Рішення № 55907681, 16.02.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р.Справа № 924/95/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Янишиній Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Метал Індастрі", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Екометал", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 332 589,36 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності від 04.01.2016 року

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.02.2016 року порушено провадження у справі за позовом приватного підприємства "Метал Індастрі", м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Екометал", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 332589,36 грн. заборгованості. Розгляд справи призначено на 16.02.2016 року.

В судовому засіданні 16.02.2016 року повноважний представник позивача позов підтримав, вважає його обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи 16.02.2016 року, у надісланому 15.02.2016 року через канцелярію суду відзиві на позов просить суд провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити, в решті позовних вимог відмовити з мотивів їх необґрунтованості; судове засідання проводити без участі представника відповідача.

Відзив мотивує тим, що ТОВ СП "Екометал" здійснив повну оплату позивачу поставленої продукції згідно платіжних доручень №1213 від 02.02.2016 року на суму 10000,00 грн. та №1249 від 09.02.2016 року на суму 298738,28 грн. Стосовно нарахувань 3% річних, втрат від інфляції і пені вказує, що позивачем безпідставно без достатніх правових підстав в сумі основного боргу використано вартість транспортних послуг, а розрахунок інфляції проведено без врахувань приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Приватне підприємство "Метал Індастрі" (постачальник) та ТОВ СП "Екометал" (покупець) 05.10.2015 року уклали договір №05/10-07 (далі - договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (товар) в строки та на умовах, передбачених в договорі, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару і прийняти його у відповідності з умовами договору.

Найменування товару, асортимент, якість, кількість, вартість одиниці і загальна сума товару, а також умови і терміни поставки товару вказуються в специфікаціях, що являються невід'ємними частинами договору (п.1.2. договору).

Факт поставки товару за цінами, в кількості, асортименті і номенклатурі, які вказані в даному договорі і/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка на оплату товару, означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки і умовами оплати товару, а також являється підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунка на оплату для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив (п.1.3. договору).

Постачальник забезпечує доставку згідно умов, вказаних в доданих специфікаціях до кожної поставки товару, що являються невід'ємною частиною договору (п.1.6. договору).

Поставка, як передбачено п.2.1. договору, здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення умов ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року з врахуванням особливостей, встановлених договором.

Доставка товару здійснюється третіми особами згідно умов, вказаних в доданих специфікаціях до кожної поставки товару, що являються невід'ємною частиною договору (п.2.2. договору).

Поставка товару здійснюється протягом 5 банківських днів від дати підписання специфікацій, шляхом відвантаження товару, автотранспортом або самовивозом зі складу постачальника у відповідності з умовами поставки, погоджених сторонами (п.2.3. договору).

Датою поставки товару вважається: при поставці автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу постачальника - дата видаткової накладної постачальника (п.2.6. договору).

Загальна сума договору складає загальну суму всіх доданих до нього специфікацій, що являються невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).

Загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка вказана у всіх рахунках на оплату, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору (п.3.2. договору).

У п. 3.3. договору сторони погодили, що оплата проводиться в наступному порядку: покупець по кожній поставці товару здійснює оплату згідно умов, вказаних в доданих специфікаціях, що являються невід'ємною частиною договору.

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.4. договору).

Товар вважається поставлений постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі і підписання видаткової накладної, з врахуванням особливостей, вказаних в договорі (п.4.1. договору).

Постачальник передає, а покупець приймає товар: по кількості - у відповідності з вагою, вказаною у видатковій накладній; по якості - у відповідності з сертифікатом якості заводу-виробника (п.4.2. договору).

Згідно п.5.1. договору за прострочку виконання грошового зобов'язання, встановленого в цьому договорі і додатків до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки. У відповідності до ст. 625 ГК України постачальник має право вимагати з покупця, який прострочив виконання грошового обов'язку, сплати суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми. Окрім виплати пені покупець сплачує постачальнику штраф за порушення строків виконання грошового зобов'язання в розмірі 10% від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожний день такого порушення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 9.1. договору).

