Ухвала суду № 55908841, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/21338/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013

у справі № 2-а-13043/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Архар»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (МДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ від 12.11.2012 № 0000370222.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ Архар» грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.10.2012 № 03555/222/34015617. Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 44.1 ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК) внаслідок завищення суми податкового кредиту на 593500,00 грн. в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар» паливно-мастильних матеріалів, які не мали реального характеру. Висновок про відсутність реального характеру поставки обґрунтовано посиланнями на акти державних податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних постачальників.

За наслідками перевірки МДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0000370222 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 593500,00 грн. за основним платежем та 249661,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар» за наслідками поставки позивачу паливно-мастильних матеріалів згідно з договорами поставки від 01.02.2012 № 0102Л1, від 01.05.2011 № 0102Л1, від 01.04.2012 № 0104Л1, позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар», МДПІ посилається на те, що господарські операції між позивачем та цими постачальниками не мали реального характеру. Як на підставу такого висновку МДПІ вказує на обставини щодо відсутності у ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки паливно-мастильних матеріалів у таких обсягах. Вказані обставини контролюючим органом встановлені з актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар».

Разом із тим, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій договорів поставки від 01.02.2012 № 0102Л1, від 01.05.2011 № 0102Л1, від 01.04.2012 № 0104Л1, видаткових та податкових накладних, актів прийому - передачі товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, доказів найму автомобілів позивачем та найму позивачем складських приміщень, виписок по банківському рахунку позивача та кредитних платіжних документів, - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Електродизель», ТОВ «Інтехліст», ТОВ «Лайнстар» паливно-мастильних матеріалів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими постачальниками сум податкового кредиту.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев