Постанова № 55907916, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/10499/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 345 від 21.05.2015р.

від відповідача: Татарчук Р.О., дов. № 77 від 01.01.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Концерну „Техвоєнсервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 15.12.2015 року

по справі № 910/10499/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 5 007 374,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з Концерну "Техвоєнсервіс" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 352 530,00 грн. сплачених за придбання автотехніки, 75 825,26 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 6 606,32 грн. - 3% річних, 6 351,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

23.06.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 видано відповідний наказ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 910/10499/15 від 25.08.2015 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 910/10499/15 від 28.09.2015 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду.

26.11.2015 через канцелярію Господарського суду м. Києва відповідач звернувся з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 строком на два роки з моменту набрання судовим рішенням про надання відстрочки законної сили.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 в задоволенні заяви Концерну "Техвоєнсервіс" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 на два роки відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 на два роки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.01.2016р. апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" у справі № 910/10499/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 р. у справі № 910/10499/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016р. у справі № 910/10499/15 апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.02.2016р..

02.02.2016р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 без змін.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає про неможливість вчасного виконання рішення суду, оскільки фактично відповідач перебуває на межі банкрутства. Постійні арешти рахунків постановами про арешт рахунків органами державної виконавчої служби призводять до не можливості сплачувати погашення боргів перед кредиторами. В результаті зменшення обсягів виробництва, через відсутність фінансування програм ремонту, модернізації та утилізації військової техніки з боку держави, безоплатне зберігання автомобільної техніки у відповідача відсутні грошові кошти для погашення наявної заборгованості.

За таких обставин, заявник просить суд відстрочити на два роки виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 про стягнення коштів у розмірі 441 313,42 грн.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Разом з тим, посилання на ускладення фінансового стану у майбутньому не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Складний фінансовий стан позивача є наслідком господарської діяльності боржника, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання рішень суду, у той час, як ст. 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини викладені в заяві не є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення, за таких обставин заява Концерну „Техвоєнсервіс" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/10499/15 від 04.06.2015 на два роки є необгрунтованою.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну „Техвоєнсервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/10499/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10499/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.О. Мальченко

Л.П. Зубець