Рішення № 55907085, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016

Справа №910/30650/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 281 270,00 грн., за участю представників позивача – не з’явився, відповідача – не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 281 270,00 грн. основного боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт за договором від 11.11.2011 року №16ВК-11/9532.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.12.2015 року.

21.12.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 27.01.2016 року.

19.01.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові.

10.02.2016 року представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2011 року між Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (підрядник) та Службою автомобільних доріг у Київській області (замовник) було укладено договір №16ВК-11/9532, за умовами якого підрядник зобов’язаний виконати роботи, а замовник зобов’язаний прийняти і оплатити виконані роботи (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 265 125,31 грн.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни та виділених коштів на оплату робіт згідно з планом фінансування (по мірі надходження коштів від головного розпорядника коштів на рахунок замовника).

Замовник здійснює платежі (по мірі надходження коштів з держбюджету на рахунок замовника) за фактично виконані роботи відповідно до акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін (замовником і підрядником) (п.4.3. договору).

Актами здачі-прийняття робіт від 30.12.2011 року на суму 190 000,00 грн, від 30.11.2012 року на суму 197 511,97 грн. та від 18.11.2014 року на суму 281 270,00 грн., які містяться в матеріалах справи та підписані уповноваженими представниками кожної із сторін, підтверджується факт виконання позивачем робіт передбачених вищевказаним договором на загальну суму 668 781,97 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з виконання робіт, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з їх оплати та на даний час має перед позивачем заборгованість у розмірі 281 270,00 грн., з урахуванням часткової оплати.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві вказує, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування на оплату виконаних робіт за договором від 11.11.2011 року №16ВК-11/9532 в останнього відсутні підстави для здійснення розрахунків за договором.

Однак, факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від оплати за виконані роботи, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 11.11.2011 року №16ВК-11/9532 у розмірі 281 270,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; код 26345736) на користь Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3; код 00699773) 281 270 (двісті вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят) грн. 00 коп. – основного боргу та 4 219 (чотири тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.02.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна