 не цікавиться, не бере участі у її вихованні і вона фактично перебуває на її повному утриманні. Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4, оскільки відповідач не виконує свої батьківські обов"язки.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала. Як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивачка вказала, що він як батько не виконує своїх обов"язків по вихованню дочки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не спілкується з дочкою взагалі і дочка відмовляється від спілкуванням з батьком.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні та в поданому до суду запереченні проти позову заперечив. Зазначив, що недостатньо піклувався та спілкувався з дитиною через напружені стосунки з позивачкою ОСОБА_1, яка на його думку перешкоджає налагодити стосунки з неповнолітньою ОСОБА_4, намагаючись втримати її біля себе з метою отримання грошей від держави на утримання дитини. Звернув увагу, що рішенням суду про розірвання його шлюбу встановлено місце проживання дитини за адресою позивачки ОСОБА_1 До суду з позовом про відібрання дитини не звертався щоб не травмувати дочку, яка від народження проживала в сім"ї бабусі. Зазначив, що після рішення Любешівського районного суду від 03.06.2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 відмовлено, змінив ставлення до дитини, забрав її на деякий час в сім"ю, телефонував їй, цікавився її життям, купував подарунки, однак ОСОБА_4 відмовилась від будь-яких контактів з ним. З метою налагодження відносин з дочкою, звертався за допомогою до класного керівника, шкільного психолога Любешівського НВК, служби у справах дітей Любешівської РДА Волинської області. Бажає забрати дочку у свою сім"ю, де її люблять його дружина та син. Вважає, що ОСОБА_4 відмовляється від спілкування з ним та проживання в сім"ї через негативний вплив бабусі - позивачки по справі, з якою у нього неприязні стосунки. Прохає в позові відмовити. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Любешівської державної районної адміністрації Волинської області - Токар А.В. вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, а саме позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_4, оскільки він недостатньо цікавиться її вихованням, не виконує свої батьківські обов"язки, вона не виявляє бажання спілкуватися з батьком та його дружиною, хоче жити з бабусею та дідусем.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1.

Рішенням Любешівського районного суду від 07.09.2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано та місцем проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 визначено місце проживання її матері ОСОБА_5 Рішенням цього суду від 13.05.2015 року ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4

З довідки про склад сім"ї № 592 від 05.02.2016 року акту обстеження житлово-побутових умов від 23.10.2015 року № 559/23 вбачається, що малолітня ОСОБА_4 зареєстрована і на даний час проживає АДРЕСА_2 разом із бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_7, які її утримують, виховують, створили належні умови для проживання та нормального розвитку.

Орган опіки та піклування Любешівської РДА Волинської області у своєму висновку від 30 грудня 2015 року зазначив про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 Цей висновок обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконує батьківські обов"язки по вихованню та утриманню дочки, а дитина не виявляє бажання спілкуватися з батьком, бажає проживати в сім"ї бабусі та дідуся.

Рішенням Любешівського районного суду від 03.06.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено через відсутність на час розгляду справи достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_2, хоч і в недостатній мірі, однак брав участь у вихованні та утриманні дитини, а неналежне виконання на той час ОСОБА_2 батьківських обов"язків щодо дочки ОСОБА_4 є наслідком складних конфліктних стосунків з родиною матері дитини, де остання проживає на даний час.

В суді встановлено, що після прийняття 03.06.2015 року рішення Любешівським районним судом відповідач ОСОБА_2 змінив ставлення до дочки, вона протягом певного періоду влітку проживала в сім"ї батька, однак повернулася до бабусі з невстановлених в суді причин.

ОСОБА_2 намагався налагодити контакт з дочкою, з цією метою приходив до школи, телефонував, купував подарунки, однак дочка відмовилась від будь-яких контактів з батьком, не вказуючи причини. За допомогою в налагодженні стосунків звертався в Любешівський НВК до класного керівника дочки та шкільного психолога, службу у справах дітей Любешівської РДА Волинської області та Любешівський районний центр соціальних служб.

Наведені обставини ствердили в суді допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16 Позивачка ОСОБА_1 не оспорювала їх у суді.

Допитана в суді неповнолітня ОСОБА_4 ствердила, що батько ОСОБА_2 намагався контактувати з нею, запрошував у сім"ю, купував подарунки. Однак вказала, що з батьком спілкуватись не бажає, бажає проживати в сім"ї дідуся ОСОБА_7 та бабусі ОСОБА_1 Причини негативного ставлення до батька не назвала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України встановлено, що батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 3 від 30.03.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до положень діючого законодавства позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов"язків, застосовується лише за умов доведеності винної поведінки батька в ухиленні від виховання дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов"язками.

