АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Горб І.М.,
суддів Балацької Г.О.,
Худика М.П.,
при секретарях Сологуб В.І., Пазюку Є.С.,
Трончуку М.Ю., Ковбі А.В.,
Кацідиму В.О., Ніконенко І.О.,
Настевич К.О., Яцевич Н.А.,
ОрліченкоО.Ю., Самойленко І.С.,
ЛучкоЮ.І.,
з участю прокурорів Карпука Ю.А., Здрака С.В.,
захисника ОСОБА_11,
обвинуваченого ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Апеляційним судом міста Києва та Кременчуцькою виправною колонією №69 кримінальне провадження №12013110030012506 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року відносно
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:
- 05.05.2009 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 21.01.2013 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и л а:
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року ОСОБА_12 визнано винуватим у пред'явленому _______________
Справа №11-кп/796/382/2016 Головуючий у першій інстанції Тарасенко Н.В.
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Горб І.М.
обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Також вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Як встановив суд у вироку, 29 серпня 2013 року приблизно о 12 год. 45 хв. ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_14, засудженим за скоєння даного злочину вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, підійшли до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_14, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою інструментів, а саме: двох викруток та розвідного ключа, зламав нижній замок вхідних дверей до квартири. Після чого, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 проникли до приміщення квартири, звідки повторно таємно викрали належне ОСОБА_15 майно, а саме: ноутбук «ACER», вартістю 1000 грн., електронну книжку «NOOK», вартістю 750 грн., 2 золоті сережки у виді краплинки, вагою 2,5 г кожна, загальною вартістю 2750 грн., чоловічий наручний годинник «Casio», вартістю 72 грн., чоловічий наручний годинник «Casio», вартістю 700 грн., чоловічий наручний годинник «Concord», вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 5372 грн. З місця скоєння злочину ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 зникли, викраденим розпорядившись на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди на загальну суму 5372 грн.
В апеляційній скарзі зі змінами до неї обвинувачений ОСОБА_12, вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що його показання про непричетність до вчиненого злочину є послідовними, логічними і підтверджуються показаннями ОСОБА_14 на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду про те, що саме він вчинив даний злочин, а ОСОБА_12 в скоєнні злочину участі не приймав і взагалі щодо самого його наміру та факту не був обізнаний, а також показаннями свідка ОСОБА_16
Щодо показань потерпілого, то вони викликають сумнів, оскільки він при огляді квартири не був присутній, однак в перелік викраденого майна, який складала його мати, додав велику суму грошей, які начебто пізніше були їм знайдені, та вказав майно, яке йому не належало, а належало його співмешканці, що, на думку апелянта, свідчить про спробу штучно збільшити суму викраденого з метою вплинути на кваліфікацію злочину.
Також, як зазначає апелянт, викликають сумнів і показання свідка ОСОБА_17, оскільки при першому допиті у суді першої інстанції вона заявляла, що не впізнає в його особі ту особу, яка була з ОСОБА_14, однак при новому розгляді справи після її повернення з апеляційної інстанції по спливу десяти місяців, вона його впізнала, не пояснивши за якими ознаками, та на решту питань захисту і суду, постійно заявляла, що нічого більше не пам'ятає. Крім того, вона приховала від суду факт участі її матері та її самої в якості понятої при огляді квартири, де відбулася крадіжка, а також факт неодноразової участі у подібних діях за участю тієї ж самої слідчої.
Крім того, зазначає, що у висновках судово-трасологічної експертизи зазначено про наявність слідів зламу замку спричинених за допомогою гайкового ключа або плоскогубців, які, згідно з протоколом огляду місця події, вилучені у ОСОБА_12, а на останніх таких не виявлено. Водночас, виявлення слідів злому та вилучення циліндру нижнього замка ніяк не свідчить про його причетність до крадіжки.
Тому, на думку апелянта, висновки суду про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджуються дослідженими під час судового слідства доказами, яким суд однобічно та упереджено дав оцінку, не проаналізувавши їх належним чином.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, не оспорюючи фактичних обставин провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_12 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, фактичні обставини справи, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та те, що він раніше засуджений за вчинення тяжкого злочину проти власності.
Також, на думку апелянта, судом належним чином не враховано, що кримінальне правопорушення вчинено з прямим умислом, тобто ОСОБА_12 передбачав суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажав їх настання, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання останнього, та призначено ОСОБА_12 занадто м'яке покарання, яке не сприятиме виконанню своєї основної функції, а саме, виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Під час апеляційного розгляду прокурор, на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України, відмовився від поданої ним апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, допитавши, за клопотанням захисника, свідка ОСОБА_16 та дослідивши, подані стороною захисту, докази - відповідь Українського гідрометеорологічного центру №01-20/722 від 30.06.2015 року і викопіювання з поверхового плану будинку АДРЕСА_1, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_12 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що, всупереч тверджень апелянта, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, що було поєднано з проникненням у житло, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Зокрема, висновки суду обґрунтовуються даними, що містяться в:
- показаннях потерпілого ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що 29 серпня 2013 року було зламано замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, в якій він проживав з цивільною дружиною, та було викрадено його майно, котре в подальшому йому було повернуто, за винятком однієї сережки, але претензій до обвинуваченого він не має.
- показаннях свідка ОСОБА_16, який в суді, в т.ч. і апеляційної інстанції, вказав, що 29 серпня 2013 року вранці, зустрівшись з ОСОБА_12 та ОСОБА_14, вони приїхали на таксі на масив «Лісовий», де ОСОБА_14 необхідно було зайти до знайомого. Підійшовши до 16-ти поверхового будинку, ОСОБА_14 зайшов в під'їзд, а вони з ОСОБА_12 залишилися на вулиці. В подальшому він відлучився на деякий час, а коли повернувся, то ОСОБА_12 біля під'їзду не було. Через 10-15 хвилин з під'їзду вийшли ОСОБА_14, у якого була сумка для ноутбука, та ОСОБА_12 з маленькою сумочкою, яка до цього була у ОСОБА_14 По дорозі на зупинку, він побачив, як ОСОБА_14 подарував годинник ОСОБА_12, а останній в свою чергу подарував йому - свідкові свій годинник. Коли вони знаходились в маршрутному таксі, зайшли працівники міліції та їх затримали.
- показаннях свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які є оперуповноваженими відділу карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві і в районному суді пояснили, що, відпрацьовуючи в складі групи територію Деснянського району м. Києва по попередженню квартирних крадіжок, помітили біля будинку по АДРЕСА_1 трьох підозрілих чоловіків, двоє з яких зайшли в під'їзд, а третій чекав на вулиці. Згодом, коли ці чоловіки вийшли з під'їзду, то один з них тримав сумку з-під ноутбука, і всі втрьох вони сіли до маршрутного таксі. Вони на автомобілі наздогнали маршрутне таксі та затримали цих осіб, один з яких повідомив про скоєну крадіжку, і вони викликали слідчо-оперативну групу. Серед затриманих також був і ОСОБА_12
- протоколах огляду місця події від 29 серпня 2013 року, відповідно до яких біля будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_12, який був одягнутий у сіро-сині джинси, куртку біло-синього кольору та білі кросівки, з сумки, яка висіла у нього на плечі, було вилучено - електронну книжку, два наручних чоловічих годинника, золоту сережку у виді краплі, дві викрутки та розвідний ключ, а у ОСОБА_14 - ноутбук «ACER», наручний годинник «Concord», котрі за їх поясненнями були викрадені з квартири АДРЕСА_1, та відповідними речовими доказами, якими були визнані речі, вилучені у ОСОБА_12 та ОСОБА_14 (т. 1 а.п. 76-83).
- висновку судово-товарознавчої експертизи №92 тв від 27.09.2013 року, відповідно до якого: вартість викраденого майна на час вчинення крадіжки, тобто 29.08.2013 року, могла становити: ноутбуку «ACER» із зарядним пристроєм - 1000 грн., електронної книжки «Nook» - 720 грн., пари сережок у виді краплини, 585 проби, вагою 2,5 г кожна, - 2750 грн., чоловічого наручного годинника «Casio» - 72 грн. (т. 1 а.п. 112-119).
- протоколі огляду місця події від 29 серпня 2013 року, відповідно до якого при огляді квартири АДРЕСА_1 виявлено, що обстановка в квартирі порушена, а на нижньому замку вхідних дверей квартири виявлено сліди зламу та вилучено частину циліндрового механізму нижнього замка вхідних дверей, яка знаходилась на підлозі при вході до квартири (т. 1 а.п. 87-92).