Договір №05/10-07 від 05.10.2015 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

Сторонами погоджено: у специфікації №1 від 26.10.2015 року до договору №05/10-07 від 05.10.2015 року поставку товару на суму 113631,00 грн., включно із оплатою транспортно-експедиційних послуг, передбачено строк оплати товару покупцем до 20.11.2015 року; у специфікації №2 від 04.11.2015 року поставку товару на суму 123202,56 грн., включно із оплатою транспортно-експедиційних послуг, строк оплати товару - до 30.11.2015 року; у специфікації №3 від 06.11.2015 року поставку товару на суму 251160,00 грн., включно із оплатою транспортно-експедиційних послуг, і здійснення повного розрахунку до 30.11.2015 року.

Специфікації підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

На виконання умов договору приватним підприємством "Метал Індастрі" поставлено, а представником товариства з обмеженою відповідальністю спільним підприємством "Екометал" на підставі довіреності №186 від 29.10.2015 року ОСОБА_2 прийнято згідно видаткової накладної №80 від 02.10.2015 року товар на суму 48626,00 грн.; представником на підставі довіреності №190 від 05.11.2015 року ОСОБА_3 товар згідно видаткової накладної №93 від 06.10.2015 року на суму 116242,56 грн.; представником на підставі довіреності №193 від 12.11.2015 року ОСОБА_2 товар згідно видаткової накладної №106 від 12.10.2015 року на загальну суму 168459,46 грн.

Окрім того, сторонами на підставі договору №05-10-07 від 05.10.2015 року підписано акти надання транспортно-експедиційних послуг від 02.10.2015 року № 89 на суму 6960,00 грн., № 126 від 06.10.2015 року на суму 6960,00 грн. та №139 від 12.10.2015 року на суму 6960,00 грн.

09 грудня 2015 року між приватним підприємством "Метал Індастрі" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством "Екометал" (покупець) підписано акт узгодження договірної ціни, яким узгоджено ціни за договором №05/10-07 від 05.10.2015 року на загальну суму коригування 26070, 52 грн. Таким чином, загальна сума по договору №05/10-07 від 05.10.2015 року склала 310772,54 грн. ОСОБА_3 узгодження договірної ціни підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Приватне підприємство "Метал Індастрі" 13.01.2016 року надіслало генеральному директору ТОВ СП "Екометал" претензію №1101/01691 від 11.01.2016 року, у якій просить останнього погасити заборгованість згідно договору №05/10-07 від 05.10.2015 року в розмірі 291338,28 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ПП "Метал Індастрі" та ТОВ СП "Екометал", заборгованість останнього згідно договору № 05/10-07 від 05.10.2015 року станом на 09.12.2015 року складає 291 338,28 грн.

Враховуючи вищенаведене, несплату відповідачем боргу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із наданих відповідачем платіжних доручень №1249 від 09.02.2016 року та №1249 від 09.02.2016 року, ТОВ СП "Екометал" перерахував позивачу як оплату за металопрокат згідно рахунку №125 від 28.10.2015 року 10 000,00 грн. та 298 738,28 грн. відповідно.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 05.10.2015 року укладено договір №05/10-07, згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.3.3. договору передбачено оплату товару на умовах, передбачених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору. Так, у підписаних та скріплених печатками сторін специфікаціях №1 від 26.10.2015 року, №2 від 04.11.2015 року та №3 від 06.11.2015 року передбачено оплату поставленого товару у строк до 20.11.2015 року та 30.11.2015 року відповідно.

При цьому, вказаними специфікаціями, згідно п. 1.6. договору, передбачено та погоджено сплату транспортно-експедиційних послуг, чим спростовується відповідне заперечення ТОВ СП "Екометал" про неналежність актів надання послуг як доказів надання та прийняття таких послуг та їх непередбаченість договором.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалась оплата поставлених позивачем товарів, що зумовило звернення останнього до суду із позовом про стягнення з ТОВ СП "Екометал" боргу в розмірі 291 338,28 грн.

02.02.2016 року (до порушення провадження у даній справі) відповідачем перераховано позивачу згідно платіжного доручення №1213 оплату за метолопрокат в розмірі 10000,00 грн. та 09.02.2016 року (після порушення провадження у справі №924/95/16) ТОВ СП "Екометал" здійснив оплату поставленого позивачем товару на суму 298 738,28 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

У п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, з врахуванням наведеного, у стягненні 10 000,00 грн. основного боргу слід відмовити, а провадження у справі в частині стягнення 281 338, 28 грн. основного боргу припинити.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 886,97 грн. втрат від інфляції, 1 432,00 грн. 3% річних та 21 932,11 грн. пені згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 5.2. договору передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання, встановленому в цьому договорі та додатків до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період, за який виплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що до стягнення підлягає 16 082,82 грн. пені (з 20.11.2015 року по 26.11.2015 року на суму 6645,74 грн. = 56,08 грн., з 27.11.2015 року по 29.11.2015 року на суму 1645,74 грн. = 5,95 грн., 30.11.2015 року на суму 295267,00 грн. - 355,94 грн., 01.12.2015 року на суму 290267,00 грн. = 349,91 грн., 02.12.2015 року на суму 285267,00 грн. = 343,88 грн., 03.12.2015 року на суму 280267,00 грн. = 337,86 грн., з 04.12.2015 року по 07.12.2015 року на суму 275267,00 = 1327,31 грн.; 08.12.2015 року на суму 270267,00 грн. = 325,80 грн., з 09.12.2015 року по 15.01.2016 року на суму 291338,28 грн. = 12980,09 грн.). В стягненні 5 849, 29 грн. пені слід відмовити.

При цьому судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року), а також те, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом встановлено, що позивачем не враховано положення п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, згідно яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Так, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З врахуванням наведеного до стягнення підлягає 4 679,77 грн. втрат від інфляції, нарахованих на 291338,28 грн. за період з грудня 2015 року по січень 2016 року. В стягненні 13 207,2 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних судом, з врахуванням положень п. 1.13. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, встановлено, що позивачем невірно нараховано 3% річних за період з 20.11.2015 року по 30.11.2015 року на суму 6645,74 грн., оскільки до стягнення в даному випадку підлягає 4,78 грн. (з 20.11.2015 року по 27.11.2015 року на суму 6645,74 грн., та з 28.11.2015 року по 30.11.2015 року на суму 1645,74 грн.), а не 5,00 грн., як просить позивач; за період з 01.12.2015 року по 02.12.2015 року вірною є сума 23,86 грн., а не 24,00 грн.; за період з 09.12.2015 року по 15.01.2016 року - 885,00 грн., а не 1221,00 грн. З огляду на що можливим до стягнення з відповідача є 1095,64 грн. 3% річних, в стягненні 336,36 грн. 3% річних варто відмовити.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 4 679,77 грн. втрат від інфляції, 1 095,64 грн. 3% річних, 16 082,82 грн. пені; в стягненні 10000,00 грн. основного боргу, 336,36 грн. 3% річних, 13 207,2 грн. втрат від інфляції, 5 849, 29 грн. пені слід відмовити, провадження в частині стягнення 281 338,28 грн. основного боргу припинити.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Екометал" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 16, код 39524761) на користь приватного підприємства "Метал Індастрі" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12, код 39956937) 4 679,77 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять грн. 77 коп.) втрат від інфляції, 1 095,64 грн. (одна тисяча дев'яносто п'ять грн. 64 коп.) 3% річних, 16 082,82 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят дві грн. 82 коп.) пені, 327,87 грн. (триста двадцять сім грн. 87 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 281 338,28 грн. основного боргу припинити.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2016 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9/12) - згідно заяви; 3 - відповідачу (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 16) - рекомендованим з повідомленням про вручення