Постанова № 55907708, 11.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р. Справа№ 911/2400/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю педставників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник;

Від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на рішення

Господарського суду Київської області

від 18.11.2015р.

у справі № 911/2400/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Димерської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Димерська сільська рада Вишгородського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2015 року позов задоволено повністю: внесено зміни до договору оренди земельної ділянки розміром 7,5898 га вздовж АДРЕСА_1, укладеного 03.07.2006 року між Димерською селищною радою та ПП ОСОБА_4, р/н НОМЕР_1, а саме: п. 3 договору викласти в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 984 384 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн., 74 коп.; п. 6 договору викласти в такі редакції: "Річна орендна плата вноситься Орендарями у грошовій формі в розмірі 12% він нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 718 126 (сімсот вісімнадцять тисяч сто двадцять шість), 17 коп." без ПДВ на розрахунковий рахунок Димерської селищної ради.; п. 8 договору викласти в такій редакції "Орендна плата вноситься один раз на місяць до 15 числа наступного місяця у розмірі 59 843 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн., 85 коп. без ПДВ на рахунок Димерської селищної ради".

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Димерської селищної ради судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Димерської селищної ради судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідача 1 та 2 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в тексті позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні будь які критерії щодо обґрунтування справедливості та необхідності внесення до договору положень, які призвели до збільшення розміру орендної плати з 15 035 гривень 87 коп. до 718 126 гривень 17 коп. на рік, тобто в 48 разів.

Скаржники зазначають, що відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Оскільки позовні вимоги суперечать умовам договору, то скаржники не можуть бути примушені до внесення до договору змін, в т.ч. за судовим рішенням.

Апелянти вважають помилковим та безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", як на підставу внесення змін до Договору за односторонньою волею Позивача.

В п. 2.19 вищевказаної постанови зазначено, що „оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору...", а не підставою для односторонньої зміни договору за бажанням орендодавця.

Апелянт вважає, що перегляд умов вже укладеного договору здійснюється виключно за взаємною згодою сторін, як це встановлено Законами України (Цивільний кодекс, Закон „Про оренду землі", Земельний кодекс).

Ухвалою від 20.01.2015 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

03.07.2006 р. між Димерською селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, який зареєстровано у реєстрі за № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендарі на підставі рішення третьої сесії п'ятого скликання Димерської селищної ради № 40-3-V від 22.06.2006 року приймають в строкове платне користування земельну ділянку під існуючий ставок та прилеглої до неї території для рекреаційного призначення з метою організованого відпочинку, яка знаходиться вздовж вул. Горького та вул. Набережної в межах смт. Димер Вишгородського району Київської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 7,5898 га.

Відповідно до п. 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1503586 грн. 33 коп.

Пунктом 5 передбачено, що договір укладено на 49 (сорок девять) років. Після закінчення строку договору Орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 6. договору річна орендна плата вноситься орендарями у грошовій формі у розмірі 1 % від грошової оцінки, що складає: 15 035 грн. 87 коп. без ПДВ на рахунок Димерської селищної ради.

Пунктом 9 договору визначено , що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки без вини Орендарів, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, Димерською селищною радою було прийнято рішення № 418-21-УІ від 12.10.2012 року "Про збільшення відсоткової ставки за оренду земельної ділянки", відповідно до якого було збільшено розмір відсоткової ставки з 1% до 12% від діючої нормативної грошової оцінки за оренду земельної ділянки під існуючим ставком та прилеглої до нього території для рекреаційного призначення площею 7,5898 га, що знаходиться вздовж АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області, згідно договору оренди землі, укладеного між Димерською селищною радою, ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № НОМЕР_1 від 03.07.2006 року.

На адресу відповідача позивачем було направлено лист № 604/02-10 від 05.12.2012 р. з пропозицією привести договір оренди землі від 03.07.2006 р. у відповідність до законодавства та прийнятого рішення селищної ради, проте відповідь на лист отримано не було, додаткову угоду не підписано.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. було внесено зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Враховуючи викладене, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється ПК України, а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (ч. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Отже, встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідно до п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарським кодексом України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі слід зазначити наступне, скаржники посилаються як на підставу скасування рішення на ст..14 Цивільного кодексу України, якої визначено, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Також орендарі вказують, що ніхто не може бути примушений до укладання договору проти його волі, крім випадків прямо передбачених законодавством. Такі посилання відповідачів є безпідставними, оскільки Димерська селищна рада не ставила вимогу зобов'язати орендарів вносити зміни в договір оренди проти їх волі, а просила безпосередньо суд внести такі зміни, оскільки така правова позиція регламентована чинним законодавством та умовами договору оренди.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Пунктом 9 договору чітко визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Пунктом .22 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідачам неодноразово пропонувалось у досудовому порядку внести зміни до договору оренди, однак останні відмовлялись, тому селищна рада звернулась до суду із позовом не зобов'язати відповідачів внести зміни до договору, а безпосередньо внести такі зміни рішенням суду, що прямо передбачено п.22 договору та чинним законодавством.

Тому твердження відповідачів що їх права порушені, оскільки їх зобов'язано вчинити певні дії, є безпідставним та необгрунтованими.

Статтею 632 ЦК Кодексу передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).

З огляду на зазначене та враховуючи те, що рішення Димерської селищної ради № 418-21-УІ від 12.10.2012 року "Про збільшення відсоткової ставки за оренду земельної ділянки", укладеного між позивачем та відповідачем, яким встановлено розмір орендної плати, не скасоване та є чинним, тому позовні вимоги Димерської селищної ради Київської області є доведеними, обґрунтованими.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2015р. у справі № 911/2400/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2015р. у справі № 911/2400/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2400/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх