Ухвала суду № 55908871, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/16210/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а-5050/12/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" (далі - ТОВ "Борошномельна компанія "Теві")

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення МДПІ від 19.09.2012 № 0004852301, яким ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 230 551,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та відмовити ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить відмовити у її задоволенні через необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" з питань підтвердження господарських відносин із ПП "Міраторг" за січень, березень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 12.06.2012 № 60/23-2/19411533. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" порушено норми пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК), що полягало у завищенні податкового кредиту за січень, березень 2011 року на загальну суму 230 551,00 грн. та заниження податку на додану вартість за ці ж звітні податкові періоди на таку ж суму.

Такі висновки податкового органу мотивовані відсутністю настання правових наслідків по операціях з придбання позивачем товарів та послуг у ПП "Міраторг", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірок ПП "Міраторг") встановлено, що з огляду на ознаки фіктивності контрагентів цього підприємства (ПП "Ронікон", ПП "Аткор") господарські операції з купівлі-продажу товарів (послуг) ПП «Міраторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача ( в даному випадку - до позивача).

На підставі цього акта МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0002022201, яким ТОВ "Борошномельна компанія "Теві" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 230 552,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 2,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0002022201 скасовано в частині та, з метою доведення строків сплати грошового зобов'язання, прийнято податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

У судовому процесі встановлено, що ЗАТ "Росава", правонаступником якого є ТОВ "Борошномельна компанія "Теві", з метою здійснення господарської діяльності, серед основних видів якої, в тому числі, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, на договірних засадах (договір від 03.01.2011 № 3) придбав товар (борошно пшеничне вищого, першого ґатунків та висівок пшеничних) у ПП "Міраторг". Останнім на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, а підприємством на підставі отриманих від контрагента рахунків придбаний товар оплачено шляхом безготівкових розрахунків та оприбутковано. Отримання товару здійснено на підставі довіреностей на отримання товару, виписаних ЗАТ "Росава", а перевезення товару здійснено власними транспортними засобами позивача, що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними та наявністю у власності транспортного засобу (сідельний тягач марки «RENAULT»). На момент вчинення вказаних господарських операцій ПП "Міраторг", основними видами діяльності якого зареєстровано оптову торгівлю зерном, насінням, кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту, мало податкову та господарську правосуб'єктність. Усі первинні документи, складені на господарські операції між ЗАТ "Росава" та ПП "Міраторг" (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи), відповідають правилам бухгалтерського обліку. У подальшому придбаний позивачем товар був використаний у своїй господарській діяльності, що підтверджено договорами купівлі-продажу придбаного товару третім особам, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями.

На підставі оцінки вище перелічених доказів, яка відповідає вимогам ст. 86 КАС України, суд зробив обґрунтований висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку за наслідками операцій із придбання товарів у ПП "Міраторг", за відсутності доказів з боку МДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, підтверджують господарські операції з поставки та правомірно використані позивачем як підстави для збільшення податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Окрім загального правила, що задекларована платником податку сума податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, у тому числі податкова накладна, не можуть бути підставою для збільшення суми податкового кредиту, оскільки такі документи не відповідають дійсності. Разом з тим, вищенаведені норми, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування суми податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації. Невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев