Постанова № 55901646, 16.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року 810/5488/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Спецагромонтаж" до Васильківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

3 листопада 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Спецагромонтаж" (далі - позивач) з позовом до Васильківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2015 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

15 грудня 2015 р. позивачем подано заяву про зміну предмету адміністративного позову, у якій він просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2015 р. № НОМЕР_2 та 27 листопада 2015 р. № НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 113-115).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені протиправно, оскільки позивачем було здійснено виплату заборгованості перед працівниками, яка була ними понесена у відрядженні. Крім того, зазначив, що така заборгованість не підлягає оподаткуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що оскільки заборгованість за авансовим звітом не належить до фонду оплати праці і не є зарплатою працівника, то щодо неї діє загальний термін позовної давності у три роки. Проте, коли термін давності минає, заборгованість перед працівником стає безнадійною та потрапляє до складу інших доходів у податковому обліку підприємства - платника податку на прибуток, а тому підлягає оподаткуванню (т. 3 а.с. 15-19).

11 лютого 2016 р. позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами п. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

10 квітня 2003 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 11-13).

У період з 27 травня по 3 червня 2015 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 1 січня 2012 р. по 3 червня 2015 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1019/10-07-22-02-12/32221973 (т. 1 а.с. 31-57).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 294.1 ст. 294 ПК України, в результаті чого несвоєчасно (28 травня 2015 р.) подано податкову декларацію платника єдиного податку юридичної особи за І квартал 2015 р.;

- ст. 162, ст. 163, ст. 164, ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого неутримано податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів громадянам та занижено суми податку з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених громадянам всього у сумі 59 554 грн 44 коп. (т. 1 а.с. 57).

26 червня 2015 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов"язання на загальну суму 74 443 грн 05 коп., з яких: за основним платежем - 59 554 грн 44 коп., за штрафними санкціями - 14 888 грн 61 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 58);

- № НОМЕР_2, яким нараховано штраф у сумі 510 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 59).

У період з 23 по 27 жовтня 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження за період з 1 січня по 27 травня 2012 р., за результатами якої 3 листопада 2015 р. було складено акт перевірки № 1861/10/07-17-03-17-03/322221973 (далі - акт перевірки № 1861/10/07-17-03-17-03/322221973) (т. 2 а.с. 125-134).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- ст. 162, ст. 163, ст. 164, ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого неутримано податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів громадянам та занижено суми податку з доходів фізичних осіб з доходів, виплачених громадянам всього у сумі 59 554 грн 44 коп. (т. 2 а.с. 134);

- п. 119.2 ст. 119 ПК України, за вказані порушення до позивача буде застосовано штрафні санкції (т. 2 а.с. 134).

27 листопада 2015 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання на загальну суму 89 331 грн 66 коп., з яких: за основним платежем - 59 554 грн 44 коп., за штрафними санкціями - 29 777 грн 22 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3) (т. 2 а.с. 117).

Водночас, Державною фіскальною службою України було скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, про що було повідомлено позивача листом від 27 листопада 2015 р. № 9758/10/10-07-17-03 (т. 2 а.с. 116).

У зв'язку з тим, що позивач вважає податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, 27 листопада 2015 р. на підставі висновків акта перевірки № 1861/10/07-17-03-17-03/322221973 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу нараховано грошове зобов"язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку на загальну суму 89 331 грн 66 коп., з яких: за основним платежем - 59 554 грн 44 коп., за штрафними санкціями - 29 777 грн 22 коп. (т. 2 а.с. 117).

Так, судом встановлено, що позивачем було виплачено доходи фізичним особам згідно видаткових касових ордерів на загальну суму 59 554 грн 44 коп.

Зазначені виплати були здійснені позивачем фізичним особам за відрядження минулих періодів.

