Ухвала суду № 55904662, 09.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/407/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Батрин О.В.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Сокуренка Д.М.,

за участю прокурора Білоуса Ю.А.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги прокурора третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва ЛадногоІ.О. та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Богданова О.М., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І.О., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.03.2016 р. відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Любомирівка, Новоушицькогорайону, Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, який працював на посаді начальника Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі сімдесят три мінімальні заробітні плати, що становить 100594 (сто тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні з покладенням на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з визначенням 2-х місячного терміну дії цих обов'язків.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, врахувавши вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров'я, сімейний та майновий стан, наявність на утриманні у ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей, постійного місця роботи та проживання, позитивні характеристики з місця роботи, наявність державних нагород, дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, відтак клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням чинного кримінального процесуального закону, просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2016 р. скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 3629 мінімальних заробітних плат, що становить 5000762 грн.

Як вбачається з поданої прокурором апеляційної скарги, останній погоджується із застосованим слідчим суддею до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою та прокурором не оспорюється. Разом з тим в апеляційній скарзі прокурором порушується питання щодо застосованої, як альтернативний запобіжний захід, застави, розмір якої, на думку апелянта, не зможе в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_3, а тому його необхідно збільшити, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

В апеляційних скаргах захисники підозрюваного вважають оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2016 р. та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Богданова О.М. про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційних скаргах, захисники вказують на те, що слідчим суддею, при застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порушення вимог ст. 194 КПК України, не взято до уваги, що в клопотанні слідчого відсутні докази, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також захисник ОСОБА_1, в поданій ним апеляційній скарзі, зазначає про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про те, що слідчим до клопотання не доданого жодного доказу на підтвердження існування вказаних ризиків, а лише просто перелічено в клопотанні ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, апелянти зазначають про те, що слідчий суддя, в порушення вимог ст. 178 КПК України, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не врахував характеризуючі дані про особу ОСОБА_3, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також те, що ОСОБА_3 був неодноразово нагороджений за добросовісне виконання своїх трудових обов'язків, що підтверджується долученими копіями відповідних документів.

Крім того, захисник ОСОБА_2 вказує на те, що слідчим суддею, в порушення ст.ст. 86, 95 КПК України, в судовому засіданні були досліджені виключно документи, надані стороною обвинувачення, які не містять фактичних даних про винність ОСОБА_3 та є неприпустимими доказами відповідно до кримінального процесуального законодавства України, а докази надані стороною захисту були залишені поза увагою, крім того, безпідставно було відмовлено в клопотанні захисників про допит свідків.

Заслухавши доповідь судді, думку захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги захисників та просили їх задовольнити в повному обсязі та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а апеляційні скарги захисників вважає такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110330000101, від 14.12.2015 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6, будучи старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах з обслуговування Голосіївського районного управління захисту економіки в місті Києві Департаменту захисту економіки Національного поліції України, 14.12.2015 р., приблизно о 16 год. 00 хв. за попередньою домовленістю з начальником Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 та раніше розподілених ролей, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі близько 50000 гривень, за невтручання у підприємницьку діяльність продовольчого ринку «Деміївський» у м. Києві та забезпечення діяльності службових осіб ринку. Вказані кошти ОСОБА_6 ОСОБА_3 розподілили між собою у приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, розташованого по просп. Голосіївський, 15 в м. Києві.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що 15.01.2016 р., близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_6, за попередньою домовленістю з ОСОБА_3, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 50000 гривень за невтручання у підприємницьку діяльність продовольчого ринку «Деміївський» у м. Києві та забезпечення діяльності службових осіб ринку. Згодом, у приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, розташованого по просп. Голосіївський, 15 в м. Києві ОСОБА_6 ОСОБА_3 розподілили між собою.

15.01.2016 р. ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе, вчиненого службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.

18.01.2016 р. старший слідчий другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Богданов О.М., за погодженням із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І.О.,звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна та спеціальною конфіскацією, а також з урахуванням наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливості останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

18.01.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.03.2016 р. з визначенням застави в розмірі сімдесят три мінімальні заробітні плати, що становить 100594 (сто тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні та покладенням на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_3, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік стан його здоров'я, майновий та сімейний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, постійного місця проживання та роботи, позитивної характеристики з місця роботи.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_3, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також те, що ОСОБА_3 був неодноразово нагороджений за добросовісне виконання своїх трудових обов'язків, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи захисника ОСОБА_1, які зазначені в апеляційній скарзі щодо відсутності ризиків у даному кримінальному провадженні, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою, є необґрунтованими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Крім того, слід зазначити, що зміст ст.ст. 95, 193 КПК України не вимагає від слідчого судді, як обов'язок, при розгляді клопотання безпосередньо заслуховувати пояснення свідків та потерпілих, а також нормами закону не встановлено чіткого порядку вивчення слідчим суддею матеріалів клопотання. Тому, підстав вважати, що слідчим суддею були порушені вимоги КПК України при дослідженні клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, як про це вказує в своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, немає.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Таким чином підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Крім того, слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням його матеріального становища, визначив останньому заставу саме у розмірі сімдесят три мінімальні заробітні плати, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких прокурор та захисники просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційні скарги прокурора та захисників, з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Богданова О.М., погоджене із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І.О., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.03.2016 р. відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено заставу в розмірі сімдесят три мінімальні заробітні плати, що становить 100594 (сто тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні з покладенням на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладного І.О. та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

_____ ____ ____

О.В. Бець В.В. Дзюбін Д.М. Сокуренко