Ухвала суду № 55908493, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/43375/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представника позивача Лось Д.М.

представника відповідача Глушковська А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України (надалі - відповідач, Митниця, митний орган),в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2012/01502 від 05.11.2012 року, № 110010000/2012/01503 від 05.11.2012 року, № 110010000/2012/01518 від 08.11.2012 року, № 110010000/2012/01519 від 08.11.2012 року, № 110010000/2012/01529 від 09.11.2012 року, № 110010000/2012/01530 від 09.11.2012 року, № 110010000/2012/01536 від 11.11.2012 року, № 110010000/2012/01538 від 13.11.2012 року, № 110010000/2012/01542 від 13.11.2012 року, № 110010000/2012/01548 від 14.11.2012 року, № 110010000/2012/01557 від 15.11.2012 року, № 110010000/2012/01558 від 15.11.2012 року, № 110010000/2012/01561 від 16.11.2012 року, № 110010000/2012/01563 від 16.11.2012 року, № 110010000/2012/01569 від 18.11.2012 року, № 110010000/2012/01576 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/01577 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/01579 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/01587 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/01589 від 20.11.2012 року, № 110010000/2012/01592 від 20.11.2012 року, № 110010000/2012/01595 від 21.11.2012 року, № 110010000/2012/01596 від 21.11.2012 року, № 110010000/2012/01603 від 22.11.2012 року, № 110010000/2012/01604 від 23.11.2012 року, № 110010000/2012/01609 від 25.11.2012 року, № 110010000/2012/01610 від 25.11.2012 року, № 110010000/2012/01618 від 26.11.2012 року, № 110010000/2012/01672 від 04.12.2012 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2012/601143/1 від 05.11.2012 року, № 110010000/2012/601144/1 від 05.11.2012 року, № 110010000/2012/601161/1 від 08.11.2012 року, № 110010000/2012/601162 від 08.11.2012 року, № 110010000/2012/601173/1 від 09.11.2012 року, № 110010000/2012/601174/1 від 09.11.2012 року, № 110010000/2012/601178/1 від 11.11.2012 року, № 110010000/2012/601182/1 від 13.11.2012 року, № 110010000/2012/601186/1 від 13.11.2012 року, № 110010000/2012/601190/1 від 14.11.2012 року, № 110010000/2012/601200/1 від 15.11.2012 року, № 110010000/2012/601199/1 від 15.11.2012 року, № 110010000/2012/601205/1 від 16.11.2012 року, № 110010000/2012/601206/1 від 16.11.2012 року, № 110010000/2012/601211/1 від 18.11.2012 року, № 110010000/2012/601219/1 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/601220/1 від 19.11.2012 року № 110010000/2012/601221/1 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/601225/1 від 19.11.2012 року, № 110010000/2012/601231 від 20.11.2012 року, № 110010000/2012/601234/1 від 20.11.2012 року, № 110010000/2012/601235/1 від 21.11.2012 року, № 110010000/2012/601236/1 від 21.11.2012 року, № 110010000/2012/601242/1 від 22.11.2012 року, № 110010000/2012/601243/1 від 23.11.2012 року, № 110010000/2012/601249 від 25.11.2012 року, № 110010000/2012/601250/1 від 25.11.2012 року, № 110010000/2012/601256/1 від 26.11.2012 року, № 110010000/2012/601308/1 від 04.12.2012 року;

- зобов'язати надати висновок про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ у розмірі 3.229.673,96 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача;

зобов'язати здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позов було задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, представників позивача, відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару - «вугілля кам'яне бітумінозне, коксівне, непиловидне, неагломероване: вугільний концентрат марки ГЖ», який надійшов на адресу ПАТ «Євраз ДМЗ імені Петровського» на підставі зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2011р. № 22-01/11, укладеного з ООО «Распадский уголь», Россия.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (метод 1) 0,115 доларів США / кг.

В той же час, продавець та покупець є пов'язаними особами. В результаті проведеної перевірки документів, які подано для митного оформлення, встановлено тенденцію до зменшення вартості товару відносно попередніх поставок, здійснених підприємством згідно цього ж контракту.

За інформацією видання «Метал кур'єр» ціна виробника на вугільний концентрат марки ГЖ в Росії на умовах поставки FCA ж/д станція призначення складає 116 - 120 доларів США / тону.

Відповідно інвойсів та специфікацій до товару його вартість на умовах поставки FCA ст. Междуреченск складає 67 доларів США / тону.

Крім того, у рахунку фактурі відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту, специфікації до зовнішньоекономічного контракту та умови поставки товару, що унеможливило здійснити ідентифікацію рахунків із зазначеною партією товару.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці на першому аркуші ДМВ було вчинено запис про перелік необхідних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У зв'язку з не підтвердженням заявлених відомостей, митницею було відмовлено у митному оформленні товарів. Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, та у зв'язку з наявністю інформації в ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів, стали наслідком коригування заявленої митної вартості товару із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, встановлено ст. 57 МК України до 0,1848 доларів США / кг.

Не погоджуючись з визнанням протиправними та скасуванням карток відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України; визнанням протиправними та скасуванням рішень Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів; зобов'язанням здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту та надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ, Товариство звернулось до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені Дніпропетровською митницею розбіжності, а саме - відсутність реквізитів специфікацій до контракту та умов поставки продукції у рахунках - фактурах не є обставинами, у зв'язку із наявністю яких неможливо достовірно визначити митну вартість товару, і наявність цих даних у документах не є необхідною та обов'язковою умовою для підтвердження митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що з боку відповідача не були порушені вимоги чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України (надалі також - МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За приписами статті 52 вищезазначеного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 Митного кодексу України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи (міжнародна товарно - транспортна накладна, рахунок на транспортні витрати, платіжне доручення від 22 квітня 2013 року №366).

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами частин другої - п`ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (метод 1) 0,115 доларів США / кг.

Відповідно інвойсів та специфікацій до товару його вартість на умовах поставки FCA ст. Междуреченск складає 67 доларів США / тону.

В той же час, продавець та покупець є пов'язаними особами. В результаті проведеної перевірки документів, які подано для митного оформлення, встановлено тенденцію до зменшення вартості товару відносно попередніх поставок, здійснених підприємством згідно цього ж контракту.

За інформацією видання «Метал кур'єр» ціна виробника на вугільний концентрат марки ГЖ в Росії на умовах поставки FCA ж/д станція призначення складає 116 - 120 доларів США / тону.

Тобто, митниця, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

Крім того, у рахунку фактурі відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту, специфікації до зовнішньоекономічного контракту та умови поставки товару, що унеможливило здійснити ідентифікацію рахунків із зазначеною партією товару.

Отже, необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні, є обґрунтованою.

Матеріали справи свідчать, що посадовою особою Дніпропетровської митниці на першому аркуші ДМВ було вчинено запис про перелік необхідних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Позивач був ознайомлений та вчинив запис: «Надати додаткові документи на даний час не має можливості. Процедура консультацій проведена. Документи будуть представлені в установлений законодавством строк. Консультація з приводу обрання методу визначення митної вартості проведена.».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, та наявність у митного органу іншої інформації про митну вартість товару, унеможливили застосування першого методу.

В свою чергу, в базі даних ДМСУ містилась інформація про продаж аналогічних товарів.

В даному випадку, неповна інформація про митну вартість товару в документах, наданих позивачем, наявність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів, обумовила коригування заявленої митної вартості товару із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, встановлено ст. 57 МК України до 0,1848 доларів США / кг.

Враховуючи те, що коригування митної вартості було здійснено обґрунтовано, сума ПДВ, сплачена позивачем, також не підлягає відшкодуванню, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Митниці надати висновок про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача - відсутні.

Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись стаття ми 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.