Постанова № 55907667, 10.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа№ 911/4390/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Малиневський П.П. за посвідченням адвоката;

від відповідача: Паламарчук О.М. за довіреністю від 23.11.2015;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2015

у справі № 911/4390/15 (суддя О.О. Третьякова)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус"

про стягнення 49961,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2015 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Планта Групп", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" кошти в загальній сумі 64729,04грн з яких 54800,10грн - вартість неповернутого зі зберіганням майна та 9928,94грн пені.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №911/4390/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів КропивноїЛ.В., та Чорної Л.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого суддів Смірнової Л.Г., судді Дідіченко М.А., Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.02.2016, у зв'язку з перебуванням судді Дідіченко М.А. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Руденко М.А.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити Господарського суду Київської області від 15.12.2015 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 10.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" кошти в загальній сумі 64729,04грн з яких 54800,10грн - вартість неповернутого зі зберіганням майна та 9928,94грн пені.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити Господарського суду Київської області від 15.12.2015 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" (далі - Позивач, Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (далі -Відповідач, Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання №1-05-028 від 01.04.2014 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає та оплачує, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору, забезпечує охоронність та зобов'язується повернути за першою вимогою Поклажодавця товарно-матеріальні цінності (надалі - продукція), що зазначаються в актах прийому-передачі.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Зберігач зобов'язаний повернути продукцію Поклажодавцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моенту отримання письмового повідомлення від Поклажодавця про вивезення своєї продукції. У такому випадку вивезення продукції здійснюється Поклажодавцем за його рахунок.

Як зазначається в.6.2. Договору у випадку втрати, нестачі, псування (повного або часткового) або неповернення з будь-яких інших причин (протягом термінів, встановлених специфікаціями до Договору) наданої Поклажодавцем продукції, Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю збитки, виходячи з кількості та вартості втраченої (неповернутої) або зіпсованої проукції, в тому числі упущену вигоду (втрачені прибутки тощо). Для цілей розрахунку суми збитків (без врахування упущеної вигоди) приймається варість продукції, зазначена у відповідних специфікаціях до Договору.

Згідно з п.6.5. Договору у випадку порушення Зберігачем термінів повернення продукції, яка знаходиться на зберіганні, згідно Договору, він оплачує Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поверненої продукції, за кожен день прострочення повернення.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв на відповідальне зберігання продукцію на загальну суму 2926410 грн, а саме - 30 літрів Альбиту.

Судом досліджено, що звітом про рух та звірку залишків препаратів фірми товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп", які знаходяться на відповідальному зберіганні товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" підтверджено знаходження вищезазначеної продукції у Відповідача станом на 31.04.2014.

Як вбачається з листа Київської обласної дирекції УДППЗ "Укрпошта" №04-М-136 від 31.08.2015 представником Відповідача 13.01.2015 отримано вимогу Позивача №49 від 22.12.2014 про повернення Відповідачем товару, який знаходиться на зберіганні в м.Луганськ з 2013 року, а у разі неможливості повернення товару відшкодувати його вартість на протязі трьох днів з моменту одержання повідомлення, в підтвердження чого Позивачем подано до суду також фіскальний чек №0910703128722 від 25.12.2014 з відповідним описом вкладення.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, як це передбачено ч.1 ст.936 ЦК України.

Як зазначається в ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, Позивачем здійснено розрахунок завданих Відповідачем збитків у зв'язку з неповерненням продукції, а також відповідно до п.6.5. Договору нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання Відповідачем. Позивач вважає, що Відповідач має вивезти товар на територію підконтрольну Україні та сумнівається в наявності товару на складі в м. Луганську, у зв'язку з чим просив Відповідача надати відповідні докази.

Відповідач зазначає, що продукція дійсно знаходиться на складі останнього і може бути повернутою в будь-який момент, адже Відповідач не чинить перешкод у її отриманні, однак з моменту звернення з письмовим повідомленням Позивач жодних спроб щодо вивезення продукції не здійснював, а заявлені позовні вимоги суперечать п.4.3. Договору оскільки вивезення продукції є зобов'язанням Позивача.

Як зазначається в ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 25.01.2007 у справі №6/213-06-5667 за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Виходячи з умов п.2.1.8 Договору, Відповідач (Зберігач) зобов'язаний за першою вимогою Позивача (Поклажодавця) надати йому можливість доступу до продукції і перевірки умов зберігання. До того ж, згідно з п.6.4. Договору факт псування, нестачі або втрати (повної або часткової) фіксується відповідним Актом, який підписується сторонами, а у випадку відмови Зберігача - за участю незалежного експерта (витрати за послуги незалежного експерта несе сторона, яка ініціювала перевірку із залучення незалежних експертів). Вказаний акт є достатньою підставою для відшкодування збитків Зберігачу.

Однак, суд зазначає, що в ході розгляду спору сторонами не надано такий Акт, а про його складення/існування ними не зазначалось. Також в порядку та на умовах Договору (а саме - п.4.3.Договору) дій щодо отримання продукції Позивачем не вчинено, не подано жодних доказів щодо перевірки її Позивачем з огляду на приписи п.2.8.1 Договору, тому не доведено факт псування, нестачі на вказаному Відповідачем складі або втрати продукції Відповідачем та не подано будь-яких доказів, що можуть про це свідчити, а отже, суд при винесенні рішення не може брати до уваги міркування Позивача, а керується наявними в матеріалах справи доказами та вважає, що Позивачем не обґрунтовано як вини Відповідача так і спричинення самих збитків, а підстави для їх нарахування відсутні, тому не вираховує розмір втрат, яких останній міг зазнати у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, та відповідно упущеної вигоди.

Лист-вимога Позивача не містить запитань щодо місцезнаходження складу Відповідача або ж якості, цілісності спірної продукції та/або здійснення поставки Відповідачем продукції в визначений пункт за будь-якою вказаною Позивачем адресою, тож, суд не може перебування продукції на складі Відповідача оцінювати як "неповернення Відповідачем продукції", адже це суперечить умовам укладеного між сторонами Договору.

До того ж зазначений лист не містить і повідомлення Позивача про намір вивезення продукції, як це передбачено п.4.3. Договору.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9928,94 грн пені за неповернення останнім продукції, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що згідно положень ч.3 ст.549 ЦК України пеня - це вид неустойки, що підлягає застосуванню за порушення тільки грошового зобов'язання, про що наголошено в п.п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, вимога Позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає також і з зазначених підстав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2015 у справі №911/4390/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп" на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2015 у справі №911/4390/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2015 у справі №911/4390/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4390/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна