Ухвала суду № 55903694, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13123/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області в частині невиконання вимог п.6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по кожному зупиночному пункту Коростишівського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Коростишівської районної державної адміністрації; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 4 163 грн 53 коп. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.01.2014 між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської райдержадміністрації укладено договір №1 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів залізничним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (а.с. 12-14).

Згідно умов зазначеного договору ДТГО «Південно-Західна залізниця» як перевізник забезпечує перевезення окремих категорій громадян, та щомісяця, не пізніше 15 числа, подає «Платнику» розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в залізничному транспорті на приміських маршрутах згідно форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359.

У свою чергу, платник забезпечує протягом 3 днів перевірку наданого перевізником розрахунку суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян і складає акт звіряння розрахунку за надані послуги в межах бюджетних призначень на 2014 рік та здійснює розрахунки з перевізником у 5-денний термін після отримання відповідного фінансування в межах обсягу затверджених асигнувань на ці цілі.

У разі скорочення (збільшення) обсягу затверджених асигнувань, платник вживає заходи щодо приведення договірних зобов'язань з перевізником та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідність до уточнених обсягів бюджетних зобов'язань.

Пунктом 5.1 Договору №1 передбачено, що термін його дії встановлюється з 01.01.2014 по 31.12.2014.

На виконання умов Договору №1 позивачем у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року забезпечено здійснення перевезення пільговиків, у зв'язку з чим ним понесені витрати, у вказаний період на загальну суму 9 163 грн 53 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків (а.с. 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75).

При цьому відповідачем за спірний період відшкодовані витрати ДТГО «Південно-Західна залізниця» лише у розмірі 5 000 грн., у зв'язку з чим в 2014 році утворилась заборгованість у розмірі 4 163 грн 53 коп (а.с. 15).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку управління праці та з метою їх відновлення перевізник звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем, на виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено таку соціальну пільгу, як безкоштовний проїзд у залізничному транспорті приміського сполучення, відповідно до чого залізниця, надаючи послуги з безкоштовного перевезення таким категоріям громадян, несе матеріальні витрати, що мають бути відшкодовані відповідачем з державного бюджету, враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано відсутність заборгованості перед ДТГО «Південно-Західна залізниця» з компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з пп. «б» п. 4 частини першої ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Частиною першою ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. «б» п. 4 частиною першою ст. 89 зазначеного Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено виділення коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок №256).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним - компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Пунктом 6 Порядку №256 зазначено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням Державної казначейської служби АРК, міст Києва та Севастополя.

Крім того, згідно з положеннями пунктів 9, 10, 11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 13.10.2009 (справа №21-348во09) мета укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто, перевізник не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору. Крім того, Верховний Суд України в даному рішенні зауважив, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав вимоги Порядку №256, а саме не зареєстрував додаткові зобов'язання, чим порушив вимоги вищезгаданих нормативних актів, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що дії Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо несплати у повному обсязі Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 є протиправними.

Посилання відповідача на те, що в облікові форми включені суми за перевезені пільгові категорії громадян Попільнянського району по зупиночному пункту Яриловичі, який знаходиться на території Коростишівського району, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 передбачено, що сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. Відтак, до облікових форм включені недоотримані кошти за перевезення громадян, які придбали квитки саме на зупиночних пунктах Коростишівського району.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем не проведено розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, відтак Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області зобов'язане відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільгових категорій громадян у повному обсязі за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону від 12.02.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону від 12.02.2015) за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Частиною третьої статті 6 Закону статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Оскільки у даній справі позивачем заявлені дві позовні вимоги, що мають одночасно майновий і немайновий характер, а відповідачем сплачено за подання апеляційної скарги лише 281 грн 36 коп., тому ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 1808 грн 73 коп ((1218х1,5)+(1218х0,06)х110)-281,36.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений у повному обсязі, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області судовий збір у розмірі 1808 грн 73 коп. (одна тисяча вісімсот вісім гривень сімдесят три копійки) за наступними реквізитами: р/р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ- 38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності - 206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.