Рішення № 55907143, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №910/131/16

За позовом: Приватного підприємства «Оліяр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-УКРАЇНА»

про стягнення 932 400, 00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Шаран Р.П.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного підприємства «Оліяр» до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ-УКРАЇНА" про стягнення 932 400, 00 грн. неустойки у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки № 7ШС/0110-03 від 01.10.2015 р.

Ухвалою суду від 06.01.2016 порушено провадження у справі № 910/131/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства суду 17.02.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням керівника товариства у відрядженні.

Представник позивача у судовому засіданні проти даного клопотання заперечив, посилаючись на те, що провадження у даній справі порушено більше, ніж півтора місяці тому. Крім того, звернув увагу, що він віднайшов можливість з'явитися у судове засідання, прибувши з Львівської області, натомість відповідач з Києва не направив представника.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача - зокрема, його керівника бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Крім того, дослідивши подане клопотання відповідача, суд встановив, що на час відрядження керівника Ільєнко О.А. було доручено виконувати обов'язки директора комерційному директору Самагальському І.Р. До того ж клопотання про відкладення підписано представником відповідача за довіреністю Новиковим Я.А., якого уповноважено представляти ТОВ «НБ-УКРАЇНА» в усіх судах України.

Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, письмовий відзив не надав, у судове засідання представника не направив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.02.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НБ-Україна» (надалі за текстом - постачальник) та Приватним підприємством «Оліяр» (надалі за текстом - покупець) 01.10.2015 р. було укладено договір поставки 7ШС/0110-03 надалі за текстом - договір(, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю сою (надалі за текстом - товар) урожаю 2015 року відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

Представник позивача пояснив суду, що даний договір був укладений сторонами за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв'язку. Підписані примірники договору з відтисками печаток позивача були направлені відповідачу і до цього часу не повернені.

Дані обставини відповідають умові, закріпленій у пункті 8.8. договору.

Зокрема, відповідно до пункту 8.8. договору, сторони домовились, що даний договір укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв'язку, є обов'язковим до виконання в повному обсязі, і є прирівняний до оригіналу, до моменту обміну оригіналами примірників даного договору. При чому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної із сторін, мають бути повністю однаковими за змістом, а також повинні мати копії печаток кожної зі сторін та підписи вповноважених осіб сторін. Договір, підписаний таким чином, буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної в факсимільних/електронних копіях.

Факт укладення договору 7ШС/0110-03 від 01.10.2015 р. визнано відповідачем у листі від 25.11.2015 р. № 25/11-15, оригінал його оглянуто судом у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки.

Відповідно до пункту 2.2. даного договору, вказаний товар повинен бути поставлений покупцеві за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36, ПП «Оліяр», на умовах CPT згідно з правилами Інкотермс-2010, якщо інше не передбачено в додатковій угоді.

У відповідності до пункту 1 Специфікації № 1 від 01.10.2015 р., постачальник передає (поставляє) покупцю товар кількості згідно такої специфікації: соя, 3 000 тн, на суму 25 200 000, 00 грн., в т.ч. 4 200 000, 00 грн.

Згідно з пунктом 7 Специфікації № 1, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в термін до 14.11.2015 р.

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата за партію товару здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів після поставки товару, при цьому остаточний розрахунок за партію товару проводиться у відповідності до пункту 3.5. договору, а також після отримання покупцем належним чином оформлених оригіналів документів, вказаних в пункті 2.6. договору та реєстрації податкової накладної.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання та товар у строк до 14.11.2015 р. не поставив, у зв'язку з чим на адресу ТОВ «НБ-УКРАЇНА» позивачем було направлено претензію № 1 від 18.11.2015 р. з вимогою якнайшвидше виконати свої зобов'язання за договором.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу листа № 25/11-15 від 25.11.2015 р., яким підтвердив укладення договору № 7ШС/0110-03 від 01.10.2015 р. та повідомив, що починаючи з жовтня місяця ситуація на ринку заготівлі сої почала стрімко мінятися. Також відповідач повідомив, що поставка всього об'єму стала неможлива через завантаження виробничих потужностей позивача та необхідності ставити автомобілі під розвантаження строго по раніше погодженому графіку. У зв'язку з цим відповідач просив продовжити дію договору до 30.03.2016 р. та гарантував виконання своїх зобов'язань в повному обсязі за умови погодження поточних ринкових цін на кожну партію продукції.

Враховуючи наведене, у зв'язку з відмовою відповідача виконувати зобов'язання за договором, позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 від 02.12.2015 р., якою вимагав сплати штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару ні підставі п. 4.4 договору, що складає 2 520 000, 00 грн., та неустойку у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості непоставленого (недопоставленого) товару на підставі п. 4.7. договору, що складає 428 400, 00 грн.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та товар у встановлений строк не поставив, то ПП «Оліяр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ-УКРАЇНА" про стягнення 932 400, 00 грн. неустойки у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки № 7ШС/0110-03 від 01.10.15.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та товар - сою масою 3 000 тн на загальну суму 25 200 000, 00 грн. у встановлений договором строк - до 14.11.2015 р. не поставив.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.7. договору, сторони домовились, що за порушення строку поставки товару (графіку поставки) постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Позивач нарахував відповідачу на підставі пункту 4.7. договору неустойку за період з 15.11.2015 р. до 21.12.2015 р. у розмірі 932 400, 00 грн.

Дослідивши розрахунок неустойки, господарський суд встановив, що він є вірним і відповідає умовам п. 4.7. договору, укладеного між сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечень на позовні вимоги не надав, обставини, викладені позивачем, не спростував належними доказами.

Доводи, викладені відповідачем у листі від 25.11.2015 р. № 35/11-15, господарський суд не приймає до уваги, оскільки наведені відповідачем обставини не передбачені умовами договору чи нормами закону як підстави для невиконання зобов'язання з поставки сої позивачу.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Приватного підприємства «Оліяр» до ТОВ «НБ-УКРАЇНА» про стягнення неустойки обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-УКРАЇНА» (вул. Сім'ї Сосніних, б. 3, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 35416451) на користь Приватного підприємства «Оліяр» (с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118, ідентифікаційний код 32461721) 932 400 (дев'ятсот тридцять дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. неустойки та 13 986 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.02.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина