Постанова № 55908104, 16.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 917/1653/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №4 від 15.02.2016 року

відповідача - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Готель Славутич (вх. № 300 П/3-12) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11 січня 2016 року по справі №917/1653/15

за позовом Приватного підприємства Фірма Дріада, м. Комсомольськ, Полтавська область

до Комунального підприємства Готель Славутич, м. Комсомольськ, Полтавська область

про стягнення 57732,65 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.01.2016 року по справі №917/1653/15 (суддя Гетя А.О.) відмовлено в наданні відстрочки виконання рішення від 20.08.2015 року по справі №917/1653/15.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємство Готель "Славутич" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням письмових пояснень від 15.02.2016 вх. № 1726, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.01.2016 року по справі №922/2355/15, та відстрочити виконання рішення суду.

Просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі уповноважного представника відповідача (клопотання від 15.02.2016 за вх. № 1727, 1728).

Приватне підприємство Фірма Дріада надало відзив на апеляційну скаргу (від 16.02.2016 року за вх. №1816), у якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята при повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, із дотриманням норм процесуального права, у звязку з чим відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором на виконання робіт з ліквідації наслідків бурелому № 8 від 05.08.2014 року 33920,00 грн. основного боргу, 7945,65 грн. пені, 627,29 грн. 3% річних та 15239,71 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.08.2015 року по справі № 917/1653/15 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Готель Славутич на користь Приватного підприємства Фірма Дріада 33920,00 грн. основного боргу за договором на виконання робіт з ліквідації наслідків бурелому №8 від 05.08.2014 року, пеню у розмірі 7945,65 грн., 3% річних у розмірі 627,29 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 15239,71 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.

30.12.2015 року Комунальне підприємство Готель Славутич звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою у відповідності до ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.01.2016 року по справі №917/1653/15 відмовлено в наданні відстрочки виконання рішення від 20.08.2015 року по справі №917/1653/15.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.

За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від суми та характеру, що визначено судом.

Отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у даній справі, відповідач послався на те, що на сьогоднішній день він перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду.

В обґрунтування необхідності відстрочення рішення суду боржник зазначив, що Комунальне підприємство готель «Славутич» є готельним господарством діяльність якого повязана із наданням готельних послуг.

Проте, внаслідок негативних економічних тенденцій, потік осіб, які б бажали проживати у готельних номерах підприємства катастрофічно зменшився, що призвело до погіршення фінансових показників діяльності, збитки підприємства за 9 місяців 2015 року склали майже 400 тисяч гривень.

В підтвердження викладених обставин відповідач надав баланс підприємства (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015 року.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Судова колегія не приймає до уваги в якості доказу в підтвердження наявності виключних обставин для надання відстрочки виконання рішення наданий відповідачем (заявником) Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015 року, оскільки незадовільний фінансовий стан відповідача є наслідком його власної господарської діяльності, а не певних виняткових і об'єктивних обставин, які б унеможливлювали чи утруднювали виконання судового рішення.

Крім того, боржник вказав, що за рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.11.2015 року по справі №534/3871/13-ц, відповідач зобовязаний виплатити працівнику підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74 043,07 грн.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок з виплати середнього заробітку працівнику за час вимушеного прогулу є однаковим для всіх суб'єктів господарювання, до яких відноситься як боржник, так і стягувач. Отже, наведені обставини також не можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Колегією суддів також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України свідчили про наявність обставин, що унеможливлюють примусове виконання судового рішення.

Зокрема, доводи заявника про те, що внаслідок арешту та списання коштів підприємства може збільшитись соціальна напругу в місті, не можна віднести до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, в зв'язку з чим, такі обставини не можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення на 6 місяців.

Поряд з цим, необхідно відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заявником не надано доказів того, що виконання рішення суду стане можливим у випадку, якщо суд відстрочить його виконання на шість місяців.

В розрізі визначеного, колегія суддів відзначає, що відповідачем всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення по цій справі, та винятковість об'єктивних причин які слугують підставою для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 11.01.2016 року по справі №917/1653/15 прийнята при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для її скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга Комунального підприємства Готель Славутич не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Готель Славутич залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.01.2016 року по справі №917/1653/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.