Постанова № 55907657, 15.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа№ 910/20124/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Вангородський С.М., дов. № 42 від 15.01.2016 р.,

Шевченко О.М., дов. № 746 від 31.12.2015 р.;

від відповідача - Бузань Ю.І., дов. № 4 від 19.01.2016 р.

розглянувши матеріали

апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал» та

Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.11.2015 року

у справі № 910/20124/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8»

про стягнення 389 727,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 137 448,44 грн., 3 % річних у розмірі 3 875,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 560,39 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 117,68 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» 176 550,16 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 4 977,56 грн. 3 % річних, 18 702,57 грн. інфляційних втрат, 2 213,28 грн. пені, а також 31 399,86 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Промбудівельник-8» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» було прийнято до спільного провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 27.01.2016 року

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна у відпустці, судді Синиці О.Ф. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

27.01.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», в якому відповідач заперечив проти скарги позивача та підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 27.01.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 01.02.2016 року.

У судовому засіданні 01.02.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 08.02.2016 року.

08.02.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач заперечив проти розрахунку заборгованості позивача та надав свій розрахунок.

У судовому засіданні 08.02.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 15.02.2016 року.

15.02.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення відповідача, в яких позивач заперечив проти розрахунку заборгованості позивача та зазначив про вірність висновку суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за стоки гарячої води.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечили проти доводів апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» та підтримали доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» 176 550,16 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 4 977,56 грн. 3 % річних, 18 702,57 грн. інфляційних втрат, 2 213,28 грн. пені, а також 31 399,86 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.06.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, позивач, ПАТ «АК «Київводоканал») та Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник - 8» (далі - абонент, відповідач, ЖБК «Промбудівельник - 8») було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02637/4-02 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався сплатити за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила № 65).

Колегія суддів звертає увагу, що Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190).

Згідно з пп. а) п. 2.2 Договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Як визначено п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

У відповідності до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Як зазначено у п. 7.1 Договору, він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Неналежне виконання відповідачем передбачених договором обов'язків щодо оплати отриманих ним послуг стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання води, що використовується для приготування гарячої води у розмірі 176 550,16 грн. за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року та за послуги з прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів у розмірі 137 448,44 грн. за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року, а також 33 262,95 грн. інфляційних втрат; 8 852,71 грн. 3% річних; 2 213,28 грн. пені та 31 399,86 грн. штрафу у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги з постачання води, що використовується для приготування гарячої води та водовідведення гарячої води за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року вартістю 313 998,60 грн.

На підтвердження зазначеного, позивач надав розшифровки рахунків абонента, платіжні вимоги-доручення, відомості обліку використання теплоти та звіти про добові параметри тепловикористання, реєстр дебетових повідомлень, що надсилалися на адресу відповідача, реєстр надходження грошових коштів.

При цьому, за розрахунками позивача за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року заборгованість відповідача складає: за послуги з постачання води, що використовується для приготування гарячої води - 176 550,16 грн., водовідведення гарячої води - 137 448,44 грн.

З пояснень позивача вбачається, що розрахунковим департаментом ПАТ «АК «Київводоканал», що є відокремленим структурним підрозділом ПАТ «АК «Київводоканал» для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, з березня 2012 року було відкрито особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів) по якому здійснюється водокористування. За кодом № 2-498 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, за кодом № 2-40984 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та відповідний об'єм стоків.

Розгорнутий розрахунок позивача свідчить про те, що відповідачеві було відкрито рахунок та присвоєно код 3-40984, за яким ЖБК «Промбудівельник - 8» мав здійснювати розрахунок за послуги з постачання води, що йде на підігрів та її водовідведення.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кодом 3-40984, за яким обліковуються холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, та стоки гарячої води, зазначено заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, у сумі 176 550,16 грн. та заборгованість за стоки гарячої води у сумі 137 448,44 грн., що загалом становить 313 998,60 грн.

Слід звернути увагу на ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається з Договору, сторони погодили надання та отримання послуг з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.

При цьому, у Договорі відсутні будь-які посилання на послуги з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води (на підігрів).

Пунктом 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Суду не було надано доказів перебування на балансі, у власності, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів), для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Колегія суддів, з огляду на перелік послуг, які передбачено Договором, а також відсутність у позивача правових підстав для нарахування відповідачу плати з постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача зобов'язань за Договором перед ПАТ «Київводоканал» з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води. Відповідно вимога позивача про стягненні з відповідача заборгованості з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води у сумі 176 550,16 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення плати за стоки гарячої води, що обліковується за кодом 3-40984, за яким обліковуються й холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Загалом від відповідача було прийнято стоки гарячої води на суму 139 979,52 грн., зараховано позивачем в рахунок погашення даної заборгованості 2 531,08 грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 137 448,44 грн.

Положеннями п. 3.3 Договору сторони визначили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року за № 37 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила № 37) встановлено, що стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод, у тому числі, гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами Договору.

За таких обставин, вартість послуг із приймання стічних вод підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог у частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 3-40984, у сумі 137 448,44 грн.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав стягнення заборгованості за послуги з постачання питної води та водовідведення і з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої (на підігрів) та стоків гарячої води міститься в постановах Вищого господарського суду України від 02.03.2015 року у справі № 910/24734/13 та від 20.05.2015 року у справі № 910/24277.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів ЖБК «Промбудівельник - 8», що позивачем невірно визначено нарахування стічних вод за нормами водопостачання (4 190 куб.м. щомісяця) з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, п. 3.13 Правил № 190 визначено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно з п. 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.1 Правил № 190 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.2 Правил № 190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Доказів наявності визначеного вимірювального приладу для каналізаційних стоків у будинках по вул. Вербицького, 14, по вул. Вербицького, 14-А та по вул. Декабристів, 6-Б у місті Києві суду надано не було, як і доказів внесення таких засобів до Державного реєстру або проходження державної метрологічної атестації.

Слід також зазначити, що під час укладення Договору відповідачем було надано інформацію по житловим будинкам щодо кількості мешканців, у зв'язку з чим позивачем здійснювалось нарахування за відповідний об'єм стоків за нормою споживання на одного мешканця.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогами перерахунку сум за надані послуги або запереченнями щодо нарахованих об'ємів послуг та сум сплати за них. У такому випадку, дані постачальника, за відсутності будь-яких заперечень в п'ятиденний термін після отримання рахунків, відповідно до п. 3.5 Договору, вважаються прийнятими абонентом.

Таким чином, розрахунок позивача щодо об'ємів наданих послуг є належним та обґрунтованим і не спростовується доводами відповідача.

Стосовно доводів ЖБК «Промбудівельник - 8», що ним сплачено 52 039,80 грн. за стоки гарячої води, проте за розрахунком позивача він сплатив лише 2 531,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, в призначеннях платежів було зазначено частину суми за холодне водопостачання та стоки, а також за гаряче водопостачання та стоки - 52 039,80 грн. При цьому, в призначенні платежу було вказано код холодного водопостачання та його стоки, у зв'язку з чим, позивачем правомірно зараховані вказані кошти в першу чергу на погашення холодного водопостачання та його стоків, а залишок віднесено за оплату стоків гарячої води.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 213,28 грн. пені та 31 399,86 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, до стягнення підлягає сума штрафу, а також пені в межах встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, які розраховані із заборгованості за стоки гарячої води (137 448,44 грн.)

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відзиві на позовну заяву позивачем заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Пеня та штраф розраховані до 30.06.2014 року, тоді як позов подано в серпні 2015 року, тобто з пропуском річного строку.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення пені та штрафу, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стосовно вимог позивача про стягнення 33 262,95 грн. інфляційних втрат та 8 852,71 грн. 3% річних, які були частково задоволені судом першої інстанції у розмірі 14 560,39 грн. інфляційних втрат та 3 875,15 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що 3% річних та індекс інфляції мають обраховуватися із суми заборгованості у розмірі 137 448,44 грн., провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 14 560,39 грн. інфляційних втрат та 3 875,15 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати послуг за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів.

З огляду на встановлене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 137 448,44 грн. основного боргу за надані послуги прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, 14 560,39 грн. інфляційних втрат та 3 875,15 грн. 3% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-8» в апеляційних скаргах, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-8» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 року по справі № 910/20124/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/20124/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун

Повний текст рішення складено 17.02.2016 року.