Ухвала суду № 55908796, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/55363/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіна постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014у справі № 826/10339/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форпост-Оберіг»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост-Оберіг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002122201 від 09.07.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Леотрейдінг Нью» та ТОВ «Дельта Нью» за січень 2014 року та за взаємовідносинами з ПП «Хамсін Плюс» та ТОВ «Евентис» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт №1753/26-52-22-01-11/37312299 від 20.06.2014;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 1 835 644 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002122201 від 09.07.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 835 644 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 917 822 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоді, який підлягав перевірці, позивачем було укладено:

- з ТОВ «Хамсін Плюс» (як постачальник) договори поставки №КО-116 від 01.02.2014, №1-Ф від 14.02.2014, №КО-114 від 01.02.2014, за умовами яких ТОВ «Хамсін Плюс» зобов'язується передавати у власність позивача продукцію;

- з ТОВ «Дельта Нью» (як виконавцем) договір про оперативне коригування схем дислокації постів № О01-2013 від 01.03.2013, за умовами якого виконавець зобов'язується надати, а позивач (як замовник) прийняти та оплатити послуги зі збору інформації про особливості здійснення охоронної діяльності на об'єктах замовника та в разі потреби оперативно коригувати схеми дислокації постів та технічних засобів безпеки об'єктів охорони замовника та вжити системні заходи покращення здійснення охоронної діяльності на постах замовника;

- з ТОВ «Леотрейдінг Нью» (як субпідрядником) договір субпідряду про надання послуг охорони та комплексного забезпечення безпеки об'єктів № 1-0103 від 01.03.2013, за умовами якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик та своїми силами надати послуги по охороні майна, забезпечити безпеку, підтримку громадського порядку та забезпечити пропускний режим на об'єктах позивача;

- з ТОВ «Евентис» (як виконавцем) договір про надання послуг № 1-1/14 від 01.02.2014, за умовами якого виконавець зобов'язується надати, а позивач (як замовник) прийняти та оплатити послуги зі збору інформації про особливості здійснення охоронної діяльності на об'єктах замовника та в разі потреби оперативно коригувати схеми дислокації постів та технічних засобів безпеки об'єктів охорони замовника та вживати системні заходи покращення здійснення охоронної діяльності на постах замовника.

З урахуванням висновків актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Дельта Нью», ПП «Хамсін Плюс», ТОВ «Евентис», відповідач дійшов висновку про відсутність реальності спірних операцій позивача з вказаними контрагентами, а тому складені по таким операціям первинні документи (податкові накладні) є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту по таким господарським операціям.

Суди попередніх інстанцій, встановивши реальність спірних господарських операцій позивача з його контрагентами та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведених норм випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Досліджуючи обставини реальності здійснення позивачем спірних операцій з контрагентами ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Дельта Нью», ПП «Хамсін Плюс», ТОВ «Евентис», судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо невідповідності вимогам чинного законодавства наданих позивачем первинних документів (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), довідки про надані послуги).

Крім того, судами встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, доказів на підтвердження вини посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій, які відхилили доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки такі доводи не ґрунтуються на дослідженні первинних документів, натомість, вмотивовані висновками актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача. Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань у платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у останніх основних фондів та/або спеціальних дозволів.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення спірних операцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши обставини реальності спірних операцій позивача з ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Дельта Нью», ПП «Хамсін Плюс», ТОВ «Евентис» у періоді, який підлягав перевірці, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з вказаними контрагентами

З огляду на усе наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний