Ухвала суду № 55908939, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/3994/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року.

11 лютого 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції.

Статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до касаційної скарги.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в порушення положень частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до неї не додано документ про сплату судового збору у розмірі ставки цього збору, передбаченої підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIІІ за подання касаційної скарги на ухвалу суду, яка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір за подання касаційної скарги сплачується за реквізитами: отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

В касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 призначено компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи або за пристарілим, який досяг 80-річного віку та на підтвердження цього додано копію повідомлення від 02 грудня 2014 року № 4823 про надання допомоги.

Однак, позивачем не підтверджено, що ця допомога є його єдиним доходом на момент звернення до суду касаційної інстанції, зокрема, не надано довідку яка б підтверджувала незадовільний майновий стан особи.

Крім того, скаржник зазначає, що його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Однак, такі доводи суд не може взяти до уваги, оскільки з копії ухвали суду апеляційної інстанції та матеріалів касаційної скарги не вбачається зміст його позовних вимог.

Також, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 вказаного Закону, згідно якої від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних осіб.

Проте, посилання скаржника на вказану частину статті є безпідставним, адже з матеріалів касаційної скарги та доданих до неї документів не вбачається, що скаржник є інвалідом чи законним представником дітей-інвалідів і недієздатних осіб.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи те, що зазначені позивачем обставини та надана довідка станом на 2014 рік не свідчать про відсутність у нього коштів, а інших доказів неможливості сплатити судовий збір суду не надано, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідному розмірі, який встановлений Законом України "Про судовий збір", а в разі наявності у скаржника пільги щодо сплати судового збору, слід надати будь-який документ, який підтверджував би його право на такі пільги.

Крім того, в порушення вимог частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додано копію оскаржуваного судового рішення, яка не завірена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 174 від 17 грудня 2013 року.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про поновлення встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження позивач зазначає, що ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року, якою вже було повернуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, позивач отримав лише 30 січня 2016 року. Проте доказів на підтвердження зазначеного позивачем до касаційної скарги не додано.

Зважаючи на наведене, позивачу необхідно надати докази, з яких вбачається дата отримання ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу.

Вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції полягають у проханні цієї особи щодо оскаржуваних судових рішень, що передбачено статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач оскаржує ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, якою залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року, ОСОБА_1 слід уточнити вимоги, зокрема, щодо оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а тому вона повинна бути залишена без руху до усунення позивачем зазначених недоліків.

Керуючись статтями 108, 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Роз'яснити позивачу право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та належним підтвердженням цього протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали, а також виправити інші недоліки касаційної скарги, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Попередити, що невиконання вимог статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження, а невиконання вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення касаційної скарги позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко