Постанова № 55900329, 16.02.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/322/16-а

Провадження № 2-а/740/14/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючої судді Хандоги В.М.,

секретаря Бережняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся із позовом до суду, в якому просить визнати протиправними дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні їй пенсії у звязку з вислугою років на підставі ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та зобовязати відповідача прийняти рішення про призначення їй пенсії, відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», у звязку з вислугою років та за наявності 22 років стажу роботи в органах прокуратури, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області, з дня звернення, тобто з 23.09.2015 року.

В своїх вимогах позивач посилається на те, що вона безперервно працювала в органах прокуратури Чернігівської області на посаді стажиста прокуратури, помічника прокурора та прокурора з 10 серпня 1995 року по 14 грудня 2015 року. З займаної посади звільнена в зв"язку зі скороченням. 23.09.2015 р. вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії, відповідно до ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", за вислугою років. На день звернення вона мала вислугу 22 роки, з них на посадах прокурорів20 років. Однак, за результатами розгляду її заяви, листом від 22.12.2015 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно дост.86 Закону України «Про прокуратуру», мотивуючи тим, що вона не має вислуги роботи в органах прокуратури 22 роки, а тому не має права на призначення пенсії з цих підстав. Крім того зазначив, що, згідноЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року з 1 червня 2015 року, система спецпенсій в Україні не існує, тобто всі пенсії призначаються відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В судове засідання позивач не зявилася, але надіслала до суду заяву в якій підтримала позовні вимоги і просила справу розглянути без її участі.

Відповідач в судове засідання не з»явився, але надіслав до суду заперечення в якому вимоги позивача не визнає і просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що на підставі п.5 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.15 р. №213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв»язку з цим з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Оскільки позивач звернулась із заявою після 1 червня 2015 р., тому у призначенати пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру», немає законних підстав. Вважає дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України правомірними. Справу просить розглянути без участі їхнього представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 23 вересня 2015 року звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років, відповідно доЗакону України «Про прокуратуру».

На підтвердження свого права на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 надала копію трудової книжки БТ-І № 8427007 від 01 вересня 1989 року /а.с.15-17/, з якої вбачається, що з 10.08.1995 року по 15.08.1996 року працювала на посаді стажиста прокуратури Козелецького району Чернігівської області, з 16.08.1996 року по 23.03.2000 року - на посаді помічника прокурора м.Ніжина, з 24.03.2000 року по 14.04.2003 року помічником Ніжинського міжрайонного прокурора, 15.04.2003 р. по 05.06.2012 р. на посаді старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокурора, з 06.06.2012 р по 14.12.2015 р. на посаді старшого прокурора Ніжинського міжрайонного прокурора. Отже трудовий стаж в органах прокуратури складає 20 років 1 місяць 14 днів. Період навчання у вищому навчальному закладі денної форми складає 3 роки 11 місяців 9 днів, а його половина склала 1 рік 11 міс. 19 дн. Таким чином на час звернуння до УПФ позивач мала загальний стаж, який давав право на отримання пенсіїї, згідно з ЗУ "Про прокуратуру", 22 роки 1 місяць 3 дні.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Ніжині та Ніжинському районі 22.12.2015 р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Зкону України «Про прокуратуру», оскільки, згідноЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, з 1 червня 2015 року система спецпенсій в Україні не існує, тобто всі пенсії призначаються, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» /а.с.12-13/.

Відповідно до ч.1 ст.50-1Закону України «Про прокуратуру»(в редакції, чинній на період звернення до відповідача за призначенням пенсії), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років. Частиною 6 зазначеної статті визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених устатті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

Аналогічна норма передбачена також ч.6ст.86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, до вислуги років, що дає право на пенсію, згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених устатті 15 цього Закону, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання. Згідно запису в трудовій книзі половина строку навчання у вищому навчальному закладі складає 1 рік 11 місяців 19 днів.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.8 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», призначення пенсії можливе лише за наявності двох умов: вислуга років; наявність стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Згідно ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення. В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою, Конституція України виділяє певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що, згідно зі ст. 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Ніжинського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років в порядку ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобовязати Ніжинське обєднання управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» у звязку з вислугою років та за наявності 22 років стажу роботи в органах прокуратури, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області від 23.09.2015 року, з дня звернення, тобто з 23.09.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного Апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя В.М. Хандога