Ухвала суду № 55908809, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/16819/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Зайцева М.П., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а/1570/7876/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-сілур" (далі - ПАТ "ВО "Стальканат-сілур")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 17.06.2011 № 0000441630, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2011 року на 400254,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200127,00 грн.

У касаційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого у цій справі виник спір, стали висновки, викладені в акті від 23.05.2011 № 220/16-3/26209430/33 позапланової виїзної перевірки ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень 2011 року. Згідно з цими висновками ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" порушено норми пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) з огляду на завищення від'ємного значення за січень 2011 року на 400 254,00 грн., що було встановлено у ході податкової перевірки, результати якої були викладені у акті від 26.04.2011 № 179/16-3/26209430/29 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку, в тому числі за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.12.2010 по 31.12.2010. Згідно з висновками акту перевірки від 26.04.2011 № 179/16-3/26209430/29 у ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум від'ємне значення ПДВ за операціями з придбання товару (послуг) у ТОВ "Пі-груп", ТОВ "Енергосинтез", ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик", внаслідок фіктивності цих контрагентів (у ланцюгу постачання контрагенти цих постачальників не мають достатніх матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів та механізмів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності; відсутні за місцезнаходженням).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини щодо реальності господарських операцій ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" із ТОВ "Пі-груп", ТОВ "Енергосинтез", ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" є встановленими в судовому процесі, відтак правові підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК (у редакції, чинній до 1 липня 2015 року) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, як такі, що не відповідають дійсності, не є підставою для внесення змін в податковому обліку. Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У судовому процесі суди встановили, що ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" мав договірні фінансово-господарські відносини із платниками ПДВ ТОВ "Пі-груп", ТОВ "Енергосинтез", ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик".

Зокрема, підставі договору із ТОВ "Пі-груп" від 24.06.2010 № 324 позивач придбав товар (шпагат), асортимент, якість, кількість та ціна якого були визначні у специфікаціях, які є додатками до цього договору (т. 1 а.с. 71-73). Сума ПДВ в ціні придбаного товару склала 49 698,44 грн., яка на підставі виписаних ТОВ "Пі-груп" на адресу ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" податкових накладних (а.с. 68 - 70 т. 1) була включена підприємством до складу податкового кредиту. Факт оплати товару, що поставлявся ТОВ "Пі-груп", підтверджено платіжними дорученнями (а.с. 92-95 т. 2). Перевезення придбаного позивачем товару у межах договору із ТОВ "Пі-груп" здійснено шляхом придбання послуг з автоперевезення у ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик", що підтверджено товарно-транспортними накладними та подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с. 97-100 т. 2). Придбаний позивачем товар використаний у виробництві продукції, яку виготовляє підприємство, що підтверджено первинними документами та документами обліку (накладні на внутрішнє переміщення, приходні ордери, лімітно-забірні картки, журнали-ордери за січень 2011 року) (а.с. 101-114 т. 2).

Також суд встановив, що 20.12.2010 між ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" (споживач) та ТОВ "Енергосинтез" (постачальник) був укладений договір № 37/11-171300 на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується передати споживачеві у власність природний газ у кількості та терміни, визначені цим договором, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах, вказаних у договорі (т. 1 а.с. 83-89). За наслідками поставки газу на підставі зазначеного договору сторонами складено акт прийому-передачі обсягу природного газу від 31.01.2011 № 11, згідно з яким позивачем прийнято газ природній в обсязі 831,626 тис. м куб. вартістю 2323871,13 грн., в тому числі, ПДВ - 387145,19 грн. (т. 1 а.с. 74), ТОВ "Енергосинтез" виписано на адресу ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" податкову накладну, а останнім оплачено придбаний товар (а.с. 75 - 80 т. 1, а. 118 - 124 т. 2), який, як встановлено судом, був використаний у виробничій діяльності підприємства, про що свідчать відповідні режимні картки (а.с. 128-134 т. 2).

У межах договору із ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" від 01.11.2010 № 918 ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" придбало послуги з перевезення вантажів. Аналогічний договір за предметом та змістом було укладено позивачем і в особі його Одеської філії від 20.01.2011 № 291. Відповідно до умов договорів позивачем надавались заявки до ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" на перевезення вантажів, на підставі яких останнім здійснювались вантажні перевезення, що підтверджено товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийомки виконаних робіт (а.с. 91-163 т. 1). ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" виписані податкові накладні на користь ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" на поставку послуг з перевезення; позивач сплатив вартість придбаних послуг (а.с. 164 - 185 т. 1, 135-146 т. 2). Судом встановлено наявність у ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" відповідної ліцензії, необхідної для здійснення такого виду діяльності як надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 40 т. 2).

Судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано належну оцінку вище переліченим доказам, та зроблено обґрунтований висновок, що господарські операції позивача із ТОВ "Пі-груп", ТОВ "Енергосинтез", ТОВ "Стрім-Трейд Лоджистик" були фактично здійснені з метою провадження господарської діяльності, підтверджені належно оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому правові підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення про зменшення ПАТ "ВО "Стальканат-сілур" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 400254,00 грн. та застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 200127,00 грн. відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді М.П. Зайцев

І.В. Приходько