- висновку судової трасологічної експертизи №520 від 06.09.2013 року, відповідно до якого: на наданій на дослідження частині циліндрового механізму замка наявні сліди зламу, який був зламаний за допомогою знаряддя зламу типу розвідного гайкового ключа або плоскогубців (т. 1 а.п. 105-107).
- показаннях свідка ОСОБА_17, яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 і 29 серпня 2013 року вона вийшла зі своєї квартири до ліфту, де побачила двох раніше незнайомих хлопців, один з яких, темноволосий, стояв попереду, інший трохи позаду за ним та був одягнений в кепку, і були відчинені двері, що ведуть на сходи, та він стояв біля них. На питання темноволосого хлопця, який це поверх, вона відповіла, що чотирнадцятий, це питав її хлопець, який в подальшому був засуджений. Після чого хлопці пішли на сходи, а вона до себе додому. Через 1-2 години до неї додому прийшли працівники міліції та запитували її, чи не бачила вона когось на поверсі, що було пов'язано з крадіжкою, вчиненою з квартири в їх будинку. Також вона разом з матір'ю були присутні в якості понятих при огляді квартири, з якої було вчинено крадіжку. Вказала, що чоловік, який був у кепці, це був ОСОБА_12 і вона його впізнала по обличчю.
Отже, наведені вище докази в їх сукупності, які узгоджуються між собою, свідчать про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вдвох зайшли до під'їзду будинку АДРЕСА_1, на що вказали свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20; вдвох вони перебували на 14 поверсі та разом пішли на загальні сходи під'їзду, що бачила свідок ОСОБА_17, а також разом вийшли з будинку, що підтвердив свідок ОСОБА_16, і невдовзі були затримані працівниками міліції з викраденим майном, яке ними було розподілено, та відповідно його частина була виявлена у ОСОБА_14, а частина - у ОСОБА_12, в якого також були виявлені дві викрутки та розвідний ключ, який за висновком експерта міг бути знаряддям зламу замка вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, тобто свідчать про узгодженість їх дій та підтверджують участь ОСОБА_12 у вчиненні крадіжки, з проникненням до житла, за попередньою змовою.
Таким чином, суд першої інстанції, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_12 вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_15, поєднане з проникненням у житло, повторно, за попередньою змовою групою осіб.
За вказаними ознаками суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Посилання обвинуваченого на те, що потерпілий в перелік викраденого майна додав велику суму грошей та вказав майно, яке належало не йому, а його співмешканці, для штучного збільшення суми викраденого з метою вплинути на кваліфікацію злочину, є надуманими, оскільки не лише не мають під собою законодавчого підґрунтя, але й не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Так, відповідно до примітки до ст. 185 КК України, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину; в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Тому, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що встановлюється на рівні соціальної пільги, та на час вчинення ОСОБА_12 злочину складала 573 грн. 50 коп., загальна вартість викраденого у ОСОБА_15 майна за жодних обставин не створювала передумови для кваліфікації дій ОСОБА_12 за іншими кваліфікуючими ознаками ст. 185 КК України, як то завдання значної шкоди або шкоди у великих чи особливо великих розмірах, за якими дії ОСОБА_12 ніколи і не кваліфікувались.
Крім того, потерпілий ОСОБА_15 вказав обставини, за яких відбулось звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та визначення переліку викраденого майна, пояснивши, що на час вчинення крадіжки він перебував за межами м. Києва та не був присутній при огляді квартири, тому не мав можливості встановити дійсний перелік викраденого майна, а останній був складений з його слів його матір'ю, яка перевіряла наявність майна у вказаних ним місцях, тому при безпосередньому огляді ним квартири та виявленні грошових коштів в сумі 4840 грн., які він вважав викраденим, цей перелік ним було уточнено, а сережки, що були викрадені, безпосередньо ним і купувались, тому їх викраденням йому була завдана шкода.
Також слід зауважити, що вказані посилання ОСОБА_12 жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_15, що було поєднано з проникненням у житло, та вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб.
А, відтак, дії ОСОБА_12 судом першої інстанції були правильно кваліфіковані не інакше, як за ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому, при наявності вищевказаних беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_12 у вчиненні крадіжки, якими є достовірно підтвердженим факт проникнення у квартиру АДРЕСА_1, шляхом пошкодження замка дверей; перебування обвинуваченого ОСОБА_12 разом з ОСОБА_14 на 14 поверсі вказаного будинку, де їх бачила свідок ОСОБА_17, та які разом вийшли з під'їзду, маючи кожен певну частину з викраденого з квартири майна, а ОСОБА_12 ще й дві викрутки та розвідний ключ, що вочевидь були знаряддями зламу, судом першої інстанції обґрунтовано не було прийнято до уваги показання ОСОБА_14, який засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року за вчинення 29.08.2013 року таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_15, повторно, за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в тій частині, що він самостійно вчиняв даний злочин, а ОСОБА_12 та ОСОБА_16 чекали його біля під'їзду.
Тим більше, що останнє твердження ОСОБА_14 спростовується показаннями самого ОСОБА_12, який вказував, що він зайшов у під'їзд, оскільки йшов дощ та було холодно, та вийшов з нього разом з ОСОБА_14
Не вказують на такі обставини, які повідомив ОСОБА_14, та про які стверджує ОСОБА_12 щодо його непричетності до вчинення даного злочину, і показання свідка ОСОБА_16, який лише підтвердив, що, після приїзду їх втрьох до будинку, ОСОБА_14 зайшов в під'їзд, він відлучився по своїм потребам, а коли повернувся, то ОСОБА_12, який залишався біля під'їзду, не було, та в подальшому ОСОБА_14 та ОСОБА_12 разом вийшли з під'їзду з сумками і ОСОБА_14 подарував ОСОБА_12 годинник.
Водночас, слід вказати й про те, що свідок ОСОБА_16, будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, вказав, що ОСОБА_12 був одягнутий в спортивні штани, футболку та кофту, кросівки і був без головного убору, а чи був головний убір у ОСОБА_14 не пам'ятає.
Проте, наявність на той період часу такого одягу у ОСОБА_12, не лише не підтвердив сам ОСОБА_12, вказуючи, що він був одягнутий в сині джинси, кросівки та білу куртку, але не підтверджується це і матеріалами провадження, відповідно до, наявного в яких, протоколу огляду місця події від 29 серпня 2013 року, біля будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_12, який був одягнутий у сіро-сині джинси, куртку біло-синього кольору та білі кросівки, з сумки, яка висіла у нього на плечі, було вилучено - електронну книжку, два наручних чоловічих годинника, золоту сережку у виді краплі, дві викрутки та розвідний ключ (т. 1 а.п. 76-78).
Натомість, відповідно до іншого протоколу огляду місця події від 29.08.2013 року саме ОСОБА_14 був одягнутий у чорний спортивний костюм «Адідас» та сірі кросівки (т. 1 а.п. 79-83).
Тому за таких суперечливих свідчень свідка ОСОБА_16 щодо виду одягу ОСОБА_12, так і ОСОБА_14, його показання в частині наявності або відсутності головного убору саме у ОСОБА_12 не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, при цьому на наявність у ОСОБА_14 головного убору він категорично не вказав.
Разом з тим, свідок ОСОБА_17 категорично наполягала на тому, що на 14 поверсі будинку, де вона проживає, вона зустріла двох хлопців, один з яких був ОСОБА_14 - темноволосий та запитував її про поверх, це був хлопець, який в подальшому був першим засуджений, а другий стояв за ним та був у кепці - це був ОСОБА_12
Хоча в матеріалах провадження і відсутні дані про наявність у ОСОБА_12 саме на час затримання через певний проміжок часу головного убору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу рішення про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочину в сукупності з іншими доказами, і показання свідка ОСОБА_17, яка послідовно стверджувала, що бачила 29 серпня 2013 року на 14 поверсі будинку АДРЕСА_1, де вона проживає, саме двох осіб - ОСОБА_14 та ОСОБА_12, оскільки такі її показання узгоджуються з наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, дослідженими судом та проаналізованими у вироку, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про те, що саме двоє чоловіків заходили в під'їзд будинку, а через деякий час вони вдвох вийшли, при цьому мали при собі сумки, та зокрема у ОСОБА_14 була сумка з-під ноутбуку, а також і з показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_14 з ОСОБА_12 разом вийшли з будинку із сумками та ОСОБА_14 подарував ОСОБА_12 годинник, що в подальшому був вилучений у нього з сумки.
Тому, незважаючи на те, що при першому судовому розгляді обвинувального акта відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_12, за результатами якого Деснянським районним судом м. Києва 23.01.2014 року було ухвалено вирок відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_12, що був скасований ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2014 року відносно ОСОБА_12 з призначенням нового судового розгляду, свідок ОСОБА_17 не змогла з впевненістю вказати на ОСОБА_12, як на ту особу, яка була разом з ОСОБА_14 на поверсі, на чому наголошує апелянт, це не спростовує правильність висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочину.
Та обставина, що свідок ОСОБА_17 не повідомила в суді про участь 29.08.2013 року її матері та її самої в якості понятої при огляді квартири, де відбулася крадіжка, не свідчить про неправдивість її показань, що були дані під присягою, або обмову нею ОСОБА_12 у вчиненні злочину, оскільки в судовому засіданні 14.08.2014 року зазначений свідок допитувалась з приводу обставин крадіжки, а не щодо її участі в огляді квартири, з якої вона була вчинена, а в судовому засіданні 04.09.2014 року під час її додаткового допиту після дослідження письмових доказів, проведеного у судовому засіданні 19.08.2014 року, повідомила на запитання захисника про обставини проведення цього огляду і свою участь у ньому як понятої.
Що стосується поданого стороною захисту протоколу огляду місця події від 28.10.2012 року, в якому начебто приймала участь в якості понятої ОСОБА_17, то він не може бути беззаперечним доказом її знайомства зі слідчою ОСОБА_23 і свідчити про наявність підстав для обмови свідком обвинуваченого ОСОБА_12, оскільки даний протокол є незавіреною фотокопією, джерело його походження невідомо, а питання про огляд його оригіналу стороною захисту в суді першої інстанції не ставилось, як і не з'ясовувалось питання щодо його дійсності впродовж декількох, неодноразових допитів у судових засіданнях свідка ОСОБА_17
Сама ж по собі обставина того, що у день вчинення злочину йшов дощ, що підтверджується наданою захисником довідкою Українського гідрометеорологічного центру №01-20/722 від 30.06.2015 року і показаннями свідка ОСОБА_16, а тому, на переконання сторони захисту, це фактично і спонукало ОСОБА_12 зайти в під'їзд будинку АДРЕСА_1, куди раніше зайшов ОСОБА_14, ніяким чином не спростовує дійсних намірів ОСОБА_12 вчинити разом з ОСОБА_14 крадіжку майна, які ним і були реалізовані, що підтверджується всіма наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що приведені вище.
Доводи захисту, що, виходячи з даних викопіювання з поверхового плану 14 поверху будинку АДРЕСА_1, свідок ОСОБА_17 не могла бачити ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на сходах не є беззастережними, оскільки, як пояснила свідок ОСОБА_17, вона виносила сміття і бачила їх в дверях, що ведуть на сходовий майданчик, при цьому ОСОБА_14 запитав її про поверх, на якому вони знаходяться, а, почувши відповідь, вони пішли на сходи. Дані пояснення свідка узгоджуються з наданим стороною захисту викопіюванням з поверхового плану, яке вказує на місце розташування на вказаному поверсі всіх цих об'єктів - сміттєзбірника, ліфтів, сходового майданчика та сходів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги обвинуваченого фактично про неправдивість показань свідка ОСОБА_17 та обмовляння нею ОСОБА_12 у вчиненні злочину, за який він засуджений.
Стверджувати чи спростувати доводи обвинуваченого про відсутність слідів зламу на вилучених у нього розвідному ключі та викрутках не є можливим, оскільки ці питання експертним шляхом не вирішувались, а будь-яких клопотань про проведення такого дослідження сторона захисту, в т.ч. і в суді апеляційної інстанції, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, не заявляла, а сам суд не вправі ініціювати розгляд даного питання, відповідно до вимог ст. 26 КПК України, відповідно до якої суду надано право вирішувати тільки ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, але водночас слід вказати, що на самому механізмі замка вхідних дверей наявні сліди зламу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_12 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), що було поєднано з проникненням у житло, повторно, за попередньою змовою групою осіб, а отже дії ОСОБА_12 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначене покарання ОСОБА_12 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи всі зазначені вище обставини, колегія суддів, визнаючи вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_12 законним та обґрунтованим, не вбачає підстав для задоволення його апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року відносно ОСОБА_12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
___ _____ ____
Горб І.М. БалацькаГ.О. Худик М.П.
Судове рішення № 55904288, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 02.02.2016. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 754/17042/13-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: