Ухвала суду № 55908694, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/4186/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Карука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року

у частково відновленому втраченому провадженні в адміністративній справі № 801/97/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (далі - позивач, ПрАТ «Кримський Титан»)

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) (далів - відповідач, Скадовська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Кримський Титан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року № 00009015510, № 0000911510 та № 0009231550.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року змінено, викладено абзац 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (ЄДРПОУ 32785994, м. Армянськ, АР Крим, Північна промзона) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень)». В іншій частині постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року у справі № 801/97/13-а залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на Скадовську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає зміні найменування позивача з приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» на приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс».

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку нарахування плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) до бюджету ПрАТ «Кримський Титан», результати якої оформлено актом від 22.11.2012 року № 109/15-32785994, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 288.5.1 п. 288.5, п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 4 689 294,80 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року: № 0000911510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 3 437 566,01 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 859 391,50 гривень; № 0000901510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 253 746,65 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63 436,66 гривень; № 0009231550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 997 982,14 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 249 495,54 гривень.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з орендної плати за землю сталося те, що розмір орендної плати, який був встановлений у договорах оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення для хімічної промисловості від 01.02.2007 року № 427/3 та від 31.07.2007 року № 2310/3, виходячи з розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є меншим, ніж передбачене положеннями п. 278.1 ст. 278 ПК України (виходячи з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).

Крім того, податкова інспекція посилається на те, що відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розмірі земельного податку.

Таким чином, саме невідповідність розмірів орендної плати за земельні ділянки, що визначені умовами вищевказаних договорів оренди розрахунку розміру орендної плати згідно п. 278.1 ст. 278, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України стала підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за землю.

Так, судами встановлено, що відповідно до п. 9 Договору оренди землі № 427/3 від 01.02.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від грошової оцінки землі, згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21.11.2006 року № 1116 та становить 362 860,30 гривень на рік.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі № 2310/3 від 31.07.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме в сумі 297 302,70 гривні.

За період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року позивачем задекларовано орендної плати за землю на загальну суму 1 241 892,56 гривні.

Відповідач дійшов висновку про заниження ПрАТ «Кримський Титан» орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 4 689 294,00 гривні, виходячи з того, що згідно положеннями ПК України річна сума орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПК України не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди, у зв'язку з чим, дійшли висновку, про необґрунтованість висновку відповідача про заниження товариством розміру річної орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року та задовольнили позовні вимоги ПрАТ «Кримський Титан».

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх такими, що зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального права та без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 ПК України). .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп.288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, з набранням чинності ПК України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

А тому, незалежно від установленого договором розміру орендної плати, річна сума платежу не може бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

Проте, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів не дослідили обставин та не встановили, чи відповідає річна сума платежу з орендної плати за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, яка нарахована позивачу контролюючим органом згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розміру річної суми платежу, передбаченому пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

З огляду на неповноту встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити заміну найменування позивача з приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» на приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс».

Касаційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 801/97/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) І.В. Приходько (підпис) В.П. Юрченко