Ухвала суду № 55908805, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/3200/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-2742/10/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Миколаєві від 16.04.2010 № 00001039/0.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті невиїзної документальної перевірки від 06.04.2010 № 345/39/30083966. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: занизило податок на прибуток у податковому обліку за 2009 рік на суму 101057,00 грн. у зв'язку з неправильним визначенням суми сумнівної (безнадійної) заборгованості перед МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», на яку мали б бути збільшені валові доходи, а саме на 404228,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010 № 00001039/0 - про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 121268,40 грн., у т.ч.: 101057,00 грн. за основним платежем та 20211,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік позивачем було включено до складу валових доходів суму сумнівної заборгованості по контрагенту МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 2021141,00 грн., зокрема: за договором від 30.09.2008 №08-09/ТЕ/-45 позивач збільшив валові доходи на 867793,00 грн., за договором від 30.09.2008 №08-09/БО/-45 - на 1153348,00 грн.

СДПІ при здійсненні перевірки податкової декларації на підставі позовної заяви МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до позивача про стягнення боргу та штрафних санкцій за переданий природний газ встановлено, що заборгованість перед МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», основна сума боргу (за виключенням пені, індексу інфляції та 3 % річних за користування коштами) за договором від 30.09.2008 №08-09/ТЕ/-45 становить 1041351,07 грн., а договором від 30.09.2008 №08-09/БО/-45 - 1384017,54 грн. Враховуючи вказані суми в акті перевірки зроблено висновок, що позивач повинен збільшити валові доходи у податковій декларації з податку на прибуток за 2009 рік на загальну суму 2425369,00 грн., а не на 2021ё141,00 грн., як це задекларовано в рядку 02.3 декларації та в додатку К4 до неї.

У відповідності до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

За змістом вказаних правових норм законодавець пов'язує виникнення у платника податку-покупця обов'язку збільшити свої валові доходи на суму непогашеної заборгованості з певними юридичними фактами (подіями): або настання дня закінчення строку погашення такої заборгованості; або прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини); або вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому, такий платник має збільшити валові доходи або через 90 днів, як у першому випадку, або через 30 днів - у інших. При цьому, в усіх випадках йдеться про заборгованість, стосовно якої або немає спору (врегульована в претензійному порядку, вчинено виконавчий напис нотаріусом щодо стягнення безспірної заборгованості), або стосовно якої спір вже вирішено (заборгованість стягнута судовим рішенням).

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі, що рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 17/3/10 за позовом МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення коштів у сумі 3345353,00 грн. - боргу та штрафних санкцій за переданий природний газ, було прийнято 29.04.2010, тобто на час перевірки заборгованість ще була спірною, зробили правильний висновок, що позивач помилково збільшив валові доходи у податковому обліку на суми заборгованості перед МФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та донарахував суму податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев