Ухвала суду № 55903830, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24675/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2015 №0002183901, від 26.10.2015 №0002193901, визнати протиправними дії Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків щодо нарахування пені у розмірі 394 420 грн 57 коп. та зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку з орендної плати за землю, шляхом скасування нарахованої пені в сумі 394 420 грн 57 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 19.02.2015 позивачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік на суму 10 329 386 грн 21 коп. (а.с. 34-42).

Відповідно до платіжних доручень №1015217 від 18.02.2015, №1015526 від 20.03.2015, №1015817 від 17.04.2015, №1016105 від 22.05.2015, №1016379 від 17.06.2015, №1016681 від 22.07.2015 позивачем сплачено орендну плату в загальному розмірі 5 164 693 грн 20 коп. за призначенням платежу «орендна плата», з зазначенням технічного рахунку №33211811799006 замість потрібного технічного рахунку №33210812799006 (а.с. 20-25).

Позивач, виявивши помилкове перерахування коштів по орендній платі за землю на рахунок земельного податку №33211811799006, згідно вищевказаних платіжних доручень, звернувся до відповідача із заявою за №5/07 від 27.07.2015, в якій просив перерахувати помилково перераховані кошти на загальну суму 5 164 693 грн 20 коп. з рахунку №33211811799006 (земельний податок з юридичних осіб) на рахунок №33210812799006 (орендна плата з юридичних осіб) (а.с. 27).

Відповідачем вказану суму перераховано на належний рахунок №33210812799006 (орендна плата з юридичних осіб).

Листом №19418/10/28-10-23-26 від 06.08.2015 повідомлено позивача про наявність у нього станом на 05.08.2015 податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) в розмірі 3 668 960 грн 19 коп. (а.с. 55).

Листом №19785/10/28-10-23-26 від 11.08.2015 позивачу направлено запит про надання пояснень щодо несвоєчасності сплати орендної плати за січень-травень 2015 року (а.с. 43).

Позивач листом №1/09 від 01.09.2015 повідомив контролюючий орган, що оренду плату сплачено своєчасно у повному обсязі, але на інший технічний рахунок №33211811799006. Зважаючи на 10 довідок про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів за період з 16.03.2015 по 30.06.2015, помилку у реквізитах платежу не було вчасно виявлено, а також, в електронному кабінеті не було відображено недоїмку з орендної плати за землю (а.с. 44).

Міжрегіональним Головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків на підставі наказу від 29.09.2015 №828, згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» з питань порушення граничного терміну сплати орендної плати за січень - травень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.10.2015 № 1008/28-10-39-10/34431547, згідно з висновками якого встановлено, що ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» допущено порушення п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку (орендна плата) за січень-травень 2015 року (а.с. 12-15).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002183901 від 26.10.2015, яким позивачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання в сумі 4 303 910 грн 96 коп. та штраф у розмірі 20% в сумі 860 782 грн 19 коп. за платежем: орендна плата з юридичних осіб (а.с. 16) та податкове повідомлення-рішення №0002193901 від 26.10.2015, яким позивачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України визначено грошове зобов'язання в розмірі 860 782 грн 20 коп. та штраф у розмірі 10% в сумі 86 078 грн. 22 коп. за платежем: орендна плата з юридичних осіб (а.с. 18).

За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку (орендної плати) податковим органом на підставі ст. 129 Податкового кодексу України нараховано позивачу у картці особового рахунку з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності пеню в сумі 394 420 грн 57 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, оскільки помилкове перерахування позивачем на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку п. 126.1 ст. 126 ПК України відсутні, а, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002183901 та 0002193901 від 26.10.2015 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а по-друге, відповідно до платіжних доручень позивачем сплачено орендну плату в загальному розмірі 5 164 693 грн 20 коп. у строки, встановлені положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України, відтак підстави для застосування пені по орендній платі за землю у відповідача відсутні, а отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та слід внести зміни до картки особового рахунку з орендної плати за землю, шляхом скасування такої нарахованої пені.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 14.1.136. ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України (БК України) плата за землю зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша ст. 43 БК України).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Як свідчать матеріали справи, виявивши помилкове перерахування коштів по орендній платі за землю на рахунок земельного податку №33211811799006, згідно вищевказаних платіжних доручень, позивач звернувся до відповідача із заявою за №5/07 від 27.07.2015, в якій просив перерахувати помилково перераховані кошти на загальну суму 5 164 693 грн 20 коп. з рахунку №33211811799006 (земельний податок з юридичних осіб) на рахунок №33210812799006 (орендна плата з юридичних осіб). У свою чергу відповідачем вказану суму перераховано на належний рахунок.

Невірне зазначення позивачем, як платником орендної плати, номера рахунку бюджету не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк та не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, оскільки у відповідності до наявних у матеріалах справи платіжних доручень №1015217 від 18.02.2015, №1015526 від 20.03.2015, №1015817 від 17.04.2015, №1016105 від 22.05.2015, №1016379 від 17.06.2015, №1016681 від 22.07.2015 підтверджено факт сплати орендної плати в загальному розмірі 5 164 693 грн 20 коп. у строки, встановлені положеннями п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, відтак, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 (справа №21-3920а15) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року (справа К/800/67871/14).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002183901 та 0002193901 від 26.10.2015 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування пені у розмірі 394 420 грн 57 коп. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку з орендної плати за землю, шляхом скасування нарахованої пені, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Відповідно до пп. 129.3.4 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом позивачу нарахована пеня по податку з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 394 420 грн 57 коп.

Однак, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що оскільки позивачем не порушено граничний термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання із сплати орендної плати за землю за січень-травень 2015 року, у строки, встановлені положеннями п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, відтак позовні вимоги у цій частині є також обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки позивачем підтверджено факт сплати орендної плати в загальному розмірі 5 164 693 грн 20 коп. у строки, встановлені положеннями п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, та підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що визначені ст. 126 Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Відтак ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 22 131 грн 14 коп ((1341280,98х1,5)х110).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків судовий збір у розмірі 22 131 грн 14 коп. (двадцять дві тисячі сто тридцять одна гривня чотирнадцять копійок) за наступними реквізитами: р/р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ- 38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності - 206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 12 лютого 2016 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.