Ухвала суду № 55908519, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/42607/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Корінець Ю.О.

за участю:

представника позивача Аньол В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Чорнобаївське» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати незаконним та скасувати пункти 1,2,3,8,14 та 15 припису про усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства від 24 лютого 2014 року № 04-9/536.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу №109 від 3 лютого 2014 року та направлення №91 від 3 лютого 2014 року протягом з 4 лютого 2014 року по 21 лютого 2014 року Інспекцією проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

21 лютого 2014 року відповідачем складено акт, яким встановлені відповідні порушення.

24 лютого 2014 року на підставі акту відповідачем видано припис №04-9/536 про усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства, яким зобов'язано Товариство "Чорнобаївське", зокрема:

пункт 1 - в термін до 20 березня 2014 року винести межі земельних ділянок в натурі;

пункт 2 - в термін до 10березня 2014 року надати проект будівництва птахофабрики в с. Східне Білозерського району Херсонської області та висновок державної екологічної експертизи щодо даного проекту Товариства, декларації про готовність всіх об'єктів птахофабрики в с. Східне ПАТ "Чорнобаївське" до експлуатації;

пункт 3 - складати статистичну звітність 2-ТП повітря своєчасно та достовірно;

пункт 5 - отримати дозвіл на утворення та розміщення відходів, здійснювати розміщення відходів за наявності дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів з терміном виконання до 15 січня 2014 року;

пункт 8 - розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами;

пункт 14 - в термін до 20 березня 2014 року обладнати водолічильниками всі свердловини, що розташовані в с. Чорнобаївське;

пункт 15 - в термін до 21 квітня 2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Не погоджуючись із вищезазначеними пунктами припису, Товариство звернулось до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскаржувані пункти припису є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначено Законом України від 25 червня 1991 року N 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі - Закон N 1264-XII).

Статтею 35 Закону N 1264-XII передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 припису зобов'язано позивача до 20 березня 2014 року винести межі земельних ділянок в натурі.

Процедура встановлення та відновлення меж земельних ділянок врегульована статтею 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» та Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Згідно п. 1.3 Інструкції замовлення робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або власником (користувачем) земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Пунктом «а» статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів належать здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель та зазначено у якій саме частині, тобто визначений конкретний перелік питань, які належать до компетенції даних органів.

Першим, другим пунктами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що здійснення контролю за встановленням меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, не віднесено до компетенції відповідача, а тому даний пункт припису є протиправним.

Що стосується пункту 2 оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 оскаржуваного припису було зобов'язано Товариство до 10 березня 2014 року надати оригінал проекту будівництва птахофабрики в с. Східне, Білозерського району, Херсонської області та оригінал висновку державної екологічної експертизи щодо даного проекту позивача.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів передбачено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 4.11 Порядку перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності пункту 2 оскаржуваного припису, оскільки дана вимога Інспекції суперечимо нормам чинного законодавства - суб'єктом господарювання можуть бути надані для перевірки не лише оригінали документів, а також належним чином оформлені копії. Пунктом 3 оскаржуваного припису зобов'язано Товариство скласти статистичну звітність 2-ТП повітря згідно наказу Державного комітету статистики України від 30 грудня 2004 року № 674 своєчасно та достовірно.

Проте, вищезазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Державного комітету статистики України від 20 жовтня 2008 року №396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2008 року за № 1075/15766.

Отже, враховуючи, що оскаржувана вимога ґрунтувалась на нормативному акті, який втратив чинність, то вона є протиправною.

Пунктом 5 припису зобов'язано позивача отримати дозвіл на утворення та розміщення відходів, здійснювати розміщення відходів за наявності дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів з терміном виконання до 15 січня 2014 року.

Відповідно до п. 4.25 Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців.

Згідно з частиною дев'ятою статті 4 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності пункту 5 оскаржуваного припису, оскільки він був складений відповідачем 24 лютого 2014 року, тобто після спливу терміну виконання. Пунктом 14 припису було зобов'язано позивача в термін до 20 березня 2014 року обладнати водолічильниками всі свердловини, що розташовані в с. Чорнобаївське.

Згідно з пунктом 5 Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2012 року № 963, обов'язок облаштування артезіанських свердловини, що експлуатуються, засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод, покладено на суб'єктів господарювання.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2012 року №963 зобов'язано Державну службу геології та надр разом з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вжити заходів щодо забезпечення облаштування відповідними суб'єктами господарювання до 1 січня 2013 року артезіанських свердловин, що експлуатуються, засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 972 до пункту 3 вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України внесено зміни, якими строк забезпечення облаштування відповідними суб'єктами господарювання артезіанських свердловин, що експлуатуються, засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод встановлений до 30 червня 2014 року.

Отже, кінцевим терміном для облаштування позивачем артезіанських свердловин, що експлуатуються у с. Чорнобаївка, засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод є 30 червня 2014 року, отже вимога про облаштування позивачем артезіанських свердловин, що експлуатуються у с. Чорнобаївка, засобами вимірювання об'єму видобутих підземних вод до 20 березня 2014 року є незаконною. Відповідно до пункту 15 оскаржуваного припису позивача зобов'язано до 21 квітня 2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Необхідно зазначити, що у своїй постанові від 13 жовтня 2015 року (справа № 2а-5689/12/2070) Верховний Суд України прийшов до висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами - при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб. м на добу - мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач має дозволи на спеціальне водокористування, які видані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області: № Укр.7180-ХРС від 6 грудня 2011 року, терміном дії до 1 січня 2015 року, №Укр.7964-ХРС від 25 грудня 2012 року, терміном дії до 1 січня 2014 року, № Укр. 1.17-Хрс від 24 грудня 2013 року, виданий Херсонською обласною державною адміністрацією, терміном дії до 1 січня 2015 року.

Вказаними дозволами передбачено використання Товариством підземних вод для задоволення власних виробничо-технічних та господарчо-питних потреб, господарсько-побутового та сільськогосподарського водо забезпечення.

Також даними дозволами встановлено позивачу ліміт забору води з підземних джерел, а саме: № Укр.7180-ХРС від 6 грудня 2011 року - не більше 123,545 тис. куб. м/рік;

№Укр.7964-ХРС від 25 грудня 2012 року - 828,9 тис. куб. м/рік;

№ Укр. 1.17-Хрс від 24 грудня 2013 року- 828,9 тис. куб. м/рік.

Враховуючи наведене, вбачається, що пункт 15 припису є протиправним. Позивач, у спірний період, здійснював забір підземних вод з підземних джерел Товариства з двох різних свердловин, розташованих в межах с. Чорнобаївка, та чотирьох різних свердловин, розташованих в межах с. Східне, не перевищував 300 кубічних метрів на добу, маючи при цьому дозволи на спеціальне водокористування. Щодо пункту 8 оскаржуваного припису, то він був визнаний відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про безпідставність оскаржуваних пунктів припису.

Отже, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними. Керуючись стаття ми 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.