Ухвала суду № 55908857, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2016 р. м. Київ К/9991/72317/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.11.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011

у справі № 2680/10/2470 Чернівецького окружного адміністративного суду

за позовом Новоселицької міжрайоної державної податкової інспекції Чернівецької області

до Сільськогосподарський виробничий кооператив (СГВК) «Ванчиківці»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.11.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, позов задоволено: стягнуто з СГВК «Ванчиківці» податковий борг із доходів фізичних осіб у сумі 462542,25 грн. до місцевого бюджету на рахунок №33214800700162 Ванчиківської сільської ради, банк одержувача УДК в Чернівецькій області, код одержувача № 23246028, МФО 856135.

У касаційній скарзі СГВК «Ванчиківці» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для звернення податкового органу до суду з адміністративним позовом до СВК «Ванчиківці» про стягнення податку з доходів фізичних осіб у сумі 462542,25 грн. стала несплата цієї суми податкового зобов'язання до бюджету, що було встановлено у процесі проведеної перевірки відповідача з питання правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за наслідками якої складено акт від 16.07.2010 № 633/17. Згідно з цим актом станом на 01.07.2010 сальдо (податковий борг) з податку з доходів фізичних осіб з нарахованої працівникам заробітної плати становить 462542,25 грн. Одночасно в акті зазначено, що станом на 01.10.2008 таке сальдо складало 291468,37 грн. і що СГВК «Вавчиківці» в порушення пункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» не нарахувало, не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб, виплачених в жовтні, листопаді, грудні 2008 року, січні - серпні 2009 року, в загальній сумі 13450,38 грн. (а.с. 7-8).

Нормами пунктів 1.2 та 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України і діяв на дату порушення провадження у цій адміністративній справі) визначені поняття «податкове зобов'язання» як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; а «податковий борг (недоїмка)» як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки акту перевірки від 16.07.2010 № 633/17 та довідки Новоселицької МДПІ від 23.11.2010 № 10447/9/10-007 встановили факт наявності у СГВК «Ванчиківці» податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 462542,25 грн., який не був сплачений на час прийняття судового рішення.

Однак, обставини щодо податкового боргу відповідача у такому розмірі, підстав та податкового звітного періоду, за який він виник, як такі, що відповідно до ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу, не встановлені судом.

Ці обставини не можуть вважатись встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 цієї статті).

Заперечуючи проти позову, СГВК «Ванчиківці» посилається на те, що податковий борг, за стягненням суми якого контролюючий орган звернувся до суду, виник поза межами строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ ( 1095 календарних днів). Цей довід відповідача суд не перевірив, тоді за змістом акта перевірки сальдо (податковий борг) станом на 01.07.2010 могло включати і суму, яка значилась в обліку відповідача як несплачена сума податку з доходу фізичних осіб станом на 01.10.2008. В свою чергу, податковий борг, який не був сплачений на цю дату, міг виникнути за більш рані податкові звітні періоди, внаслідок чого в силу збігу вище зазначеного строку давності міг стати безнадійним, а відтак і не підлягав стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, в тому числі податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Крім того, суди попередніх інстанцій передчасно зробили висновок про задоволення позовних вимог без встановлення у судовому процесі обставин щодо дотримання контролюючим органом процедури, передбаченої нормами Закону № 2181-ІІІ, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення у випадку донарахування податного зобов'язання (це стосується суми податкового зобов'язання 13450,38 грн., з приводу якої, як зазначено вище, акт перевірки містить відповідні висновки), податкової вимоги, узгодження суми податкового зобов'язання, яку контролюючий орган просить стягнути з відповідача у складі суми податкового боргу згідно з позовом.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 закону № 2181-ІІІ).

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов'язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог. При цьому момент узгодження сум податкового зобов`язання законодавець у пунктах 5.1 та 5.2 вказаного Закону пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Частиною першою ст. 72 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи (частини третя, четверта, п'ята цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини щодо податкового боргу, який МДПІ просить стягнути з відповідача, його розміру, а у випадку встановлення обставин, які підтверджують податковий борг, - підстави та податкові звітні періоди його виникнення; дотримання контролюючим органом процедур, які передують стягненню податкового боргу у судовому порядку. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці» задовольнити, скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.11.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев