Рішення № 55907275, 15.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.2016 Справа № 920/1829/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.», м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Ліал», Суми

про стягнення 29238 грн. 15 коп.

Суддя Заєць С. В.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився,

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач подав позовну заяву від 03.12.2015 за № 1348/01-03, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 8 810,82 грн., суму основного боргу за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 6 536,52 грн., суму неустойки (пені) за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 9075,14 грн., суму неустойки (пені) за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 6601,88 грн., втрати від інфляції за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 6581,68 грн., втрати від інфляції за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 4896,88 грн., 3% річних за користування грошима позивача за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 745,9 грн., 3% річних за користування грошима позивача за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 542,62 грн., а також судовий збір в сумі 2436,00 грн.

06.01.2016 на адресу господарського суду Сумської області від позивача надійшли додаткові документи по справі, відповідно до яких позивач подав уточнений розрахунок неустойки (пені), та зазначає, що в звязку з порушенням строків оплати поставленого товару відповідно до договору поставки від 07.11.2012 № ВМ 9414 станом на 04.01.2016 пеня становить 1624,39 грн, а в звязку з порушенням строків оплати товару відповідно до договору поставки від 01.11.2012 № ВМ 9900 станом на 04.01.2016 пеня становить 1202,72 грн.

10.02.2016 від позивача на адресу суду надійшли додаткові документи, в тому числі розрахунок пені в сумі 475 грн. 11 коп. по договору поставки № 9900 від 01.11.2012, розрахунок пені в сумі 648 грн. 62 коп., 3% річних 745 грн. 90 коп, та інфляційних нарахувань в сумі6 581 грн. 68 коп. по договору № 9419 від 07.11.2012.

Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 8 810,82 грн., суму основного боргу за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 6536,52 грн., суму неустойки (пені) за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 648 грн. 62 коп., суму неустойки (пені) за договором поставки №ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 475 грн. 11 коп., втрати від інфляції за договором поставки №ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 6581,68 грн., втрати від інфляції за договором поставки №ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 4896,88 грн., 3% річних за користування грошима позивача за договором поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 в сумі 745,9 грн., 3% річних за користування грошима позивача за договором поставки № ВМ 9900 від 01.11.2012 в сумі 542,62 грн., а також судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву з обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за його юридичною адресою, однак повернута на адресу господарського суду відділенням поштового звязку з зазначення причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини незявлення суду не повідомлено, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договори поставки № ВМ 9419 від 07.11.2012 (далі - Договір-1) та № ВМ 9900 від 01.11.2012 року (далі - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1. Договорів Постачальник зобовязаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити торгове обладнання, витратні матеріали та аксесуари до оргтехніки (надалі - Товар) відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору-1 та Специфікації до даного Договору, вартість Товару та загальна вартість Договору становить 8 810,82 грн. (вісім тисяч вісімсот десять грн. 82 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 1 468,47 грн. (одна тисяча чотириста вісім грн. 47 коп.).

Відповідно до п. 3.1. Договору-2 та Специфікації до нього, вартість Товару та загальна вартість Договору-2 становить 6 536, 52 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять шість грн. 52 коп.), у тому числі ПДВ, 20% 1 089,42 (одна тисяча в сімдесят дев'ять грн. 42 коп.).

Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказані вище договори поставки товарів, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаними вище договорами.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки Товарів підтверджується відповідними видатковими накладними, а також податковими накладними, а саме:

- до Договору-1: накладна № НЗК00303435 від 06.11.2012 року по рахунку ЗК00157979, а також податкова накладна № 218 від 06.11.2012 року.

- до Договору-2: накладна № НЗК00306717 від 23.11.2012 року по рахунку ЗК00160135, а також податкова накладна №1214 від 07.11.2012 року.

Вищезгадані видаткові накладні були підписані Сторонами та скріплені печатками Сторін.

Згідно з п. 3.2. Договорів сторони погодили, що повна оплата вартості отриманої від Постачальника партії Товару здійснюється Покупцем в національній валюті на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів від дати поставки Товару, вказаної в товарній накладній.

У відповідності до п. 3.12 Договорів виконання Покупцем грошового зобов'язання вважається завершеним з моменту зарахування банком Постачальника коштів на поточний рахунок Постачальника.

З умов Договору-1 випливає, що кінцевою датою оплати Товару по накладній № НЗК00303435 від 06.11.2012 року є 04 лютого 2013 року.

Кінцевою датою оплати Товару по накладній № НЗК00306717 від 23.11.2012 року до Договору-2 було є 23 лютого 2013 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином умови договорів поставки в частині повної оплати вартості поставленого Товару, в порядку та на умовах передбачених п. п. 3.1, З.2., 3.12. Договорів та Специфікацій, не сплативши грошову суму коштів, передбачену Договором-1 та Договором-2, що становить 15 347,34 грн., в тому числі: за Договором-1 заборгованість становить 8 810,82 грн.; за Договором-2 - 6 536,52 грн. 52 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями накладних № НЗК00303435 від 06.11.2012 та № НЗК00306717 від 23.11.2012, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у звязку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 15347 грн. 34 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за Договором 1 розмір 3 % річних складає 745 грн. 90 коп., інфляційних нарахувань 6581 грн. 68 коп., за Договором 2 розмір 3% річних становить 542 грн. 62 коп., інфляційні нарахування - 4896 грн. 88 коп. Всього за обома договорами: 3% річних 1288 грн. 52 коп., інфляційних нарахувань 11478 грн. 56 коп.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1288 грн. 52 коп. 3% річних та 11478 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення пені позивач зазначає, що пунктом 7.1. договорів, сторони погодили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочення платежу пеню, яка обчислюється від суми прострочення платежу в розмірі 0,1% в день.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком з урахуванням уточнення, відповідачеві нарахована пеня в сумі 1123 грн. 73 коп. (за договором 1 в сумі 648 грн. 62 коп. за період з 05.02.2013 по 06.08.2013., за договором 2 в сумі 475 грн. 11 коп. за період з 25.02.2013 по 26.08.2013).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договорів, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 1123 грн. 73 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобовязань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Ліал» (40034, м. Суми, вул. Черепіна, 76/3, код 31397179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В. М.» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 4/6, код 24095427) 15 347 грн. 34 коп. основного боргу, 1288 грн. 52 коп. 3 % річних, 11478 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань, 1123 грн. 73 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2016.

Суддя ОСОБА_2