Ухвала суду № 55903431, 15.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Прокопенко О.Б., розглянувши заяву державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області (правонаступника державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області; далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підпиємця ОСОБА_1 до Інспекції про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

Інспекція подала до Верховного Суду України заяву про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 року, якою у задоволенні клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, касаційну скаргу Інспекції на рішення попередніх судів повернуто заявнику.

Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень зазначені в статті 237 КАС.

У статтях 239, 2391 КАС визначено вимоги до заяви про перегляд судових рішень та порядок її подання.

Проте заява Інспекції не відповідає вимогам закону, оскільки до заяви не додано документ про сплату судового збору.

Інспекція заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, у якому посилається на те, що вона є бюджетною установою і асигнувань на подачу заяв до суду державним бюджетом не передбачено.

Такі доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для органів державної фіскальної служби пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Отже, підстав для звільнення Інспекції від сплати судового збору немає, тому у задоволенні її клопотання слід відмовити.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» який набрав чинності з 1 вересня 2015 року), ставка судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України встановлена у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги.

Реквізити для справляння судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102, р/о № 31213207700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030002; код банку отримувача - 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897 (у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Судовий збір (Верховний Суд України,060)», символ звітності 207).

Крім того, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 року вбачається, що суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків, а касаційну скаргу Інспекції на рішення попередніх судів повернув заявнику. Тобто, Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу Інспекції по суті не розглядав, рішення по суті спірних відносин не приймав, то ж і не висловлював свою правову позицію щодо застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин.

Проте в своїй заяві Інспекція оскаржує вищевказану ухвалу касаційного суду з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, і посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також надає на порівняння ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2013 року, якою клопотання про звільнення Інспекції від сплати судового збору задоволено та відмовлено Інспекції у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

У зв'язку з наведеним, Інспекції необхідно уточнити підставу подання заяви до Верховного Суду України та навести відповідне обґрунтування з зазначенням норм права, які неоднаково застосовано судом касаційної інстанції в подібних правовідносинах.

За таких обставин та відповідно до вимог частини другої статті 2392 КАС заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Заяву буде повернуто заявнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 2392 КАС).

Керуючись статтями 239, 2391 , 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків до 1 березня 2016 року.

Заяву буде повернуто заявнику, якщо він не усуне її недоліків протягом установленого строку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України О.Б. Прокопенко