Дана обставина підтверджується наданими позивачем копіями:

- звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (т. 1 а.с. 60, 64, 68, 73, 76, 79, 84, 87, 91, 96, 101, 105, 108, 112, 115, 118, 122, 126, 130, 134, 137, 140, 143, 148, 152, 157, 162, 167, 171, 175, 179, 183, 188, 192, 195, 200, 205, 209, 214, 218, 223, т. 2 а.с. 1, 5, 10, 17, 23, 28, 33, 38, 46, 50, 55, 60, 64, 68);

- посвідчень про відрядження (т. 1 а.с. 61, 65, 69, 74, 77, 80, 85, 88, 92, 97, 102, 106, 109, 113, 116, 119, 123, 127, 131, 135, 138, 141, 144, 149, 153, 158, 163, 168, 172, 176, 180, 184, 194, 196, 201, 206, 210, 215, 219, 224, т. 2 а.с. 2, 4, 6, 11, 18, 24, 29, 34, 39, 47, 51, 56, 61, 65, 69);

- відміток про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи (т. 1 а.с. 62, 66, 70, 75, 78, 81, 86, 89, 93, 98, 103, 107, 110, 114, 117, 120, 124, 128, 132, 136, 139, 142, 145, 150, 154, 159, 164, 169, 173, 177, 181, 185, 190, 193, 197, 202, 207, 211, 216, 220, 225, т. 2 а.с. 3, 7, 12, 19, 25, 30, 35, 40, 48, 52, 57, 62, 66, 70);

- проїзних документів (т. 1 а.с. 63, 67, 71, 72, 82, 83, 90, 94-95, 99-100, 104, 111, 121, 125, 129, 133, 146-147, 151, 155-156, 160-161, 165-166, 170, 174, 178, 182, 186-187, 189, 191, 198-199, 203-204, 208, 212-213, 217, 221-222, т. 2 а.с. 8-9, 13-16, 20-22, 25-26, 31-32, 36-37, 41, 45, 49, 53-54, 58-59, 63, 67);

- видаткових касових ордерів (т. 2 а.с. 71-99).

Крім того, судом встановлено, що заборгованість перед фізичними особами була відображена позивачем у оборотно-сальдових відомостях та фінансових звітах (т. 2 а.с. 142-158).

Перелічені документи свідчать, що кредиторська заборгованість перед фізичними особами, яким було виплачено кошти згідно видаткових ордерів, виникла у 2006-2008 р.р.

Названі особи були звільнені з роботи у позивача у 2006-2008 р.р.

Згідно з вимогами ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як убачається з ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР ) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 2 названого Закону структура заробітної плати: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Враховуючи, що заборгованість за авансовим звітом не належить до фонду оплати праці і не є зарплатою працівника, то щодо неї діє загальний термін позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, у три роки.

Згідно з вимогами п.п. "а" п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобовязаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до вимог абз. 3 п. 292.3 ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Наведене свідчить про те, що у випадку, коли термін позовної давності заборгованості за авансовим звітом минає, така заборгованість стає безнадійною, і потрапляє до складу інших доходів у податковому обліку підприємства та підлягає оподаткуванню податку на доходи з фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позивач в добровільному порядку виплатив заборгованість за авансовими звітами на загальну суму 396 030 грн 82 коп., строк позовної давності за якою минув, то вона підлягає оподаткуванню податком на доходи з фізичних осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 відповідачем винесено правомірно, а позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

ІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, 26 червня 2015 р. на підставі висновків акта перевірки № 1019/10-07-22-02-12/32221973 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким нараховано штраф у сумі 510 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 59).

Назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв"язку з порушенням позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України, а саме, за несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку юридичної особи за І квартал 2015 р.

Згідно з вимогами п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до вимог п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Так, судом встановлено, що податкову декларацію платника єдиного податку - юридичної особи за І квартал 2015 р. позивачем було подано несвоєчасно, а саме, 28 травня 2015 р.

Дана обставина позивачем у судовому засіданні не оспорювалася.

Жодного документа на спростування названої обставини позивачем надано не було.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, проте, позивачем цього зроблено не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги пояснення позивача, оскільки вони спростовуються наданими відповідачем доказами.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2015 р. № НОМЕР_2 та від 27 листопада 2015 р. № НОМЕР_3 є такими, що винесені правомірно.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.