Рішення № 55907251, 16.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2016 рокуСправа № 913/1/16

Провадження №30/913/1/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 9549615 грн. 18 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, головний юрисконсульт, довіреність від 18.04.2014 № 14-88;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 8981106 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі 568508 грн. 93 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2966-ТЕ-20.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасними розрахунками відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2966-ТЕ-20, у звязку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та три проценти річних після прийняття 03.03.2015 рішення у справі № 922/337/15 господарським судом Харківської області.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розяснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву повязано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача є 94613, м. Антрацит Луганської області, вул. Горноспасательна. б. 4.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ Укрпошта повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ОСОБА_1 міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2966-ТЕ-20 (а.с. 14-19, далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 16.271,130 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.5.2. договору, ціна за 1.000 куб.м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1.091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1.309,20 грн.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, у період з січня по грудень 2013 року, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 17074346 грн. 83 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, складеними у відповідності з п. 3.4. договору, і відповідач частково розрахувався за отриманий газ - в сумі 3377597 грн. 00 коп., внаслідок чого сума заборгованості останнього перед позивачем становить 13696749 грн. 83 коп., що не спростовано відповідачем.

Вказані фактичні обставини також встановлені господарським судом Харківської області у справі № 922/337/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 13696749 грн. 83 коп., пені за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 1250361 грн. 79 коп., трьох процентів річних в сумі 488204 грн. 83 коп., інфляційних втрат в сумі 1729561 грн. 23 коп.; всього просить стягнути з відповідача на користь позивача 17164877 грн. 68 коп.

За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 03.03.2015, яким позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 13696749 грн. 83 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 1250361 грн. 79 коп., три проценти річних в сумі 488204 грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 1729561 грн. 23 коп.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань по договору за ним утворився борг, який на день вирішення спору в суді не сплачено.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Факт невиконання зобов"язань щодо оплати відповідачем отриманого газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2966-ТЕ-20 від 28.12.2012 згідно актів приймання-передачі природного газу в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 922/337/15.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судових рішень у справі № 4/29. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У цій справі відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання грошових зобовязань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Так, позивачем заявлені вимоги по стягненню 3% річних за розрахунковий період з 14.07.2014 по 30.11.2015 в сумі 568508 грн. 93 коп. та інфляційних втрат за розрахунковий період з липня 2014 року по вересень 2015 року (включно) в сумі 8981106 грн. 25 коп.

При цьому, рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015 у справі № 922/337/15 з відповідача стягнуто три проценти річних в сумі 488204 грн. 83 коп. за період з 14.02.2013 по 13.07.2014 та інфляційні втрати в сумі 1729561 грн. 23 коп. за період з лютого 2013 року по липень 2014 року.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 568508 грн. 93 коп. за період з період з 14.07.2014 по 30.11.2015 (включно).

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з липня 2014 року по вересень 2015 року (включно) суд зазначає наступне.

Судовим рішення у справі № 922/337/15 присуджено до стягнення інфляційні втрати за період з лютого 2013 року по липень 2014 року.

Враховуючи позицію, викладену у абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», суд дійшов до висновку, що позивачем повторно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат за липень 2014 року.

Тому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вказаної вимоги в сумі 7887827 грн. 71 коп. за період з серпня 2014 року по вересень 2015 року (включно).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 7887827 грн. 71 коп. та 3% річних у сумі 568508 грн. 93 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 16.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСОБА_1 міського комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 9549615 грн. 18 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (94613, Луганська область, місто Антрацит, вулиця Горноспасательна, будинок 4, ідентифікаційний код 03076618) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720): 3% річних в сумі 568508 грн. 93 коп., інфляційні нарахування в сумі 7887827 грн. 71 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 126845 грн. 05 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 18.02.2016.

Суддя І.П.Голенко

Надр. 3 прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

3 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 94613 м. Антрацит Луганської області, вул. Гірничорятувальна, 4 (не направляється у звязку з тим, відповідно до листа УДППЗ Укрпошта від 16.03.2015 №511-30-100 пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється).