Рішення № 55907037, 09.02.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 915/1989/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2- дов. №20 від 05.10.2015;

представника відповідача: ОСОБА_3 дов. від 01.02.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5а),

до відповідача: Комунальної установи Центральний міський стадіон

(54015, м.Миколаїв, вул.Спортивна, 1/1),

про: стягнення 26081,83 грн. заборгованості, з яких: 20407,0 грн. основного борг, 298,56 грн. - 3% річних та 5376,27 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунальної установи Центральний міський стадіон заборгованість у сумі 26081,83 грн. заборгованості, з яких: 20407,0 грн. основного борг, 298,56 грн. - 3% річних та 5376,27 грн. пені .

25.01.2016 від позивача до суду надійшла заява №8036/1/юр від 25.01.2016 про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 298,56 грн. - 3% річних та 5376,27 грн. пені.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №8036/1/юр від 25.01.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №599.10 від 25.12.2014, відповідач несвоєчасно розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії, у звязку з чим йому нараховані пеня та 3% річних.

Відповідачем надано суду відзив, в якому він вказує на повне погашення суми основного боргу; зазначає про належність його до закладу комунальної власності міста та відсутність можливості витрачання коштів, які не передбачені кошторисом. 09.02.2016 відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

У судовому засіданні 09.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

25.12.2014 між сторонами укладений Договір №599.10 про закупівлю теплової енергії за державні кошти (а.с.8-11), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобовязується у період дії договору виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію в обсязі 410 Гкал, а споживач (відповідач у справі) зобовязався прийняти для потреб центрального опалення та оплати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами.

Пунктом 10.1 Договору №599.10 строк його дії сторони визначили з 01.01.2015 по 31.03.2015.

Додатковою угодою №3 від 26.07.2015 сторони внесли до Договору №599.10 пункт 3.3, згідно якого ціна за договором на 2015 рік становить 513652,94 грн. (з ПДВ). Пунктом 3 Додаткової угоди сторони визначили, що вона набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію на правовідносини сторін, які виникли з 01.01.2015 і діє до 31.12.2015 (на період дії кошторису), а в частині зобовязань до повного виконання (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, підключення обєктів споживача до опалення з 24.10.2014 підтверджено нарядами №1049, №1050, №1051, №1052, №1053 від 15.10.2014 (а.с.13-17), а відключення, яке відбулося 13.04.2015 підтверджується нарядами №3492, №3493, №3494, №3495, №3496 від 04.3.2015 (а.с.18-22).

Пунктами 4.4 та 4.5 Договору №599.10 сторони передбачили, що всі розрахунки за договором здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду шляхом перерахування споживачем авансових платежів на поточний місяць на підставі наданих виконавцем рахунків на передплату до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем згідно рахунку-фактури, наданого виконавцем, до 25 числа поточного місяця. При необхідності до рахунка-фактури додається акт звіряння.

Згідно пункту 5.1 Договору №599.10, терміном надання послуг з теплопостачання є опалювальний сезон, який визначається розпорядженнями міського голови.

Згідно відомості споживання теплової енергії за квітень 2015 року та рахунку-фактури на оплату спожитої теплової енергії від 22.04.2015 (а.с.23,31) у квітні 2015 року позивач відпустив відповідачу теплової енергії на загальну суму 47253,42 грн.

Рахунок-фактура. від 22.04.2015 була отримана відповідачем нарочно 22.04.2015, про що зроблено відповідну відмітку у реєстрі рахунків-фактур за квітень 2015 року (а.с.32).

Відповідно до умов Договору №599.10, зазначений рахунок мав бути оплачений відповідачем до 25.04.2015 включно.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку позивача, розмір заборгованості відповідача, станом на дату подання позову, складав 20407,0 грн., з урахуванням передплати у сумі 26846,42 грн.

На час розгляду справи суду надані докази повного погашення заборгованості перед позивачем платіжним дорученням №651 від 28.12.2015.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 298,56 грн. за період з 26.05.2015 по 19.11.2015.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який відповідачем не заперечено, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 7.4 договору №876.10 від 13.01.2012 сторони передбачили обовязок відповідача сплатити позивачу в разі несвоєчасної оплати послуг суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за останні шість місяців, що передували зверненню до суду.

На підставі п.7.4 договору №876.10 від 13.01.2012 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 26.05.2015 по 19.11.2015 у сумі 5376,27 грн. грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Під час розгляду справи відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на неприбутковість підприємства його соціальну значимість та відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості, що повязано зі специфікою фінансування підприємства (а.с.39, 64).

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що заборгованість за теплову енергію, станом на час прийняття рішення повністю погашена відповідачем, тобто відповідачем в добровільному порядку повністю усунено порушення.

Відповідно до Статуту Комунальна установу Центральний міський стадіон є закладом комунальної власності міста, має статус бюджетної неприбуткової установи та спрямовує свою діяльність на організацію умов для розвитку спорту в Миколаївській області, надання населенню міста фізкультурно-оздоровчих послуг, навчальну, виховну підготовку дітей та молоді. Джерелами фінансування стадіону є кошти місцевого бюджету. (а.с.66-69).

Згідно кошторису та розшифровки плану асигнувань відповідача на 2015 рік, на оплату комунальних послуг у квітні 2015 останньому було виділено лише 11610,0 грн., а загальна сума виділена на оплату теплопостачання у 2015 році становила 275382,0 грн., що не покриває потребу підприємства та, відповідно, позбавило підприємство можливості розрахуватись з позивачем своєчасно та у повному обсязі (а.с.73, 74).

За вказаних обставин, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, особливо враховуючи фінансування стадіону за рахунок коштів місцевого бюджету, соціальну значимості останнього та відсутність його вини у несвоєчасній оплаті боргу.

Враховуючи викладене та матеріальні інтереси, як відповідача, так і позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до сплати пені на 50% до 2688,0 грн.

Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі зменшення розміру позовних вимог, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір від суми зменшених позовних вимог становить 265,04 грн. та, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи «Центральний міський стадіон», 54015, м.Миколаїв, вул.Спортивна, 1/1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 32004142) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», 54046, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5-а (р/р 260029130 в МОД «Райффайзен банк ОСОБА_3», МФО 326182, код ЄДРПОУ 31319242) 298,56 грн. 3% річних, 2688,0 грн. пені та 265,04 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 15 лютого 2016 року.