Ухвала суду № 55908656, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/45085/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просила скасувати постанову Інспекції від 12 червня 2013 року № 119 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просила постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 червня 2013 року, відповідно до наказу Інспекції № 921 від 3 червня 2013 року, направлення на здійснення позапланової перевірки № 1082 від 3 червня 2013 року Інспекцією проведена позапланова перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів, а саме - достовірності внесення даних у декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

10 червня 2013 року за результатами проведення перевірки Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, підставою для проведення перевірки зазначено лист прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22 травня 2013 року № (16-70) 3832 вих. 13.

10 червня 2013 року на підставі зазначеного акту, Інспекцією відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо виявлення порушення надання недостовірних відомостей у декларації від 21 червня 2013 року № ОД 14212103772 та припис з вимогою привести документацію з реконструкції корпусу побутових приміщень за адресою АДРЕСА_1 до вимог містобудівного законодавства.

12 червня 2013 року відповідачем винесено постанову, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в розмірі 51615,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеною постановою, ОСОБА_2 звернулась до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що перевірка позивача проведена незаконно, а постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки лист прокуратури Малиновського району м. Одеси, на який посилається відповідач як на підставу для проведення позапланової перевірки не містить вимоги щодо проведення позапланової перевірки позивача, а також те, що Інспекція не має повноважень щодо накладення штрафів за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови, вказуючи при цьому на помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у Інспекції накладати штрафи за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, який покладено в основу оскарженого в апеляційному порядку судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів передбачені Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VI).

Частиною десятою статті 39 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до відповідальності як фізичну особу-підприємця за надання недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

При винесенні оскаржуваної постанови Інспекція керувалась Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 208/94-ВР).

Даний закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником об'єкта будівництва (АДРЕСА_1) як фізична особа, і декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована відповідачем як така, що подана фізичною особою.

Отже, визнаючи правомірність постанови про накладення штрафу на ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не встановив статус позивача на момент прийняття оскаржуваної постанови.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, вказуючи на правомірність притягнення позивача до відповідальності, обмежився лише встановленням повноважень Інспекції щодо накладення штрафу на ОСОБА_3 Однак, судом не надана правова оцінка самому правопорушенню, не досліджено матеріали справи.

Частинами першою, другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, судом апеляційної інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.