Проаналізувавши під час судового розгляду надані сторонами докази, суд встановив, що відповідач змінив своє ставлення до дитини, намагався налагодити з нею контакт, бажає спілкуватися з дочкою, цікавиться її життям та інтересами, разом з дружиною бажають спільно виховувати її, забрати її в сім"ю, турбуватися про її фізичний та духовний розвиток.

Як убачається з характеристики від 08.02.2016 року № 73 учениці ОСОБА_4, яка навчається у 7-В класі, дитину забезпечує всім необхідним та займається її вихованням бабуся ОСОБА_1, батько почав цікавитись життям ОСОБА_4 лише у 2015 році.

Допитана в суді свідок ОСОБА_17 дружина відповідача показала, що під час спілкування з неповнолітньою ОСОБА_4 влітку 2015 року налагодила з нею контакт, разом виконували хатню роботу, готували їсти, відпочивали, відвідували будівництво будинку, де має проживати сім"я і де ОСОБА_4 вибрала собі кімнату та говорила про майбутнє її оформлення. Доповнила, що після спілкування з бабусею контакт з дитиною був втрачений. Будь-які спроби налагодити спілкування виявились безрезультатними. Вказала, що разом з чоловіком бажають повноцінно спілкуватися з ОСОБА_4, забрати її в сім"ю, забезпечити її нормальний розвиток.

Сама неповнолітня ОСОБА_4 в суді ствердила, що спілкування з ОСОБА_17, дружиною тата, було їй комфортним.

На думку суду висновок органу опіки та піклування Любешівської РДА Волинської області від 30 грудня 2015 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_4 є недостатньо обґрунтованим, оскільки в ньому не встановлені і не наведені обставини, які підтверджують умисне ухилення батька від виховання дитини, а лише констатується факт, що він не брав участі у її вихованні, при чому без з"ясування і аналізу причин цього. Сама лише відмова неповнолітньої ОСОБА_4 від спілкування з батьком не може бути підставою позбавлення його батьківських прав. У вказаному висновку не зазначено чому позбавлення ОСОБА_2 є доцільним і чому воно відповідає інтересам дитини.

А тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 СК України суд не погоджується з даним висновком, оскільки він недостатньо обґрунтований і не відповідає інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної асамблеї ООН № 44/25 від 20.11.1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В суді не здобуто доказів щодо беззаперечного умисного свідомого нехтування відповідачем своїх обов"язків та не доведено його винну поведінку щодо ухилення від участі в забезпеченні фізичного та духовного розвитку дочки, її утриманні, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 не змогла пояснити та відповідно не довела належними та допустимими доказами ту обставину, для захисту яких прав та інтересів дитини вона звернулась в суд із зазначеним позовом. При цьому вказала, що причиною у зверненні до суду є визначення внучці статусу дитини - позбавленої батьківського піклування, призначення її опікуном та отримання від держави коштів на її повне утримання, що на думку суду не відповідає інтересам неповнолітньої ОСОБА_4

Разом з тим, суд повторно констатує в рішенні, що наявність особливо неприязних стосунків між позивачкою та відповідачем, часті конфлікти між ними з приводу виховання та утримання неповнолітньої ОСОБА_4, перешкоджаня позивачкою у спілкуванні внучки з батьком, про що ствердили в суді обидві сторони, є однією з причин неможливості належного виконання відповідачем батьківських обов"язків. В суді позивачка ОСОБА_1 категорично ствердила, що не бажає спілкуватися з ОСОБА_2 з приводу виховання та утримання неповнолітньої ОСОБА_4, не бажає отримувати від нього будь-яку допомогу, відмовилася від отримання грошей та одягу для неповнолітньої. На думку суду, така поведінка позивачки не відповідає інтересам дитини, оскільки позбавляє можливості батька брати участь у вихованні своєї доньки ОСОБА_4 та спілкуватися з нею.

Частиною 1 статті 12 Закону України „Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у будь-якому випадку в атмосфері любові і моральності та матеріальної забезпеченості тощо.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у вищезазначеній постанові позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

За наведених обставин, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують свої батьківські обов"язки, особу ОСОБА_2, який характеризується виключно позитивно, бажає спілкуватися з дочкою та займатися її вихованням і утриманням, та те, що до позивача раніше не застосовувалися попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Хоча рішення приймається в користь відповідача, однак суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 такий превентивний захід як попередження про необхідність зміни свого ставлення до дитини та виконання батьківських обов"язків з покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконання ним батьківських обов"язків щодо дочки ОСОБА_4.

У зв'язку з відмовою у позові відповідно до положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, які понесла ОСОБА_1, стягненню з ОСОБА_2 не підлягають.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, на підставі статей 150, 164 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Покласти на органи опіки та піклування Любешівської районної державної адміністрації Волинської областіконтроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: