Ухвала суду № 55903472, 15.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

15 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 2 вересня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_2 подав заяву з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (п. 1 та 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України).

Для прикладу наявності підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_2 у заяві посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду України у справі № 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року та у справі № 6-2778цс15, однак копії таких судових рішень не додає. У додатках до заяви копії постанов Верховного Суду України у справі № 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року та у справі № 6-2778цс15 відсутні.

У зв'язку з цим, заявникові згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 України на підтвердження підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, слід надати копії постанов Верховного Суду України у справі № 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року та у справі № 6-2778цс15.

Відповідно до ст. 358 ЦПК України до заяви про перегляд судових рішень додається документ про сплату судового збору. Такий документ у матеріалах, що додаються до заяви ОСОБА_1, відсутній.

З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким змінено ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів і перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тощо.

Так, за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Розмір ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, визначено підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 указаного Закону (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

За змістом змін до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", які прийняті пізніше, ніж Закон України "Про захист прав споживачів", убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявника на положення Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У відповідності до штампу на конверті ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України 2 лютого 2016 року.

Отже, у даному випадку заявникові за вимогу немайнового характеру необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 130 % від 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (0,2 розміру мінімальної заробітної плати х 1218 грн. х 130 %), що складає 316 грн 68 коп.

У частині майнової вимоги заявникові необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1272 грн 30 коп. (0,2 розміру мінімальної заробітної плати х 1218 грн х 130 %).

З огляду на викладене, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень судовий збір у розмірі 1588 грн 98 коп. повинен бути перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030102, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060)" символ звітності 207.

На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 359 ЦПК України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишити без руху та надати заявникові строк до 1 березня 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви.

Роз'яснити, що у разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України А.Г. Ярема