Ухвала суду № 55905084, 10.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

10 лютого 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М., перевіривши апеляційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42013110000000529,

у с т а н о в и в :

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10.12.2015 року ОСОБА_2 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.368 КК України та виправданий за недоведеністю його винуватості у вчиненні цього кримінального правопорушення.

09.01.2016 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Прокуратури міста Києва СавровР.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали провадження, вважаю, що вона подана без додержання вимог ст.396 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.396 КПК України в апеляційній скарзі, крім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Зазначені вимоги закону прокурором не виконано.

Як вказує прокурор, підставами для скасування вироку суду першої інстанції є невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження полягає в тому, що, допитавши свідків та дослідивши докази, суд визнав докази недопустимими. При цьому прокурор не конкретизує, чому не погоджується з оцінкою судом доказів, а лише цитує положення ст.ст.ст.84, 86, 87, 411 КПК України, якими дається визначення доказів та їх допустимості, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку прокурора, виразилося в тому, що всупереч вимогам ч.4 ст.107, п.7 ч.2 ст.412 КПК України суд не забезпечив повне фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час судового провадження, яке є обов'язковим.

Водночас, жодних даних про те, які судові засідання не фіксувалися за допомогою технічних засобів, які технічні носії інформації із зафіксованим судовим провадженням відсутні, враховуючи те, що до справи долучено 11 CD-R дисків, прокурор не наводить.

Отже, апеляційна скарга зводиться до формального обґрунтування апеляційних вимог і не несе ніякого змістовного навантаження.

Вказані обставини унеможливлюють апеляційний розгляд, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

А тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без руху, встановити строк для усунення зазначених раніше недоліків та роз'яснити, що якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не буде усунуто, відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 /десять/ днів з дня отримання копії ухвали особою, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва ТютюнТ.М.