Постанова № 55908306, 18.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дубовік О.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" лютого 2016 р. Справа № 293/1168/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю

представника відповідача: Буката О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "22" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, покладення обов'язку відновити виплату пенсії та стягнення заборгованості по пенсії ,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відновити пенсійні виплати з 1 квітня 2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як інваліду третьої групи.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 22.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, з 01.06.2015 року позивач втратив право на призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про державну службу», а відповідно обмеження щодо тимчасового зупинення виплати пенсій державним службовцям на нього не поширюються.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області та з 21.12.2007 року отримує пенсію як інвалід третьої групи, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до довідки № 03/15-вих від 21.07.2015 року Черняхівського районного суду Житомирської області позивач працює на посаді судового розпорядника даного суду з 14.03.2008 року по теперішній час та є державним службовцем.

Судом встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так, з 01.04.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

До абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені зміни, якими з 01.04.2015 року встановлено, що «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

З 01.04.2015 р. позивачу тимчасово припинено виплату пенсії, як інваліду третьої групи, у зв'язку із тим, що станом на 01.04.2015 року він працює на посаді судового розпорядника Черняхівського районного суду.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру"; "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

В теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим передбачені ч.1 ст.47 ст.54 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 01.06.2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що саме з 01.06.2015 року (а не з 01.04.2015 року, як того вимагає позивач) виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону №1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від "21" грудня 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_4 пенсії як інваліду третьої групи з 01.06.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_4 пенсії як інваліду третьої групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.06.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" лютого 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області майдан Рад, 2,смт.Черняхів,Житомирська область,Черняхівський район,12301

- ,